ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Екологи закликають зупинити автоперегони у Карпатах

    22 вересня 2020 вівторок
    Автоперегони нищать рідкісну природу Українських Карпат

    Аби відчути ще більше адреналіну, любителі авторалі влаштовують собі перегони на позашляховиках чи квадроциклах гірським бездоріжжям. Вкрай не задоволені таким хобі наші екологи та громадські активісти — кажуть, залізні коняки нищать рідкісну природу Українських Карпат. Ще більше дошкуляють джипери селянам та пішим туристам.

    Цікавий експеримент провели закарпатські екологи на Берегівщи - протягом місяця на кілометрі відрізку траси рахували, скільки гине тварин. Налічили 4 сови, З олені, кілька зайців. І це лише на кілометровому відрізку звичайної автодороги! Ближче до дикої природи ця цифра значно зростає.
    Пригадують науковці й скандальний джип-заїзд восени 2007-го на Говерлу, яка належить до Карпатського біосферного заповідника. За законом, такі заїзди на найвищу українську вершину заборонені. Проте це не зупинило «відважних» джиперів. Шкода, якої вони згідно з протоколом служби охорони заповідника завдали природі, становила більш ніж 16 тисяч гривень. Понівечили сотні рідкісних видів флори та фауни. А за останні три роки, кажуть дослідники, ніхто жодного разу не бачив сім'ї ведмедів, яка колись проживала в урочищі під Говерлою.
    Самі ж любителі гірських автоперегонів на заклики екологів та невдоволення мандрівників не зважають. Попри все, запевняють: їхнє хобі не суперечить ні законам, ні екологічним нормам. Кажуть, зачаровані дивовижними краєвидами Карпат, природу щиро люблять. Мабуть, тому й влаштовують дикі ралі, нерідко на територіях заповідників. Забруднюють струмки, руйнують ґрунт, гірські стежки, а шум двигунів перериває сезон розмноження у тварин. Під горе-колесами джиперів гинуть сотні рідкісних видів, занесених до Червоної книги України.
    На Закарпатті джипінг почав розвиватися на початку 90-их років. Вперше «освоїли» Явірник на Великоберезнянщині і Полонину Руну на Перечинщині. З часом сформувалися окремі спільноти, клуби; розробляються маршрути для джип-турів, проводяться фестивалі та змагання. Нині організатори таких «розваг» пропонують шанувальникам джипінгу подорожі на потужних позашля-ховиках, стрільбу з пневматичної гвинтівки, фантастичні краєвиди, драйв, подорожі з ночівлею на високогірних полонинах та незабутні враження.
    Джипери переконані, що на позашляховиках та квадроциклах треба роз'їжджати саме гірськими стежками Українських Карпат. Мовляв, краєвиди тут живописні, проїхати важко - у цьому й увесь спортивний інтерес, жага перемоги. І чим важче заїхати на гору, тим краще. Тож їх не зупиняють ані заповідний статус карпатських вершин, ані українське законодавство. Розповідають байки про мужність, витривалість, адреналін. Хоча й запевняють, що таке хобі - не розкіш і не забаганка, а території для своїх «подорожей» і фестивалів погоджують із лісниками.
    Протест екологів проти джипінгу науково аргументований. Завідувач кафедри екології та охорони навколишнього середовища хімічного факультету УжНУ, професор Степан Чундак каже, що технологічного прогресу не зупиниш, а джипінгу, на жаль, не заборониш. «Усе має бути в рамках міри і закону.
    Безумовно, якщо такі змагання й «мандрівки» проводяться стихійно і без дозволу відповідних органів, вони завдають жахливої шкоди природі. Руйнуються лісові дороги, пришвидшується ерозія грунтів, а це призводить до зсувів. А чи можна буде по цій дорозі пройти пішому туристу, чи проїде велосипедист, чи привезе дрова селянин, чи пробіжить кінь? Крім того, порушуються репродуктивні цикли тварин.
    Навесні, коли прилітають птахи, у горах настає так званий період тиші. Тоді ж бо взагалі не бажано людям йти до лісу, аби не лякати молодняк. Як джипінг не порушує флори і фауни, якщо двигун там реве на сотні децибелів? Він розжене звірів в околиці на 30 кілометрів. Скажімо, до гнізда лелеки не можна наближатися на 500 метрів. А шум позашляховиків і квадроциклів чути не менш ніж на 3-5 кілометрів. Чи орел, який собі спокійно сидить у гнізді... Люди приїжджають, горлають, свистять, камінням птаха закидують. А що орел? Покидає своє гніздо та й по всьому».
    Професор зауважує: хай джипінг як вид спорту розвивається, але на спеціально відведених й обладнаних для цього територіях. Адже в кожній області є полігони. В Україні їх безліч, на Закарпатті кілька - в Оріховиці, наприклад.
