Острів ляльок з відірваними руками, ногами і головами інтригує людей з усіх куточків планети (ФОТО)

Білоруська мандрівниця Тамара Кінцева побувала на Острові жаху, він же Острів ляльок в Мексиці. Вона поділилася з нами своєю розповіддю.

У якийсь момент я виявила, що не розповідала про острів, який входить в десятку найстрашніших місць нашого світу.
Два роки тому, як тільки я прилетіла в Мехіко, то поїхала туди на наступний день. Найняла расписную човен з трахінеро, як називають тут човнярів, і за стародавніми каналах ацтеків вирушила до того острову.
Тут колись був звичайний земельну ділянку для вирощування овочів. Належав він пияка дону Хуліаном і його сім'ї. Сеньйор продавав на ринку свій урожай і завжди мав гроші на випивку. Він любив навідуватися в свій город на острові.
Тут, далеко від міста і наодинці з природою, йому було милостиво. Через канал, як через дорогу можна було навідатися до сусідів, по душам поговорити, та й так воля-вільна.
Одного разу, будучи не зовсім тверезий, взяв з собою в город шестирічну дочку. Каное було вузьке, незручне рух і воно перекинулося майже біля берега. Коли зрозумів витягнути дочку з води, то вона була вже мертва. Після цього почалося.
Він постійно чув тут її кличе голос наповнений сльозами. Дон Хуліан повільно божеволів. Голос дочки просив ляльку. Так з'явилася перша лялька на острові. Після кожного подарунка голос якийсь час сміявся і радів, а потім знову просив ляльку. Сеньйор (майже) кинув пити, і переселився сюди назовсім. Дружина залишилася в місті.
Нещасний батько жив на острові до кінця своїх днів. У 2005 році він помер тут. За період від молодості до старості сеньйор зібрав колекцію ляльок для померлої дочки.
В процесі життя дон Хуліан міняв їх, освіжаючи свої скарби. Ближні сусіди з'їхали зі своїх ділянок і оселилися в інших місцях. Але люди, які з'являються тут з цікавості, до сих пір несуть іграшки і розвішують їх по деревах, щоб заспокоїти дух дівчинки.
У маленькій хатині на кшталт куреня стоїть ліжко, а на ній лежить велика лялька розміром з шестирічну дівчинку.
Тут жив і сам сеньйор. По стінах теж ляльки з різними особами. Часом вони здаються зловісними, часом божевільними або усміхненими.
Ляльки з відірваними руками, ногами і головами займають абсолютно всі дерева навколо куреня.
Всю цю історію можна було б списати на уяву божевільного батька, котрий пережив втрату дочки зі своєї вини, але є тут факти, які мене здивували. Всі дерева в окрузі давно висохли і стоять зовсім без листя.
По периметру острова рослинність змучена з рідкісною листям, а далі через канали дерева у звичайній зелені, як і повинно б бути.
Мені було моторошно зійти з човна і йти однією дивитися на ляльок, тому мій трахінеро був поруч.
Він пояснив відсутність листя на деревах особливою енергією властивою цій місцевості. Я важко вірю в чудеса, але тут задумалася.
Це місце часто плюндрують представники сатанинських течій, а чаклуни з чаклунами влаштовують тут нічні оргії і закликають духів. Влада району Сошимілко намагаються стежити за належним порядком у володіннях дона Хулиана, навіть огородили берега подобою чорної сітки. А ще по каналах розставили охорону для контролю проходу човнів і каное. Водна поліція кружляє по околиці. Але, на жаль, Острів Ляльок стає знаковим місцем для шабашів відьом і зборищ вандалів.
На собі важкої енергії я не відчула, але дивитися на цей ляльковий сад було страшно. А якщо ще та невидима енергія причепиться, то зовсім біда. Знаю я ці енергії! З ними краще не жартувати. Тому довго не затрималася, хоча мій трахінеро буває тут час від часу і з ним поки нічого не сталося. Ми благополучно повернулися з прогулянки, вирулюючи по зарослим травою каналах.
Але як би там не було, вже краще весело проводити час на площі Гарібальді в суспільстві співаків традиційної музики маріачі і з задоволенням текілу попивати. А Острову Ляльок судилося залишитися сучасної легендою Мехіко, щоб час від часу лоскотати нам нерви всього лише своїм існуванням.

Тамара Концева