Хустський "Магеллан" та його плаваючі дива! (ФОТО)

Кораблі пана Золтана цікавили зі шкільної лави. Ще учнем він читав багато літератури про судна, розглядаючи картинки із зображеннями плавальних засобів. Перші галери, крейсери та броненосці з підручних матеріалів змайстрував у п’ятому класі.

Незважаючи на поважний вік, хустянин Золтан Енеді має доволі цікаве юнацьке хобі – виготовляє моделі найрізноманітніших яхт, вітрильників, суден, човнів та фрегатів. Проживаючи на території гірського Закарпаття, чоловік чудово володіє морською термінологією та знається на секретах флотилії…

З головою – в дитинство

Кораблі пана Золтана цікавили зі шкільної лави. Ще учнем він читав багато літератури про судна, розглядаючи картинки із зображеннями плавальних засобів. Перші галери, крейсери та броненосці з підручних матеріалів змайстрував у п’ятому класі.

– Пригадую, коли був малим, кожна калюжа, залишена зливою, здавалася морем, в якому проходять баталії важких суден, а будь-який струмок – місцем для мандрівок паперових корабликів.На жаль, сьогодні багато хто вважає, що судномоделі – це пережитки минулого сторіччя й що хлопчаки повинні бавитись виключно з радіокерованими човнами, катерами, вітрильними яхтами, які батьки купують в дорогих магазинах, – розповідає для «Карпатського об’єктива» хустський умілець. – Звичайно, навігаційний макет, що слухається – це добре, але куди приємніше змайструвати маленьке диво своїми руками!

Золтан Енеді не вважає свої модельки виключно дитячою справою. З його слів «кораблебудівництво» настільки захоплює, що за роботою ніби спиняється час.

– У студентські роки я знав одного чоловіка, що захоплювався сувенірами, – каже любитель морських суден. – Він був немолодим, але створював моделі автомобілів. Тож я подумав, а чому б не продовжити експериментувати над корабликами й мені… Яка різниця – скільки людині років, важливо – якою є її душа. У свої 58 я почуваюся 16-річним, тим більше, що завжди поруч діти, друзі, які розділяють моє хобі.

Сувеніри своїми руками – чудовий подарунок

Багато хто любить унікальні речі. Хтось збирає колекції з дорогих тканин або м’яких іграшок певної форми, хтось заповнює серванти мушлями, хтось – розмальованими пляшками. У пана Золтана ж стелажі  «ламаються» від кораблів.

– Протягом багатьох років я дбайливо доглядаю за моделями. Нікому не дозволяю чистити їх, витирати пил.  Бо вітрильники для мене – як частинки серця… Звичайно, до свят не раз дарував друзям, знайомим, племінникам чи просто хорошим людям речі, зроблені власними руками. Знаю, що вони їх бережуть, – запевняє майстер.

А виготовляє свої крейсери Золтан Енеді, як правило, з підручних матеріалів – з дерев’яних рейок, тканини, паперу, мотузок, стрічок та пластику. Деякі з них мають навіть двигуни, які ще в 90-х роках вдалося дістати в обласному ДОСААФі.

– Колись у процесі роботи я часом користувався готовими наборами для збірки, сьогодні ж кожну деталь доводиться вирізати самостійно, – ділиться думками чоловік. – Наразі маю в доробку більше п’яти десятків моделей, серед яких є й плаваючі, й керовані, і декоративні.

Велике плавання маленьких корабликів

За фахом пан Золтан педагог, закінчив факультет загальнотехнічних дисциплін і праці Дрогобицького державного педагогічного університету імені І. Франка, тож із молоддю знаходить спільну мову легко. Серед його оточення чимало хлопчаків та навіть дівчат, які бажають навчитись робити морські судна. І вчитель трудового навчання однієї зі шкіл міста над Тисою у вільний час збирає довкола себе ватагу дітлахів, щоб допомогти втілити в життя заповітну мрію, дає майстер-класи, вчить юнь що таке козацька «Чайка», венеціанська галера, бойовий корабель.

– Маю кількох друзів, які так само захоплюються моделями. Це – дорослі чоловіки. Один із них, Олексій Погребняк, із моєю моделькою навіть виграв чемпіонат Європи. Із молоддю ж я їздив «побавитись» із суднами у Одесу, в Нову Каховку, в Чернігів, у Дніпропетровськ… Всюди набирався нового позитивного досвіду, – згадує Золтан Енеді. – Запускаємо наші витвори і вдома, дітям важливо відчути корабель у русі, побачити його на воді.

Гарна неординарна робота завжди має високу ціну. Та майстер ніколи не продає своїх творів, бо вони є продовженням його сутності. А про свої плаваючі дива хустський «Магеллан», як і будь-яка закохана у свою справу людина, готовий розповідати годинами… Слухаючи умільця, невільно переконуюсь, що у його мініатюрних копіях вітрильного флоту є щось справді виняткове, фантастичне, заворожуюче й романтичне…

Марина Алдон