Допомогти не можна знищити - про те, як телевізійники економлять для чиновників гроші

На Закарпатському обласному телебаченні впевнені, що ідеальна модель мовлення - повноцінне регіональне суспільне телебачення без "вкраплень" і влади.


ЗОДТРК "Тиса-1" - єдина в Україні компанія, яка транслює свої передачі на восьми мовах. Крім того, це єдина обласна телерадіокомпанія, яка працює на супутнику та співпрацює з європейськими каналами з обміну програмами. "Тиса-1" - точно не молодіжний канал: молодь за нинішніх можливостях звикла більше користуватися інтернетом. Глядач "Тиси" - від 30 років і старше.


З 25 січня 2013 року Закарпатську ОДТРК очолює Віталій Мещеряков. За цей час телерадіокомпанія пережила і "злети", і "падіння". Як утримати баланс розповів керівник "Тиси".





"Телеканал можна порівняти з горнятком - воно ціле, але має тріщину. Ти його тримаєш, щоб звідти не витекла кава - в такій приблизно ситуації ми і працюємо. Говорити про повноцінний розвиток, на жаль, не можна. Це чистої води ентузіазм. Останні років 10 робиться все, щоб державне телебачення просто існувало, м'яко кажучи.


З одного боку, є купа заборон від Кабінету Міністрів - на придбання техніки, наприклад. Телебачення базується на техніці, вона нам потрібна не для того, щоб нею хизуватися, а для того, щоб на ній працювати. Заборона на ремонти, на комплектуючі. Купити акумулятор - це ціла проблема насправді. Болюче питання по заробітних платах працівників. Останній раз підвищення було у 2007 році. Люди працюють на зарплатах, які були встановлені вісім років тому. Рівень життя з того часу впав катастрофічно. За останні три роки у нас до п'яти разів оновився повністю склад новин. Люди приходять, вчаться і йдуть далі. На жаль, такі реалії", - ділиться Мещеряков.


При всіх реаліях і складнощах "тисівцям" якимось чином вдається зробити так, щоб кава не витекла з горнятка


"Розвиток нам потрібен, як повітря. Хочеться бачити результат - нові програми, нові студії, нові підходи. Коли ходили чутки про ліквідацію "Тиси-1", чесно скажу, закрадалися песимістичні та апатичні нотки. Але здатись легше за все. На мене дивляться, як на керівника. Як тільки я покажу свою слабкість, це передасться колективу. Для мене також дуже показовим був приклад, коли під час Революції Гідності зібрався колектив і висловив мені довіру. Я відповідальний перед тими людьми, які мене підтримали в тяжкий момент, підставили плече, і зрадити їх я не маю права", - не приховує директор.








Телеканал працює на кількох серйозних європейських грантах, а ще йому допомагають спонсори та меценати


"Якщо б ми сиділи і чекали, що держава щось дасть, то вже б давно зупинилися. Так, ми працюємо на грантах, першими в Україні почали це робити. Декілька великих грантів нам таки вдалося виграти. Але, знову ж таки, перешкод чимало. То казначейство блокує кошти, то чиновники не зацікавлені. Минулого року деякі з них відверто заявляли нашим європейським партнерам, що гранти, спрямовані на наше телебачення, їм не цікаві. Все, що в нас робилося, - велика доля та заслуга спонсорів. У компанії багато проблем, але людина, яка сюди заходить, не має їх бачити і відчувати. Це наш тягар. Візуальне сприйняття має бути бодай прийнятним. Ми багато чого зробили, було би фінансування - зробили б значно більше", - розповідає Мещеряков.


Зараз на телебаченні працює близько 240 людей. Не секрет, що це великий склад спеціалістів, якими потрібно керувати, яких потрібно утримувати і стимулювати


"Керувати таким складом дуже просто. Є ідеальний формат піраміди. Є заступники, кожен заступник має напрямки, кожна редакція має керівників, кожен керівник відповідає за свій напрямок роботи. Я не втручаюся в їхні кадрові питання, але вимагаю вчасної і якісної праці. Я не вимагаю, щоб працівники з шести до восьми, як на заводі, сиділи в кабінетах. Мені важливо, щоб вони виконували вчасно і якісно свою роботу. Працювати можуть будь-де - чи в парку, чи тут, чи дома. З кількома хорошими людьми і відмінними фахівцями ми попрощалися через їхню залежність від алкоголю. Я давав кілька шансів, але ці люди зневажали оточення, і ми були змушені їх відпустити.





У мене був такий випадок: рік чи два тому ми запросили факультет журналістики на зустріч. Коли вона відбулася, я зловив себе на думці, що там осіб шість студентів, які повноцінно у нас працюють, і не скажеш, що вони не досвідчені. Я жодну людину сюди не привів і жодній не склав протекцію. Фахівці, які приходять, самі пробиваються, самі знаходять шляхи реалізації. Ми тільки даємо можливість. Тут дуже є багато пенсіонерів, які дадуть фору молодим, в той же час є ініціативні, прогресуючі та натхненні студенти, які можуть "зробити" будь-якого фахівця столичного рівня. Не секрет, що є й такі, яких журналістська еволюція не торкнулася.








