На Закарпатті на первоцвітах заробляють 200-300 гривень за день

Як повідомив кореспондент UA-Reporter.com, не зважаючи на заборону нищити лісові первоцвіти, на Закарпатті для багатьох селян в умовах економічної кризи продаж лісових квітів чи не єдина можливість прогодувати сім’ї.

Навпроти павільйону з живими квітами, що на Кооперативному ринку у центрі Мукачевого, продають маленькі букетики пролісків та крокусів. Селяни тримають у руках невеличкі мисочки з квітами, пропонують лісову екзотику перехожим. Беру в літньої жінки букетик білих пролісків, у ньому лише сім квіток, решта – гілочки ялини. Аж раптом до мене підбігає хлопчина й жваво рекламує свій товар.

“Пані, візьміть ще й в мене первоцвітів, -- простягає мисочку з букетиками квітів бузкового кольору. – З ранку мав біля 100 букетів, продавав по 2 гривні, це все що залишилося. Поспішаю на автобус, віддам за півціни”.

Кажуть, первоцвіти не пахнуть, та маленькі проліски не тільки радують око, від них йде свіжий аромат лісу. А школяр не відстає.

“Подивіться які чудові мої квіти, купуйте усі, як вам, віддам за п’ять гривень, -- виймає з мисочки букетики первоцвітів з барвінковим листям. – Поки мама не працює, а у школі – карантин, ми з сестрою бізнесуємо на пролісках. Щодня з обіду йдемо до лісу, ввечері робимо букети, а зранку – у місто на базар. Коли розпочнуться заняття в школі, буду приходити сюди після уроків. Зароблені гроші віддаю мамі, лише кілька гривен залишаю на солодощі”.

Утім дітлахів з пролісками на ринку не багато, первоцвіти продають переважно старші жінки. Марія Барна до Мукачева приїздить з цілою сумкою пролісків.

“У селі, роботи не має. А в мене двійко дітей, пенсії, яку платять по втраті годувальника, при нинішній дорожнечі не вистачає навіть на харчі. Доводиться перебиватися сезонними заробітками, -- важко зітхає. – Влітку збираємо гриби та ягоди, а проліски – відкривають лісовий сезон. Щоб назбирати кошик квітів по лісовій хащі доводиться пройти з три кілометри. Квітки такі дрібні та ще й “ховаються” під старим листям. Збирати первоцвіти мені допомагають діти. А ввечері, сідаємо усі разом в'язати букетики: 7-10 білих пролісків, в залежності від розміру, обкладаю дрібним гіллям ялини чи туї і обмотую ниткою. А фіолетові первоцвіти мають кращий вигляд на фоні блискучо-глянцевого барвінкового листя. Щоб квіти не зів’яли, ставлю їх у мисочку з водою, а щоб швидко не розпустилися на дно кидаю мідний п’ятак ще з радянських часів. Пролісковий бізнес не з легких, та у святковий день на первоцвітах заробила біля 500 гривень”.

Селянка за день продає щонайменше 70 букетиків, коштують проліски -- дві гривні, а на 8 березня за букетик давали “п’ятірку”.

“З ранку квіти беруть краще, -- жінка показує гаманець з виручкою. – Вже продала з півсотні букетів. Найвигідніші покупці -- місцеві пенсіонерки, які купують проліски оптом. А ввечері продаватимуть квіти на центральних вулицях міста, втричі дорожче”.

Про те, що квіти занесені до Червоної книги України, жіночка не чула. А от про заборону їх продавати на ринку знає. Каже, що міліціонери вже погрожували штрафом, тоді кмітлива селянка взяла довідку у сільраді, про те, що квіти виростила на городі.

“Відрізнити домашній пролісок від лісового не важко, у нього квітка більше й стебло довше. Та порушувати Закон змушують кляті злидні, -- важко зітхає жінка. – Якби ж була хоч якась робота. А поки виживаємо завдяки первоцвітам”.

Найбільше на лісових первоцвітах заробляють дітлахи, які продають букетики при дорозі. Тячівській район. Неподалік села Діброва на дорозі група дітей. Кілька хлопців ніби сигналять рукою зупинитися. Під’їжджаємо ближче. Тільки тепер помічаю, що у руці хлопчака букет пролісків. Неподалік села Велика Апша також кілька школярів з пролісками. Зупиняємося біля дівчинки.

“Скільки коштують твої квіти”, -- запитую.

“Маленький букетик – три гривні, більший – п’ять. Якщо візьмете два дам дешевше”, - відповідає підприємлива дівчинка, витягаючи з кошика різні букети.

Придивляюся, в неї не тільки звичайні білі проліски, є й крокуси, дикі тюльпани та сон—трава. Андрея живе у селі Велика Апша. Щодня приходить на трасу з букетами квітів. Зазвичай продає не більше п’ятдесяти, каже, що краще беруть великі з білих пролісків. За дві-три години заробляє 230 – 250 гривен.

“Шовтарюю (продаю - закарпатською), щодня, - каже третьокласниця Андрея. - Навіть якщо розпочнуться заняття в школі, буду приходити сюди після уроків. Зароблені гроші віддаю мамі. Кілька гривен залишаю на солодощі та цукерки”.