Ратушняк відкрив фронт проти… «Фронту змін».

В Ужгороді та й загалом в області уже давно ні для кого не є таємницею, м’яко кажучи, специфічне та неадекватне уявлення мера Ратушняка про своє місце і роль в політичному житті регіону. Кумедні бонапартистські замашки з претензіями на мало не міжнародний рівень політичного лідерства нікого не дивують і, навіть, не смішать. Вся бурхлива, якщо не сказати – хворобливо буйна, енергетика ужгородського мера спрямовується на що завгодно (від глобальної геополітики до повчань на адресу президентів, прем’єрів, міністрів і губернаторів), окрім вирішення банальних проблем життєдіяльності міста. Власне воно й не дивно. Адже в його уяві саме місто з усіма його жителями є чимось на зразок приватної вотчини, де править бал поміщик-самодур. Все добре і позитивне, що робиться в Ужгороді має завдячуватись лише Ратушняку. І крапка. Будь-яке відхилення, в кращому випадку спотворюється й оббріхується придворними газетами, а в гіршому - карається матюками і побоями (в прямому значенні цього слова). Свіжий приклад – історія з відродженням Ужгородської дитячої залізниці. Мало того, що мерія, очолювана Ратушняком навіть пальцем не поворухнула аби не допустити її занепаду. Міська влада лише мовчазно і зверхньо спостерігала, як активісти громадського об’єднання «Фронт змін», студенти та волонтери з числа простих ужгородців самотужки взялися за відродження дитячої залізниці. Та коли стало очевидно, що громадська акція увінчається успіхом – з’являється на світ авральне рішення міської ради про згоду взяти в комунальну власність дитячу вузькоколійку (чому не рік-два тому?), а придворна преса враз заголосила про «заслуги» мерії. Втім, справа тут звичайно не в тупому цинізмі та маніпуляціях фактами. І навіть не у тому, що хтось вважає ужгородців настільки сліпими і наївними. Урочисте відкриття на минулих вихідних дитячої залізниці без участі мерії та особисто Ратушняка, в існуючих ужгородських традиціях значило лише одне – почнеться пошук ворога. А там де ворог (принаймні у чиїйсь збоченій уяві) – там, звісно, і війна. Це ж треба було стільки часу переконувати усіх жителів міста у безнадійності відродження дитячої вузькоколійки (відсутність коштів, «саботаж» з боку Львівської залізниці і т.п.), щоб якась громадська організація з купкою студентів та волонтерів взяла тай й за місяць (!) вирішила «не підйомну» для ужгородської влади проблему! Таких «вольностей» мер Ратушняк хронічно не переносить, тому сам оголосив і власноручно розпочав війну проти вигаданого ним же «ворога» в особі «Фронту змін». В кращих традиціях бандитського менталітету та з яскравою демонстрацією рівня власних моральних та психічних характеристик, Ратушняк для початку власноручно побив у четвер вранці дівчину-агітатора (!!!) «Фронту змін» і потрощив агітаційний намет. Наступним кроком стала категорична заборона комунальній газеті «Ужгород» друкувати будь-які матеріали про урочисте відкриття дитячої залізниці, організоване тим же «Фронтом змін». Далі, судячи з усього, надійдуть персональні вказівки мера комунальним службам чи муніципальній міліції про ліквідацію усіх агітаційних наметів «Фронту змін» на теренах міста. І глибоко начхати йому, що перед тим, сама ж мерія дала дозвіл на їх розміщення. А на додачу до всього переліченого, приручені газетярі кинуться щедро поливати брудом отих «ворогів», породжених буйною фантазією їхнього патрона… Що ж, любить «повоювати» Ратушняк. І зовсім не з реальними опонентами чи проблемами… Це ж набагато легше підступно зносити не тобою встановлені пам’ятники, безкарно й по-розбійницьки гамселити людей на вулицях, використовуючи владу боротись з громадськими організаціями і студентами-агітаторами, вішати локшину на вуха з приводу прожектів-аквапарків, ані ж, приміром, виплатити своєчасно зарплату вчителям і вихователям дитсадків, відремонтувати роздовбані дороги, привести до ладу міські комунікації та прибудинкові території чи просто вичистити Ужгород від бруду і сміття…