На Закарпаття їдуть поніжитися у термальних водах

Днями довелося побувати в Мукачеві на залізничному вокзалі саме в час, коли прибуває швидкий потяг із столиці. Дуже здивувався, коли помітив, що добра дещиця пасажирів, що зійшли з потяга, їдуть у бік Берегова. Поки пасажири вантажили валізи та сумки в маршрутку, вирішив з ними поспілкуватися.

Ось літня сімейна пара Максим та Одарка Наймани. Йому вже 74 минуло, вона — на 2 роки молодша. Живуть на Київщині. Стверджують, що приїжджають в село Косонь Берегівського району щороку. «Ви не уявляєте, в якому краї живете, — починає нахвалювати термальні купелі цього прикордонного села Одарка Василівна, — я позаторік не змогла самотужки вийти з вагона потяга, була нерозлучна із ціпком, а нині, самі бачите, прекрасно пересуваюся без сторонньої помочі. Праве коліно було опухле й так страшенно боліло, що не могли допомогти навіть дорогі швейцарські таблетки. Хтось на роботі доньці порадив з’їздити на Закарпаття у Косонь. Поки ми були у роздумах, що робити, занедужав чоловік, у нього проблеми з хребтом. Порадилися з лікарем, він рекомендував дочекатися полегшення й тоді вже спробувати, мовляв, якщо не допоможе, то вже точно й не зашкодить. Так ми приїхали в це угорськомовне село. Відтоді там уже вчетверте, бо після купання у басейнах почуваємося так, наче на світ народилися». Ці люди – пенсіонери і не мають можливості купувати путівки на лікування у санаторії Немирова, Хмільника, ба навіть нашого Синяка, бо це дуже дорого коштує, а так приїхали в Косонь, винайняли кімнатку в місцевих жителів, ходять на купання, а у вільний час самі собі готують їжу. Дуже задоволені, що у нас дешеві овочі та фрукти. «Для старших людей – це основне, — стверджує пан Максим, — дружина навчилася готувати боб-гуляш, фарширувати баклажани, я у захваті від місцевої кухні. До того ж це все дуже дешево».

Поруч у маршрутці сидить ще одна пара – Дмитро та Олена Гайдуки із Хмельниччини. Вони вже також на заслуженому відпочинку, але ще трудяться. Зараз мають відпустку й також приїхали поніжитися у термальних водах нашого краю. «Це задоволення полюбляли ще древні римляни, — зауважує Дмитро Опанасович, історик за фахом, — саме вони збудували перші термальні купальні. Вже тоді було помічено, що теплі води помагають позбутися чимало недуг».

Кожне термальне джерело має свій неповторний хімічний склад і свою температуру. Води Закарпаття, кажуть бальнеологи, є взагалі чудодійними. Приміром, свердловини у Берегові, Велятині Хустського району та Косоні – унікальні. Косоньські джерела — унікальні не тільки в Україні, але й у всій Європі. Щось подібне є тільки в угорському місті Гойдусобосло. «Води Косоні належать до високотермальних хлоридно-натрієвих вод середньої мінералізації, — зазначила реабілітолог Світлана Ціхоцька. – Цілюща вода підіймається зі свердловини, що залягає на глибині майже 1200 метрів під землею. У самому гейзері її температура становить 60—80 градусів за Цельсієм, а на поверхні – 38—40 градусів».

Вода має тут якийсь жовтуватий колір. Це через наявність мікроелементів, а ще вона багата на залізо, марганець, калій, натрій, кремній, фтор, цинк і ще чимало чого.

«Уже за кілька хвилин перебування у цьому царстві тебе обволікує неймовірно приємне тепло, — пояснює Олена Гайдук, — ти розслабляєшся і тобі байдуже, що надворі йде дощ чи морозна погода».

На задньому сидінні мікроавтобуса сидить молодий хлопчина з Києва, котрий також їде в Косонь. Ніби вгадуючи моє запитання, що напрошується, пояснює сам: «Я теж хворий, мені всього 21 рік, навчаюся у виші, але ноги ніяк не слухаються і тому також приїхав підлікуватися, бо тут мені вийде недорого. В інтернеті читав, що вода лікує вади опорно-рухового апарату, такі як артрит, артроз, остеохондроз, поліартрит, наслідки складних переломів, а також гіпертонічну хворобу І—ІІ ступеня важкості, хвороби нервової системи, радикуліт, варикоз, хронічний безкам’яний холецистит, дискінезію жовчовивідних шляхів тощо. Завдяки своєму унікальному складу вода допомагає вивести солі з нирок. Протипоказами є хвороби у стані загострення».

Мікроавтобус виїхав з привокзальної площі і взяв курс на Берегово. Проводжаючи його поглядом, я подумав: «Які ж підприємливі люди живуть у прикордонні. Раніше ніхто й подумати не міг, яке справжнє паломництво чекає на косоньців. Нині туди радо їдуть поправляти здоров’я тисячі людей з усієї України, бо дешево і допомагає!».

Віталій ПУМПИНЕЦЬ