РІЗДВЯНА МРІЯ

Недалеко за хатиною із легкозамерзлого джерела витікав потічок. Він, не поспішаючи, дзюрчав і не зупинявся навіть узимку. А коли приходила красуня-весна, то ставав більшим і голоснішим відразу після перших весняних дощів. Тоді його дзюрчання було чути по цілому селу.

Маленька Тетянка кожного дня приходила до потічка, щоб поділитися із ним своїми мріями та розказати про свої сни. Вона любила дивитися у чисту воду, яка непомітно вливалася до струмочка із землі й була дзеркально-прозорою. Особливо потічок ставав казково-чарівним узимку. У цю пору року природа надягає білу тепленьку шубку, засипає пухнастим, ніжним снігом землю. Дерева та кущі прикрашаються в пишні білі шати, на лід струмка лягає білосніжний покрив, а січневе сонечко менше проводить часу на небі, а ввечері – швидко лягає відпочити у свою кришталеву колиску. Небесна твердь в такі зимові дні кристалізується й стає чистою та ясною. Між сонними гілками дерев дівчинка знаходить клаптик чистого синього неба і всією дитячою уявою малює на ньому різні картинки із казок, які розповідає їй бабуся перед сном.
Юна художниця цього ранку, напередодні Різдва, стояла біля свого улюбленого потічка мовчки і була чомусь засмучена. Думками Тетянка ринула вже у завтрашній день, до гостей, яких вона запросила на свій день народження, що 7 січня. Шестирічна іменинниця мріяла отримати цього дня в подарунок від батьків акварельні фарби та альбом для малювання. Але що треба зробити, щоб здійснилась ця різдвяна заповітна мрія, – вона не знала. Розповісти про неї своїм подругам дитині було соромно.
Постоявши декілька хвилин біля потічка, Тетянка повернулася додому, до теплої хати. На її обличчі не сяяла нині гарна усмішка. Дівчинку не полишали думки про омріяний подарунок.
Того зимового ранку її бабуся поралася по господарству біля хати.
− Доброго ранку, Таню, − голосно привіталася немолода жінка до завтрашньої іменинниці.
− І, вам, доброго ранку, − сумно відповіла внучка.
− Ти щось сьогодні зовсім невесела. Я навіть не чула твоїх пісень, яких ти завжди співаєш разом із струмком. У тебе щось болить чи щось трапилося? − схвильовано запитала бабуся.
− Ні, я цілком здорова, і нічого не трапилося. Ось тільки думаю про завтрашнє моє свято. У мене є одне бажання і я хочу, щоб воно здійснилося, − тихо і сором’язливо зізналася маленька онука.
− Тепер зрозуміло, чому ти така сумна. А хочеш, я дам тобі одну добру пораду, яка обов’язково допоможе здійснитися твоїй мрії? − запитала старенька господиня дівчинку.
− Так, звичайно хочу. Скажіть мені, бабусю, будь ласка, що я маю зробити? − ввічливо запитала Тетянка.
Відклавши на деякий час свою домашню роботу, жінка присіла на стілець, який стояв на подвір’ї біля стіни будинку, і почала свою повчальну бесіду.
− У кожної людини в житті є заповітні бажання, мрії і в той час – різні проблеми, які їх віддаляють. І ми звертаємося у своїх молитвах за допомогою до Господа і Пресвятої Діви Марії. Вони завжди нас вислухають і допоможуть, щоб нам було легше подолати свої труднощі. Для них немає нічого неможливого. Вони завжди з нами та посеред нас. Я впевнена, Таню, що коли ти звернешся до Владики Небесного та Земного й до нашої Святої Заступниці, Вони обов’язково допоможуть, аби твоя велика різдвяна мрія здійснилася в день твоїх іменин.
Уважно вислухавши бабусю, дитина подякувала їй за добру пораду і попрямувала до хати. Двері до неньчиної кімнати були відчинені. Ставши на порозі, дівчина задивилася на ікону Божої Матері, яка тримала на руках маленького Ісуса Христа. На стіні, над образом, висів вишиваний рушник. Посеред кімнати стояла прикрашена зеленоока Новорічна ялинка, яка щиро посміхалася до Тетянки.
У ті хвилини, дитина думала про пораду, яку щойно почула від бабусі. Ще трішки постоявши на порозі кімнати, дівчинка підійшла до святої ікони і почала щиро та голосно молитися Господу.
У коридорі за причиненими дверима стояла бабуся. Вона слухала, як гарно її шестирічна онука проказує молитву, яку вони удвох щодня читали. Серце і душа жінки раділи за добре виховану дитину.
Наступного дня, тільки-но зійшло зимове сонечко і його золоті промінці почали заглядати через сонні гілочки яблуні у віконце іменинниці, мама і тато принесли в дитячу кімнату загорнуту у білий папір коробку. То був подарунок для їхньої доньки, яка ще міцно спала. Прикрашала його червона атласна стрічка. Щоб не розбудити дитину так рано, батьки тихенько поклали подарунок на стіл, який стояв біля вікна, і вийшли з кімнати. На них чекала робота. Мамі потрібно було прикрасити великий шоколадний торт, який вона сама спекла для сьогоднішньої іменинниці, а татові залишилося приготувати желе і коктейлі для запрошених дітей. Він працював головним кухарем у ресторані і завжди готував різні смачні страви для своєї родини.
По зимовому тепле сонечко стояло майже над самісінькою хатою, коли прокинулася найменша господиня. Розплющивши зовсім від сну свої оченята, Тетянка побачила на столі загорнуту у білий папір коробку, яка чекала на неї із самісінького ранку.
− Боже Великий! Сило праведна! Я так довго сплю, а сьогодні ж Різдво Христове і на мене чекає подарунок! − радісно скрикнула дівчинка.
Почувши втішливий голос онуки, бабуся відразу зайшла до кімнати іменинниці. Тетянка, не помітивши її приходу, тремтячими пальчиками розкривала загадковий пакунок. На великий подив і радість дитини, всередині лежали фарби, два пензлики і великий альбом для малювання. Взявши їх у свої рученята, вона з любов’ю пригорнула бажаний подарунок до грудей і голосно сказала:
− Щиро дякую Вам, Господи Боже наш, Дорогий Ісусе і Пресвята Діво Маріє, що Ви вчора вислухали мою молитву та моє прохання й надіслали з неба моїм батькам думку про подарунок, на якого я так довго чекала і про який мріяла.
Після обіду Тетянка зустрічала гостей. Вона була вдягнена у білосніжне пишне платтячко. На шиї у дівчинки красувалися білі буси – подарунок любої бабусі. У цей святковий день іменинниця була схожа на Різдвяну маленьку фею, яка дарувала своїм гостям солодкі подарунки, гарний різдвяний настрій та виконувала дитячі бажання.
Дитина була щаслива та сяяла, як зіронька небесна. Своїм друзям вона показувала Червону Шапочку з однойменної казки, яку вже встигла до їх приходу намалювати в альбомі акварельними фарбами.
У цей чудовий день Різдва разом із усіма, хто прийшов на день народження до Тетянки, раділа і веселилася уся природа. Із гір, які оточували їхнє село, струменіло чисте зимове повітря. Воно було настояне на ялиновому гіллі. Цей свіжий, ніжний аромат січня додавав усім хорошого настрою та бадьорості. А улюблений потічок дівчинки посміхався і дзвінко дзюрчав, граючись із сміливими сніжинками, які легко опускалися на землю із пухнастих щасливих хмаринок. Вони разом співали Різдвяні колядки і дарували їх іменинниці на день народження.

Т. Горянка