ПРОБЛЕМАТИКА УКРАЇНЦІВ У ХОРВАТІЇ

Шановні співробітники і друзі, члени українських організацій у Європі і світі! За останніх десять років у житті націо-нальних меншин у Хорватії відбулися великі зміни, викликані зміною закону про національні меншини і самостійною реорганізацією національних меншин. На сцені української і русинської національних меншин також сталися значні зміни, так що вже у післявоєнні роки (1996) русини-українці відділилися як національні меншини з метою здобуття більшого авторитету і приві- леїв поміж іншими національними меншинами в Хорватії. Все більші політичні і суспільні права, забезпечені законом для кожного громадянина, звели багаторічну спільну і узгоджену політику на шлях особистих очікувань амбітних особистостей, а не нашої спільноти, як це було передбачено. Усі позитивні, а й негативні вчинки довели до того, що сьогодні у Хорватії діють 4 організації національних меншин і складається враження, яке шкодить русинам і українцям, що вони все менше мають намір узгодити свої громадсько-політичні засади з метою об’єднання сил для захисту від по- дальшої асиміляції. Зараз у Хорватії діють 4 організації: «Союз русинів і українців Хорватії», заснований 1968 року, найстарша організація, яка і сьогодні нараховує понад 600 членів, з них понад 150 вважає себе українцями. Основна полі- тика «Союзу» ґрунтується на об’єднанні русинів і українців, при чому обидві групи вважають Україну своєю прабатьківщиною. Сьогодні «Союз» об’єднує 10 організацій національних меншин, а колись нараховував 13 організацій. Майже кожна з них завдячує саме «Союзові» за створення і свою успішну діяльність. 2002 року заснована інша організація –«Товариство української культури», яка об’єднує порівняно невелику кількість членів у Загребі і навколишніх областях. Головні засади діяльності цієї організації – представлення і популяризація української культури між русинами і українцями Хорватії. У 2005 році заснована третя організація «Руснак», яка у Славонії (частина Хорватії) об’єднує також порівняно невелику кількість представників виключно русинської національної меншини та пропагує зовсім незалежну політику русинства, вважаючи,що Україна не є прабатьківщиною русинів. Результатом суперечок всередині «Союзу русинів і українців Хорватії» та бажання окремих осіб здійснювати власну політику культурного розвитку української національної меншини у Хорватії був вихід із «Союзу русинів і українців Хорватії» у 2008 році 4-х повністю українських організацій і формування «Української громади Республіки Хорватія». Нещодавно заснована «Українська громада» сьогодні налічує понад 400 членів, з поміж них понад 350 – українці. Їхня політика у окремих колах інших організацій національних меншин вважається повністю сепаратистською, метою якої є повне відокремлення русинської і ук- раїнської національних меншин. Вважається, що це було додатковою причиною створення ще сильнішого сепаратизму у частини русинів та в інших організаціях. На жаль, під час формування «Української громади» зауважені радикальні методи невиправданого знецінення та неповаги до окремих багатолітніх українських активістів, з метою досягнення цілей як власних, так і заданих окремими особами всередині цієї групи, котрі поверхнево розуміють суспільні наслідки сепарації всередині найстарішої кровної організації «Союзу русинів і українців Республіки Хорватія». Згідно з прогнозами деяких досвідчених українських активістів (а також за моїми прогнозами) сьогодні у Хорватії існують три головні політичні течії русинів і українців, і якщо вони не дійдуть до згоди і консолідації, то у наступному періоді вони формуватимуть свою діяльність згідно з власним напрямом. Невідомо, який вплив матимуть такі настрої через 10 або 20 років, чи збережуться усе більше й більше роз’єднані спільноти русинів і українців, чи спонукатиме це до по- дальшої асиміляції і роз’єднання, беручи до уваги політичні та інші права громадян, урегульовані прихильними до національних меншин хорватськими законами. Щодо політики «Союзу русинів і українців Республіки Хорватія» і моїх особистих поглядів, вважаю, що русини і українці як спільнота у Хорватії посідають особливе, зразкове місце. Я, співробітник і активний член з 30-літнім стажем у цій організації, за те, щоб українці і русини діяли і будували своє майбутнє разом, у рамках закону, тобто прав, які пропонує Республіка Хорватія і Євросоюз. Вважаю, що русини і українці це один народ, розділений незнанням і упередженням, насадженим історичними політиками, які часто насаджуються і сьогодні, а багаторічна політика і діяльність спільноти у рамках «Союзу русинів і українців Республіки Хорватії» безпосередньо протиставляєтьсяцьому. Ось цей мій невеличкий коментар реакція на різноманітні спекуляції про політику українців у Хорватії і про мої власні засади діяльності. Вважаю, що усі українці у Хорватії мають право виразити свою думку і при цьому не мусять зазнавати тиск інших осіб, котрі на надто авторитарний спосіб знецінюють моральні, тобто демократичні цінності і плюралізм, що є осно- вою кожного цивілізованого суспільства. Не має значення, у якій хорватській кровній організації знаходяться і діють українці, вони повинні співпрацювати і узгоджувати спільну політику, а не знецінювати багаторічну працю численних активістів з іншими засадами – бо що ж ми тоді скажемо нашим потенційним співробітникам?! З іншого боку, чи захочуть наші діти завтра боротися за українські інтереси, якщо побачать таку заздрість окремих опортуністів, які на українській проблематиці хочуть збудувати свою особисту і політичну кар’єру? Мій внесок у збереження української ідентичності у Хорватії і Європі завжди був добровільним і я ніколи не мав наміру одержувати за це будь-які винагороди чи віддяки. Того ж очікую і від інших українських співпрацівників у Хорватії, яких закликаю до співпраці, обміну думками і узгодження з метою створення однієї цілісної спільноти, яка б осмислила регіональне об’єднання і успішну діяльність у складі Европейського та Світового конгресу українців. Дякую за розуміння! Славко Бурда. http://www.rusin.net.ua/showthread.php?p=4628#post4628 голова культурно-просвітницького товариства русинів і українців Загреба, член Президії Союзу русинів і українців Республіки