У дорозі обережним будь...

Подробиці двох аварій в одному приміському селі на Закарпатті.

Незмірне горе уривається в оселі, коли стається смертельна драма й обривається людське життя.

1. І знову в мас-медійному «об‘єктиві» – дорожньо-транспортні пригоди. Не було б на Берегівщині шляхових трагедій – ми б до цієї теми не верталися і на цьому б свою увагу зайвий раз не фокусували. Бо завжди важко ручку брати, за клавіатуру сідати та із цього приводу щось писати. Однак журналіст не сміє від будь-яких тем «утікати». Мова наразі – про останні два неприємні факти, які у стільки ж родин принесли непоправиме горе, біду, скорботу, сльози, прокльони тощо. Не рахуючи проблеми тих, хто наїзди скоїв. А сталися пригоди протягом січня у приміському селі Яноші. Подібних йому на карті України тисячі. Насправді, цей населений пункт здавна має репутацію аварійно-небезпечного. Причин такої слави – немало. Чи не головна – це прямі дороги, що перетинають населений пункт у всі боки. А коли магістралі рівні, то й рух прискорений. Авто безупинно мчать як сюди, так і туди. І всіх на швидкостях – інколи від таких бистрот у вухах аж свистить. Однак на цей раз жертвами аварій стали один велосипедист, а другий – піший безколісний гатянець. Загинули, на жаль, обидва. Однак це аж ніяк не значить, що тепер необхідно відмовитися від якісних доріг і машини повинні їздити третьосортними шляхами.

2. Звісно, швидкісні дороги – це не головна причина аварійності. Є, безперечно, і таке поняття, як неуважність пішоходів. На жаль, з їх безпосередньої вини у цьому селі вже не одна ДТП мала місце. Ставалися вони тут і тридцять літ тому назад, і двадцять, і десять, і п‘ять, позаторік і навіть минулоріч. Пригадується, то пенсіонер під колесами загинув, то бабця з онуком знехтувала правилами вуличного руху й опинилися у кривавому місиві, то ще були епізоди, коли село накривала чорна хвиля трауру тощо. Сільський цвинтар, як мовчазний і німий свідок пригод, таїть у собі чимало інших нюансів тих прикрих шляхових миттєвостей, що опісля сіяли по хатах скорботу, сум і траур. Найфатальніші місцини – центр села, неподалік автозаправних станцій й навпроти сільського парку. Хоча й на інших місцях можна побачити вінки, хрести, квіти чи просто якісь знаки-символи, що вказують на місце смерті. Щоби в читача не склалася думка, мовляв, водії хороші, а перехожі – одні порушники. Можливо, що якраз усе навпаки: водії нерідко забувають головну заповідь: ідеш у путь – обережним будь! І роблять наїзди, не подивившись у дзеркало чи невчасно натиснувши на газ, запізно вмикають підфарники, вказівники поворотів тощо. Недаром кажуть, що кожна аварія на аварію не схожа, особливо коли йдеться про смертельний кінець. А він у основному настає від того, що за кермо автомобілів всідаються нетверезі особи. І оце – найбільший гріх.

3. Отже, перша січнева смертельна трагедія трапилася на дорозі в Яношах ще не пізньої години – ледь смеркало, коли у поліційне відділення зателефонували й повідомили таку прикру новину. Стражі доріг із оперативно-слідчою групою поліційного відділу не тільки прибули швидко на місце згідки, але й уміло виявили, як усе це сталося. Затримавши горе-водія, вони його на експертизу відвезли. Зокрема, 27-річний водій на іномарці «Фольксваген Пасат» перевищив швидкість та не зумів утримати на дорозі кермо. Унаслідок цього під колесами опинився такого ж віку велосипедист – славний балажерський молодик Іштван І., що свого часу на швидкій працював. Він також часто на аналогічні пригоди теж виїжджав і потерпілих рятував. Громадськість дещо згодом дізналася, чому насправді стався наїзд. Водій був настільки п‘яний, що ледь-ледь стояв на ногах. А експертиза і взагалі засвідчила, що вміст алкоголю у крові дорівнював 2.1 проміле. Один експерт висловився доволі категорично: з такою дозою не те, що за кермо можна сідати, але навіть до машини не варто наближатись. До речі, розумний якщо вже й напився, то неодмінно так і вчинить. А якщо не плануєш нікуди їхати, то пий-гуляй до самого ранку. Однак намічаєш якийсь путь – про чарку забудь. Зупинися та келих догори дном перед собою поклади. Це означатиме, що сила волі перед дорогою таки існує.

4. Але, на жаль, усі герої тоді, коли добряче посидять за столом і почоломкаються із «зеленим» змієм. У цій історії чітко проглядається, до чого призвела моральна вседозволеність, відсутність стримувальних начал мешканця с. В. Бакта. Він, ніби й сім‘ю, і мати в бізнесі "крутиться", але чому дав собі право аж у третьому селі «назюзюкатися» та звідтіля їхати «під мухою» – знаючи, що до рідного села від Косина понад 25 км. У той час і на поліцію начхав, і на негоду, і, як виявилося, на всіх. Але як у Яношах водій не уздрів велосипедиста, не зрозуміло навіть дотепер. Тим паче, що обидва рухалися у попутному напрямку. Ще кілька штрихів до портрета жертви. Навдивовижу порядний і чесний був цей молодий чоловік. Свого часу вчився у медичному коледжі. Тож багато однокашників, ровесників того прощального дня навідалися у це село, аби провести в останню земну дорогу таку чудову людину. Навіть неодружений ще був. Але завзято готувався до цієї важливої життєвої події: у чарівної берегівчанки сватанки вже були, а найближчим часом планували йти під вінець та розписатися. Я бачив це двійко на світлині – очей не міг відвести від такої казкової пари. Не просто щасливими були, а випромінювали таку радість, такий оптимізм, що не витримав і просльозився.

