Реальні проблеми 16-поверхівки в Ужгороді

Ужгородська шістнадцятиповерхівка на пр. Свободи одна з найвищих (ще до недавнього часу вона була найвища ) та найвідоміших споруд у місті. Слава в неї, здебільшого, трагічна: і про суїциди, що відбулись тут, і про різноманітні казки та легенди ( про шибеницю та привидів), всі все знають з новин, тому мова в даній статті піде не про це.

Я б хотіла на даний момент звернути увагу на інше. Ця 16-ти поверхова споруда, взагалі-то, житловий будинок. Правда, ніхто не задумується над тим, в яких умовах люди тут живуть (не пов’язуючи це з суїцидами). Тут є зовсім інші і набагато важливіші проблеми, які потрібно вирішувати. Для прикладу, зовнішня штукатурка на будинку в деяких місцях досить великими шматками просто відпала. Що це означає для жителя такого будинку? А те, що стіни пропускають вологу всередину при високій вологості назовні (під час дощу та снігопаду), а також і те, що для того, щоб їх обігріти, потрібно набагато більше часу та електроенергії (газопостачання тут немає) та й остивають вони набагато швидше. Хороша економічна опалювальна система, що буде ефективно працювати в даних умовах, коштує досить дорого (приблизно 10-15 тисяч гривень). Зрозуміло, що основна частина населення, що тут живе, таких коштів не має. Тому й обходяться вони дешевими радіаторами, що споживають величезну кількість електроенергії та не обігрівають в достатній мірі (в холодну пору року сума оплати за спожиту електроенергію складає від 400 до 600 гривень на місяць). Ще й система електропостачання тут дуже стара і не в силах справитись з таким навантаженням в опалювальний період, адже будинок збудовано ще в далекому 1976 році, внаслідок чого вона періодично прогорає. З усього вище сказаного, я надіюсь, стає зрозуміло, якими є умови проживання людей цього будинку: постійно сирі стіни та холод у квартирі. Тому зрозуміло, що найголовніша проблема , перше, що потрібно вирішувати, це відновлення та ремонт зовнішнього покриття будинку. Це, в свою чергу, досить суттєво зменшить електроспоживання в холодну пору року.
Друга, не менш важлива проблема тут, це ліфт. В кожному під’їзді їх є два: пасажирський та вантажний. Вантажний ліфт не працює вже багато років. Тому, якщо є потреба щось громіздке підняти, то потрібно попередньо дзвонити диспетчеру в аварійну службу експлуатації ліфтів, щоб прислали майстра, який вам включить вантажний ліфт. Така от система. Добре, що хоч пасажирський ще їздить. Правда, зупиняється він, мінімум, раз на тиждень, що говорить про необхідність його заміни, а не постійного ремонту.
Третя проблема – загальний доступ в під’їзди. Двері встановили, а от про кодові замки щось не дуже подумали. Вони, по-перше, значно скоротять кількість самогубств, які всім вже просто надоїли, а по-друге, забрудненість та пошкодження під’їздів та сходів. Думаю, кожен, хто хоч раз пройшовся сходами 16-ти по верхівки, це зрозуміє.
Тепер, я надіюсь, стає зрозумілим ставлення жителів шістнадцятиповерхівки до привидів та інших казок, що з’являються у деяких масмедіа? Тут є зовсім інші проблеми і трохи важливіші, ніж освячення будинку свяченою водою чи вияснення питання чи була тут шибениця, чи не була.
Вважаю, якщо хоч одна з цих проблем буде вирішена, це значно полегшить проживання в даному будинку і дасть надію на те, що в цій країні, можливо, не всім можновладцям зовсім нема діла до людей, за кошти яких вони живуть.