Іноземці, які перезимували в Закарпатті, кажуть, що Мукачево– райський куточок

У той час, коли чимало нашого люду в пошуках заробітку тиняються по світах, переважно країнах Євросоюзу та Росії, а добра дещиця молоді взагалі готова виїхати звідси світ за очі, громадяни інших держав охоче приїжджають до нас, винаймають помешкання і певний час живуть, мовити б, приспівуючи...

Подружня пара з Москви Лілія та Микита Арсентьєви уже другий рік поспіль зимує в Мукачеві. «В Україні, згідно з вашим законодавством, ми можемо перебувати 90 днів, — розповідає глава родини, — цим ми й користуємося. Усі зимові місяці проживаємо у цьому тихому, справді райському містечку».

У середині 70-х років минулого століття пана Микиту, тоді ще молодого лейтенанта, командування Прикарпатського військового округу відрядило на службу в мукачівську дивізію. Москвичу сподобалося наше місто, тут він одружився, тут народилися його діти, зрештою, саме в місті над Латорицею пройшли всі його найкращі молоді роки. А далі була служба в Закавказзі, на Далекому Сході і тільки на пенсію вийшов у рідній Москві. Три роки тому вже немолоде подружжя вирішило проїхатися по місцях служби, як мовиться, згадати молодість. Так вони опинилися в Мукачеві. «Ваше місто змінилося до невпізнанності, — веде далі мій співрозмовник, — і в кращий бік. Центральна частина така гарна, причепурена, чиста. Ми з дружиною побували в магазинах, на базарах, прицінилися й побачили, що для нас жити тут можна, наче в царстві. Ціни порівняно з нашими московськими – це небо і земля. Значно дешевші у вас не тільки продукти харчування, але й ліки, спиртні напої і навіть одяг та взуття. Отоді й визрів у нас план приїхати наступного року перезимувати у вас. До цього ми дуже ретельно готувалися. Восени знайшли квартирантів, яким стали здавати своє трикімнатне помешкання майже у центрі. Орендна плата у нас там надзвичайно висока, тому ми за виручені кошти не тільки винаймаємо двокімнатну квартиру в Мукачеві, але й безбідно на ці гроші живемо тут. А ось наші пенсії заощаджуємо. І, повернувшись додому із Закарпаття, відразу ж летимо ще й на відпочинок у Єгипет чи Туреччину. Цьогоріч у березні плануємо побувати в Об’єднаних Арабських Еміратах, а наступного, якщо все буде гаразд, відвідаємо Таїланд».

В захваті від міста над Латорицею й дружина пана Микити Лілія. «Та у Москві похід у кіно, на виставу в театр чи на якийсь концерт коштує шалених грошей, і навіть ми, люди далеко не бідні, не можемо собі дозволити часто відвідувати ці заклади. А в Мукачеві я передивилася всі вистави, не пропустила жодного фільму, що демонструвався у вашому кінотеатрі. Про фестиваль «Червене вино» вже й нічого не кажу. Під сценою я стояла всі ці чотири дні й насолоджувалася виступами численних гуртів, Закарпатського народного хору. Глибоко вражає мене й ваша самобутня культура, народні костюми. Колядки, щедрівки та бетлегеми – це взагалі щось неперевершене. І найголовніше – все це безкоштовно. Де ж ще ми таке знайдемо?».

Неабияк полюбив Мукачево й італієць Луїджі Маріно. Цього 72-літнього дідуся часто можна зустріти на місцевому зеленому ринку. У тутешніх селян він залюбки купує свіженьке молоко, сметану, сир. Полюбляє й домашні м’ясні вироби – пікницю, шовдар, сальтисон, вуджену корейку. Не бере в супермаркетах курятину, а купує тільки домашню на базарі. «Все це чисті натуральні продукти, — каже він, — у нас вони коштують дуже дорого, а тут – мізер. Звісно, що я цим користуюся». Пан Луїджі приїжджає в наше місто також не вперше. Свого часу він у Мілані познайомився із місцевою жителькою Євгенією, яка доглядала його 96-річного сусіда. Мукачівська заробітчанка в розмові зізналася, що має однокімнатне помешкання, яке пустує. Захотівши на старість побувати в Україні, італієць вирішив приїхати подивитися. І так йому припало до душі місто над Латорицею, що тепер, відсвяткувавши римо-католицьке Різдво у Мілані, він уже не вперше збирається і приїжджає в Мукачево. Пана Маріно дуже вразив колорит свята вина. Він охоче спостерігав за театралізованим дійством на сцені і, не змігши по-українськи висловитися, тільки показував жестами, що артисти добре грають. З його кількох слів я зрозумів, що газ і у них також дуже дорого коштує. Тому він, щоб заощадити, зимує в нас винятково на зекономлені у такий спосіб гроші. Смакують італійському дідусеві не тільки наші молочні та м’ясні натуральні продукти, але й закарпатське вино, в якому він добре розбирається. Продегустувавши всі вина, таки вподобав собі кілька сортів і охоче придбав. Каже, що склянка червоного трунку за обідом додасть енергії, доброго настрою, а ще це цілий клондайк вітамінів. У захваті пан Луїджі також від наших мінеральних вод, які він вельми полюбляє. Дуже шкодує, що про Україну довідався так пізно, а то вже давно приїздив би зимувати у Мукачево.

Віталій ПУМПИНЕЦЬ