    Та джиперам набридло «ганяти» лісостепом. Хочуть більше екстриму, тож і «мандрують» гірськими стежками. Туристи з-за кордону заїжджають на Говерлу автомобілем. Платять на в'їзді, бо хочуть покататися. І нищать увесь покрив, смітять. «Це грубе втручання в природу, - каже Степан Чундак. - Інша справа - велотуризм. Він екологічно чистий, не нищить флори й фауни Карпат. Але «підніматись» на Говерлу на мотоциклах, квадроциклах, автомобілях... Це жахливо у ставленні до нашої національної цінності, до нашої природи загалом. Не можна дозволяти джиперам роз'їжджати гірськими стежками».
    Екологи зауважують: наші об'єкти природно-заповідного фонду трохи відрізняються від західних. Там заповідник передусім - це національний парк для розвитку туризму, рекреації. В Україні ж в'їзд на територію заповідників заборонений взагалі.
    «Закарпатські праліси - єдині в Європі. Зрозуміло, джиперам цікава Міжгірщина чи Рахівщи-на. До того ж, усе не закінчується тільки на перегонах. Як правило, туристи і ночують, і вечеряють, і розпалюють вогнища. Однак, скажімо, у європейських країнах є спеціально відведені ділянки для таких автоперегонів, - розповідає Сергій Сухарєв, доцент кафедри екології та охорони навколишнього середовища хімічного факультету УжНУ. - Тобто виділяється полігон, він може бути заболочений, мати рів, підйоми... Якщо джиперів цікавлять більш складні перешкоди, їх можна спорудити штучно. У нас такий полігон колись існував у Мукачеві. Теоретично, якщо його дообладнати, на ньому можна було б займатись джипінгом. Такі полігони могли б стати туристично цікавими джиперам з Європи».
    Заступник начальника Закарпатського обласного управління лісового господарства Ігор Коцур каже, що дозвіл на такі «розваги» видають районні лісгоспи за умови, якщо джипери обіцяють не порушувати природоохоронного законодавства і не нашкодити флорі та фауні лісів. «Заборонити людям вхід до лісу ми не можемо. Організатори таких заходів офіційно узгоджують маршрути в районних адміністраціях та лісгоспах. Востаннє до нас зверталися банківські працівники - польська делегація, три машини».
    На тому, що боротися з джипінгом можна і треба, вже кілька років наполягають усі екологічні організації країни. Радять брати приклад з Івано-Франківської області -там перегони бездоріжжям заборонили у 2008 році, коли громадські активісти розгорнули потужну кампанію проти джи-пінгу на природних заповідних територіях. А цьогоріч на початку липня на площах Поліського та Рівненського заповідників мав проходити джипінг-рейд, проте активісти зуміли вплинути на організаторів, аби ті змінили маршрут.
    Марія Фатікова, голова молодіжного відділення Національного екологічного центру України, наголошує: Україна підписала Бернську конвенцію про дикі види флори і фауни та середовище існування у Європі, яка чітко забороняє турбувати й розлякувати рідкісні види в сезон їхнього розмноження. «Проте досі норми міжнародної конвенції належним чином не відображені в українському законодавстві. Екологічні організації вже звернулися до керівництва обласних державних адміністрацій з проханням заборонити проведення джипінгу на об'єктах природно-заповідного фонду. Ми пропонуємо наслідувати приклад Івано-Франківшини. Саме там три роки тому джипінг офіційно заборонили. Радимо всім облдержадміністраціям ліквідувати такі автоперегони у заповідниках. Натомість нам відповіли, що є закон, який забороняє проїзд важкої техніки в заповідних зонах, а тому приймати якісь додаткові розпорядження не збираються».
    Пані Марія каже, що скарг на джиперів до Національного екоцентру майже не надходить, бо більшість людей навіть не знає, куди і до кого звертатися. Влітку мешканці села поблизу Поліського заповідника нарікали, що коли тут проїжджають позашляховики, то мерщій ховають дітей та всю худобу. Шанувальники ж авторалі популяризують джипінг як туристичну родзинку країни, цікаве захоплення. Мовляв, вони тільки розвідують територію, аби розробляти маршрути хга іноземців і прорекламувати наші жшюписні гірські пейзажі. «Важливо, аби люди знали, якої страшної шкоди завдають такі автоперегони, і зверталися до нас, - каже Марія Фатікова. - Адже виявляти і боротися з джипінгом самотужки, без допомоги самих мандрівників, екологів, місцевих мешканців складно».
    Надія ВИШНЕВСЬКА, "Стиарий Замок "Паланок

    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Рейтинг: 

    Пунктів: 0

    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору