"Берегівський" день нового голови ОДА Закарпаття Олексія Петрова (ФОТО)

Нагадаємо, в останній день квітня голова ОДА Олексій Петров здійснив першу робочу поїздку не будь-куди, а у Берегово та район (марш-кидок вихідними до Мукачева інспектувати тамтешні ринки до уваги не береться, бо там була інша місія). Фактично це вийшла дебютна ділова поїздка у закарпатській кар‘єрі генерала СБУ.Аби написати цю невеличку інформацію, на пошуки фактажу я витратив ледь не цілий день. Телефонував практично всім, хто того «берегівського» дня або спілкувався з новопризначеним головою ОДА, або хоч якісь мав дані про цю особу, про цей знаковий візит тощо. Якщо стосовно біографії, то «під руками» була «вікіпедія», де зазначено, що на цю посаду Указом Президента 22 квітня ц. р. призначено офіцера українських спецслужб у чині генерала СБУ Олексія Петрова, 1976 р. н. До того часу він очолював це відомство у Кіровоградській області, а ще перед тим служив у АТО, займав високу посаду (на рівні департаменту) у центральному апараті Служи безпеки України. А вже наступного дня пана Петрова, «ефективного менеджера у кризових ситуаціях» (у державі носіїв цього популярного прізвища є понад 16.630 і воно за поширеністю на 168-му місці: для порівняння Балог є 390, Москалів – 2794, Гетманенків – 10.644, а Бондаренків аж 118.5 тис.), в Ужгороді представляли не будь-хто, а сам Прем‘єр Д. Шмигаль із заступником керівника ОП С. Трофимовим. Робочі завдання та цілі ось ці державні діячі викладали публічно, тож повторюватися не стану. Якщо одним словом, то роботи попереду, де будуть, звісно, і перемоги, і здобутки, і проблеми, і, можливо, навіть невдачі, його чекає дуже багато. Закарпатська область – це унікальна територія, це, образно кажучи, держава у державі. І працювати тут – не тільки почесно, але й відповідально.

Отже, й насправді у минулий четвер, себто в останній день квітня, генерал Петров здійснив першу робочу поїздку не будь-куди, а у Берегово та район (марш-кидок вихідними до Мукачева інспектувати тамтешні ринки до уваги не береться, бо там була інша місія). Фактично це вийшла дебютна ділова поїздка у його закарпатській кар‘єрі. Губернатора покликали в глибинку не піар, не екскурсія, як встигли написати деякі сайти, фейсбучна автура, а нагальні справи, яке підкидає реальне життя. Йому доведеться вирішувати їх на посаді першого керівника краю. Хоча перед тим, як приїхати у цей прикордонний регіон, керманич ОДА і «батько п’ятьох дітей», що неабияк вітається,  того дня відвідав сусідню Виноградівщину, ознайомився з будівництвом «скандальної» траси на село Онок, відтак, по дорозі, наніс візит до циганської родини тамтешнього приміського села. Тут не тільки з її членами спілкувався, але й отримав у дарунок книжку про сім‘ю. Можливо, що згодом «з‘являться» інші презенти на закарпатській землі, але це друковане видання буде найцінніше. І найпам‘ятніше!

А що «подарували» берегівські очільники, зокрема, голови адміністрації Іштван Петрушка, райради Йосип Шін, мер Золтан Бабяк, я так і не дізнався, бо коли запитував, то, очевидно, тільки стенали плечима та лукаво усміхалися (я цього не бачив, але уявляв, бо тільки пожартував). Адже спілкування відбувалося у телефонному режимі. Та все ж п’ятнадцятому керівникові нашої області з часу незалежності та другому генерал-губернатору за кілька годин перебування на Берегівщині вдалося прикордоння не тільки побачити, але й почути чимало корисного, важливого та потрібного. Як особисто для себе, так і для роботи. Відчути, зрештою, дух багатонаціонального району, який не тільки на мапі краю, але й у суспільно-політичній царині всієї країни є особливим. Навіть унікальним і винятковим – угорськомовним. Тож була екскурсія по центру, де свою ерудицію проявив міський голова, вшанування героїв Майдану та східної війни (у ній загинуло аж 7 берегівчан), відвідини Горбатого мосту через Верке, «виїзд» на вулицю «у вибоїнах» Мочолівську, де споруджують об’їзну дорогу і яка від різних погодних факторів і впливів  вже почала руйнуватися. Чи зможе щось зрушитись на краще у цьому плані – сказати важко, адже всі сподівання та напрацювання "поховали" боротьба з коронавірусом. Все ж 44-річний губернатор з його досвідом роботи взяв на озброєння вирішення цього стратегічного питання, що має значення не тільки для нас, двох країн, але й всієї Європи. Керівники району та міськради вельми раді, що обласний керманич особисто, а не з чиїхось вуст дізнався про цю й інші проблеми зблизька, побуваши на місці.  