Я дуже радий, коли наші фахівці переходять у столичні компанії. Люди, які їдуть за кордон, або у прес-служби судів, ще якісь маловідомі організації - я не розумію. На журналістиці тут крапка. Там є певний виграш у зарплаті, але нудьга неймовірна.
Можливості на "Тисі" реалізувати себе більші, ніж на інших каналах Закарпаття.
До літа у нас була можливість преміювання, ми її активно використовували. Особливо це стосується журналістів новин. Кожен день, в будь-яку погоду їм треба їхати на завдання. Найважче, що є на телебаченні - це робота новинарів, тому ми їх і стимулювали преміями. Також ми запрошували власкорів центральних каналів, щоб вони приходили і ділилися своїми навичками. Зараз ми їм допомагаємо тільки добрим словом. На жаль, інших можливостей стимулювати працівників поки нема", - щиро бідкається керівник "Тиси".


Для керівництва дуже важлива атмосфера - люди мають розуміти, де вони знаходяться


"Я дуже люблю старі фотографії і взагалі все те, що нагадує нам, про минуле, про те, в яких умовах працювали наші колеги. Для цього на базі телеканалу і діє музей. Сюди приходять діти і всі бажаючі. Маю мрію запрошувати у гості дітей з гірських районів, для яких телебачення - це щось з області фантастики. Хочу, щоб вони посміхалися і були зацікавлені. Це дуже важливо - момент розвитку та популяризації. Я все сподіваюся, що все це ми реалізуємо невдовзі", - мріє Мещеряков.








У 90-ті, та й багато років поспіль "Тиса-1" мала репутацію політично заангажованого каналу, та цього вдалося позбутися


"З усього треба робити висновки. Ситуація, яка була у 2003-2004 році, коли тут були мітинги, протести. Таких ситуацій не має бути. Є стандарти журналістики, і їх треба дотримуватися - так навчили. Я пропрацював на трьох загальноукраїнських телеканалах і ті самі вимоги трансформував сюди. Саме реформування телебачення, яке зараз переживаємо, веде до того, аби відокремити телебачення від влади. Це все дуже логічно. Вплив влади і телефонні дзвінки мають бути нівельовані. Всі телефонні дзвінки я переадресовую на керівника новин. Всі рішення приймає він. У нас нема слова "мусай" ("треба" - ред.), бо влада сказала.


Всі сюжети стараємося будувати через людей. Ми не робимо піар чиновникам. Навпаки, ми хочемо змушувати та стимулювати чиновників до праці. З попереднім керівництвом обласної влади у нас не склалися стосунки. У них була специфічна кадрова політика. Вони ставили на керівні посади тільки свої людей. І ця влада не приховувала, що бачить іншу людину на моїй посаді. На даному етапі телекомпанія від області не залежить, на нас не роблять тиск. Таким чином телекопанія відійшла від облвлади. Як росіяни, "нет худа без добра". Так, ми не отримали фінансової допомоги, як в останні роки - 90 тисяч гривень, але тут свої плюси. Зараз у нас стосунки будуються на форматі - нам цікаво, ми кличемо і задаємо питання, які нам треба, а не по списку влади. Це можна спостерігати у наших ефірах. Інколи в учасників перехоплює дух від питань", - не приховує задоволення Мещеряков.








Канал розвивається всупереч будь-якій логіці



"Замість державної підтримки маємо тільки перешкоди. Є ентузіасти, які живуть тою роботою, а є люди, які просто чекають зарплату, - це правда. У нас на компанії всі знають, хто як працює. Не хотів би говорити про майбутнє скорочення, хоча, очевидно, що воно неминуче. Але ж я знаю, що кошти, які з'являться від скорочення, не залишаться на компанії. Ми ще у 2012 році відмовились від 12 з 13 аналогових передавачів і таким чином зекономили мільйон гривень у рік. Якби ці кошти лишилися компанії, ми би вирішили чимало проблем. Далі ми перейшли на автономне опалення - економимо 300 тисяч гривень щороку. Ці кошти також не залишаються тут. За інших обставин у нас би була значно краща ситуація.





Минулого року перспектива домовленості з партнерами у нас подавалася на шість місяців, то зараз мова тільки про три місяці. Це дуже недалекоглядно. Я не можу зараз сказати, яким наш канал буде навіть за три місяці. Чи це буде окремий канал, чи це буде тільки вкраплення декілька годин на центральному телеканалі. Я не боюся цього казати і говорю постійно: це хибний шлях.


Нема довіри до "Першого Національного". Люди не будуть чекати вкраплення нашого каналу на цьому ресурсі. Але у нас є досягнення, "Тиса-1" - канал, з яким варто рахуватися. Ламати те, що працює, - неправильно. Нас треба рихтувати, а не знищувати. Ідеальна модель - повноцінне регіональне суспільне телебачення, без втручання влади, з мінімумом реклами. Сподіваємося, що наші побажання врахують і не знищать", - не приховує своєї позиції гендиректор.