Звідкіля починається художник?

Важко визначити, звідкіля починається художник, не підлягає сумніву лише те, що підтверджує він свою з`яву, присутність – картинами. Картина, це як художній документ, якому можна довіряти, бо й сам художник набуває значення у світі мистецтва завдяки картинам…

Художник починається і завдяки любові, бо якщо не любиш справу всього свого життя, то навряд чи щось путнє вийде з цього…
Життя звичайних, пересічних людей не позбавлено таких негативних проявів, як – егоцентризм, заздрість, відсутність доброзичливості, в колах мистецьких ці негації проявляються вдвічі, втричі потужніше. Але є у цих середовищах люди надзвичайно просвітлені, не заздрісні, з відкритою, красивою душею. Таких людей можна причислити до «золотого фонду» людських душ, з ними охоче спілкуєшся, не рахуючись з часом, сама їх присутність у будь-якому товаристві створює ауру позитиву. Такі особистості вміють щиро віддати пошанівок іншому митцеві, - відзначити надзвичайно вдало написану картину, або вірш особливої поетичної «вартості», чи гарну повість, оповідання. Вони вміють бачити і передавати іншим красу, яка таки присутня у нашому житті, хоча, вони й самі є окрасою життя. До таких витончених, красивих особливою красою духовності постатей належить мисткиня і педагог Емма Левадська. Яку роль відіграє мистецтво у її житті? Та воно є сенсом її життя!

Емма Романівна дуже пожадлива до нових знань, експериментів, вона постійно перебуває у творчому стані пошуку. Живопис, об`ємні витинанки, графіка, розпис по склу, все їй підвладно, все вдається. Художниця уродженка Луганщини, в десятирічному віці переїхала з батьками на Волинь. В 1955-60 роках навчалася в Київському училищі декоративно-прикладного мистецтва. З 1960 року і до сьогодні живе і творить в Ужгороді, вона належить до тих художників, які поріднилися з Закарпаттям.
Пані Емма залюбки розповідає про творчість свого чоловіка, відомого живописця Георгія Левадського, який був для неї взірцевим прикладом. Пан Георгій на відміну від дружини не дуже любив приймати участь у пленерах, але вона заохочувала його і він «здавався». На пленерах набирався вражень, писав же роботи у творчій майстерні. Як у Георгія, так і у Емми Левадських, є своє власне творче обличчя, хоча пані Емма зазначає, що чоловік частенько підказував, яким напрямком варто зацікавитися. Під час розмови з Еммою Левадською, яка є вродженим педагогом, потрапляєш під її чари м`якості спілкування, іскристого гумору, нестандартності думок. Дуже неохоче розповідає про себе, більше любить оповідати про інших людей. Згадувався Іван Манайло, син легендарного закарпатського художника Федора Манайло, добрий приятель пані Емми – художник, музикант, педагог, який зі слів Левадської: «Надавав мені допомогу консультативного характеру». Цікаве ставлення у художниці до власної творчості, а саме – трішки іронічне, вбачає у процесі написання картин присутній елемент гри. А це вже ознака високого, серйозного мистецького рівня. Хто отримав радість від «спілкування» з роботами Емми Левадської не сумнівається у цьому.
Засади Київської школи малярства базуються на академічності малюнка. І саме академізм мистецького письма, але не в «чистому» вигляді, а величний спокій незрівнянних краєвидів Срібної Землі з «присмаком» академічності випромінюють малярські твори Емми Романівни. («Незвичний спокій» 2007р., «Золотаве вбрання» 2007 р., «Біля Боздоського парку» 2005 р., чимало інших). Цим творчим роботам мабуть передався внутрішній спокій мисткині, її заглибленість, зануреність у красу мальовничих куточків Карпатського краю. Переведемо погляд на інші картини, іншого колориту, наприклад, «Червоні тополі» 2005 р., художниця наче зазирнула у подвір`я, а там – червоний старовинний будиночок, за ним жовтава надбудова, красуються нерозквітлі мальви, здається, така собі інтимно-приватна територія, але ж ні, високі, стрункі тополі, які своїми вершечками рвуться у небо і багряна заграва над ними…
Зовсім інакші асоціації виникають від перегляду циклу акварелей, виконаних змішаною технікою, - то розмай різнобарв`я кольорів і відтінків, вміння передати стан природи, та його вплив на духовний стан людини. («Іде дощ» 2008 р., «Після буревію» 2008 р., «Вечірні спалахи» 2007 р.)
Минулого року відбулася в Ужгороді персональна виставка об`ємних витинанок авторства Левадської, у неї є чималий доробок оригінальних графічних робіт, але краще один раз побачити на власні очі…, як говорить давня приказка.
З 1980 року художниця приймає постійну участь у обласних, міжнародних виставках, пленерах, симпозіумах. У 2001 році отримала нагороду в Угорщині за графічну роботу «Землетрус». Картини мисткині «розкидані» по приватним колекціям Канади, Угорщини, Словаччини, України. Ім`я художниці занесено до книжки Т.Висіцької «Жіночі постаті в історії Закарпаття». «Я пишаюся багатьма своїми учнями, - Андрій Хір закінчив Львівський політехнічний інститут, там нині працює викладачем, Надія Кіс – архітектор, навчається у аспірантурі, Данило Ковач – вступив до Львівської академії мистецтв», - розповідає з радістю за успіхи своїх вихованців обдарований педагог.
Можна висловити таку думку, що історія (і мистецтва також) є чимось значно більшим, ніж звично вважають. Не дивлячись на певні соціальні труднощі, виклики різних загроз, творчий дух і душа людей гуманітарного штибу продовжують «то там, то інде, запалювати вогники і тому полум`я не згасає…» А цивілізація, це з одного боку – прогрес технічний, а з іншого – поступ духовного стану. Тому потрібно допомагати творчому духу молодих митців здійснювати свої устремління, ставати справдешніми, перебувати у постійному пошуку, та знаходити самих себе як у мистецтві, так і в житті. Отаку надзвичайно благородну місію втілює прекрасна дама Емма Левадська.

Андрій Будкевич