 У продовження названої тези генерал-губернатор зі своїми вже підлеглими берегівчанами-керівниками й у супроводі заступника голови ОДА Ігоря Шинкарюка, відвідали також ЦРЛ. Від гендиректора цього медичного підрозділу Іван Малеша цікавилися та дізнавалися, який стан з поширенням грізної падемії-біди, як і якими методами її локалізовують, як чинять профілактику, чи готова райлікарня до прийому хворих, чи є у наявності відповідне обладнання, амуніція, чи мають у що вдягнутися місцеві лікарі? Мова – про засоби індивідуального захисту. Бо волею долі «люди у білих халатах» покликані боротися із зараженими важкою інфекцією у перших рядах кошмарного та моторошного фронту. Принагідно підкреслимо: у переддень цього «губернаторського» візиту з-за кордону на Закарпаття прибув гуманітарний вантаж від Угорської екуменічної служби, наданий урядом сусідньої країни. Як правило, і це відомо всім, подібні «фури» застрягають на кордоні на тижні. Але на цей раз завдяки зусиллям голови Берегівської РДА Іштвану Петрушці, керівнику відокремленого підрозділу Благодійного фонду Закарпатського центру розвитку та консультацій «Едванс» Яношу Геревичу й за сприяння Міністра соціальної політики Марини Лазебної надважливий «груз» (захисні медичні одяг, маски, рукавички, окуляри, шапки, бахали, щитки, деззасоби тощо) усі митні процедури на КПП «Тиса» в Чопі пройшов за лічені години.

– Ми спрацювали дуже оперативно, – ділиться думками Іштван Шимонович, – і я мушу визнати, що на рівні Києва в особі поважної пані міністерки я відчув увагу та повагу до регіону, відповідальність до вирішення проблеми у цей критичний період. Проявивши людяність і розуміння, Марина Володимирівна доклала максимум зусиль до розв’язання цього питання, тож і розмитнення відбулося швидко та без метушні, згідно норм законодавства, нештатних ситуацій тощо. Вдалося зберегти час і гарний настрій. Звісно, про цю співпрацю довідався також губернатор, який, смію надіятися, похвалив їхню «спільну» роботу, тим паче, що гуманітарка з Угорщини розвантажувалася не тільки у Берегові, але й була доставлена в інші райони та міста області.

Що й казати, берегівський керівник РДА працює на цій посаді вже за другого Президента та четвертого голови облдержадміністрації. Без перебільшення, є одним із найдосвідченіших районних очільників усього Закарпаття. За плечима – 5 років напруженої праці, які в багатьох галузях принесли для людей неабияку користь, а для нього розуміння, що людям не все рівно, хто біля керма. Схоже, «відчув» це й губернатор, про якого пан Петрушка сказав, що дуже нормальна, ввічлива людина, уважно слухав проблеми і намагався вникнути в їх суть. На запитання про те, що спільного й що відмінного між Петровим і Москалем, пан Петрушка коректно сказав, що відповідь дасть дещо згодом. Бо з новим господарем "білого дому" спілкувався всього 4 чи 5 раз. Відтак, по дорозі в Дийду, де відкривали сучасну та новомодну сільську амбулаторію загальної практики сімейної медицини, говорили про інші справи, які доводиться вирішувати або за сприяння районної влади вже втілено останнім часом. До речі, згаданий об’єкт охорони здоров‘я, який прикрасив цей населений пункт, є першим із трьох, що будуть здані в експлуатацію за державні гроші. Згодом однотипні амбулаторії прикрасять Бадалово та Свободу. Було окреслено багато інших подібних питань, які вдалося здійснити у співпраці з районними депутатами, головами сільрад, активістами. Активно втілюється в життя програма «Шкільний автобус», перекрито низку сільсьикх шкіл, у багатьох селах курсують швидкі медичні автомашини, придбані за бюджетні кошти тощо.

А хіба це не символічно, що губернатор О. Петров свою першу робочу поїздку здійснив саме у цей район, який має найдовший кордон з Угорщиною, де діють три контрольно-пропускні пункти та в якому мешкає найбільша нацменшина на Закарпатті та в державі? Звісно, що так! Зрештою, сам візит є знаком, своєрідним символом для угорської влади, що нове обласне керівництво, яке уособлює Київ, готове співпрацювати з прикордонними територіями. Така прикмета свідчить, що співпрацю чекає тільки поглиблення, обопільний поступ, що неодмінно дасть користь нашій тисячолітній дружбі. Це удвічі важливо, адже найближчим часом очікуються перемовини Президента України Володимир Зеленського та Прем‘єр-міністра Угорщини Віктора Орбана, котрі, як уже анонсувалося, можуть відбутися у тому числі й на Закарпатті. Тобто «губернаторський четвер» у Берегові – ще одна вмурована цеглина у фундамент добрих міждержавних стосунків. А такі взаємовідносини дають тільки позитив: як сьогодні, так і завтра та в майбутньому.

Експерти та колеги-журналісти доволі активно коментують призначення силовика на найвищу державну посаду в області. Думки є різні, навіть полярні, але усі сходяться на тому, що тільки вольовому, сильному та креативному менеджеру, який бачить та мислить глобально, не буде думати-діяти кон‘юнктурно, під силу, до снаги вирішувати реальні проблеми, які накопичилися в області за майже чотирьохмісячної відсутності повноцінного губернатора.