5. У журналістській практиці рідко буває, аби сльози капали на текст письма під час роботи. Отже, описана історія збентежила, схвилювала, потрясла, в душу залягла. Тим часом думками витав із його заплаканою від горя ненькою, що навіки втратила красеня-сина, із засмученою дівчиною, яка, найімовірніше, теж ніколи не позабуде мужній погляд його чоловічих очей. А друзі, колеги, односельці? Усі сумують за цим працьовитим і компанійським медпрацівником. Бо навіки за межу відійшов їх близький товариш і друг. Між іншим, коли зрозумів, що в Україні неможливо заробити на гідне для молодої людини життя (сам уже ніби готувався до весілля), вирішив їхати працювати за кордон. На жаль, не вдалося збутися його парубоцьким планам – водій-п‘яниця постарався. Та віриться, що його не тільки оплакуватимуть, але й вічно пам‘ятатимуть. Рідні, приятелі, у школі, в коледжі, у райлікарні, та навіть у «Термальних водах «Косино». Прудкий юнак і тут намагався підзаробити, аби сімейний бюджет доточити. Бо мати сільською медсестрою працювала, вона також скромну платню діставала. Але дуже ввічлива, культурна, добра та чесна. Мимоволі постає питання, чому ж саме такі порядні та інтелігентні матері втрачають синів через п‘яниць-водіїв, передчасно сивіють і позбуваються здоров‘я? Автору цих рядків важко на нього відповісти…

6. Не встигли вщухнути пристрасті довкола цієї трагедії, як на виїзді з Яношів (у бік Гаті), сталася ще одна аварія: ніби абсурдна та мовби якась незрозуміла, навіть беззмістовна, дурна, безглузда й, на перший погляд, безпричинна. Але, як не прикро це констатувати, з трагічними наслідками: 71-річний водій-гатянець, що тимчасово проживає у сусідній Угорщині, на автомашині «Фольксваген гольф» збив свого ж молодого односельця. Лікарі кажуть, що не залишив йому найменшого шансу на життя. А ще розповідають, що той ніби то з самого ранку крутився на цій околичній території, шукаючи миті, що «упасти» під "чотири колеса". І коли ветеран ветеринарії Тиберій Х. виїхав із села й узяв курс на Гать, 42-річний чоловік зненацька вискочив із яруги на трасу й опинився під іномаркою. Знаний лікар-ветеринар (він працював у рідному селі та райцентрі) завжди був уважний і пильний, тож і на цей раз їхав так само помалу й делікатно. А тут така халепа! Звісно, одразу ж прибули правоохоронці, які детально розмалювали схему ДТП. А водій поїхав на експертизу й «протестувався» на вміст у крові алкоголю. Як завше, за кермом сидів тверезий. Однак, прийшовши до тями від шоку, зізнався, що і сам того не розуміє, з якою метою гатянець у прямому розумінні цього слова упав посеред дороги, до того ж прямо перед його авто. Звісно, за секунду він уже не міг намертво загальмувати. Словом, дорожньо-шляхові пригоди бувають різними – одна на іншу не подібна. Тут також дивний збіг обставин – пенсіонер-гатянець робить наїзд на свого молодшого земляка. Останній, як удалося дізнатися від його односельців, жив скромно та досить дивно, десь одиноко ходив-бродив, до когось щоразу прибивався, допомагав по господарству, а потім щезав-блукав і до іншої оселі подавався. Сім‘ї не мав, стабільного заробітку уникав.

7. Можна надто багато та вельми пристрасно писати на тему двох яношівських трагедій, але від цього не зміниться нічого. Аварійності й шляхового травматизму не поменшає, умить не зникнуть п‘яниці з-за керма. Однак хоч будуть знати, що медіа їх учинок свідомо розтиражує. Не слід забувати, що великобактянці теж засуджують поведінку сельчанина, який і до цього фатального «подвигу» полюбляв за кермо сідати «під мухою». Однак дотепер все йому сходило з рук, а тут сталося непоправиме. І взагалі, це ж абсурд, коли знаєш, хто вчинив наїзд, а прізвище назвати не можеш. Звісно, до судового рішення. Хоча скажемо, що великобактянець Олександр П. спершу був затриманий, відтак його заарештували. А зараз, як вдалося довідатися, він уже покинув тюремні грати. Обласний суд (цю категорію криміналу з смертельними наслідками розслідують обласні правоохоронці) узяв із нього заставу в сумі 61 тисяча гривень і відпустив під домашній арешт. Ось так, явний убивця балажіївського парубка рішення Феміди чекатиме у рідній оселі. Але те, що він отримає реальний термін – можна не сумніватися. І вже нікого не звинувачуватиме, що винний хтось, а не він. Його вина у цій людській біді очевидна. У в‘язниці, навіть якщо не сяде в тюрму (у чому мало хто сумнівається), на серці тягар висітиме, що позбавив людське життя через п‘янку...

ххх

Ось такі вони, дві яношівські аварії цьогорічного січня. Розписані та проаналізовані детально, нехай читачі знають про них не віртуально, а реально – як це все сталося і чия у цьому вина. У першому випадку – горілки та вина, у другому – причина випадковості. Або навмисна поведінка жертви. Яка, нехай це буде на совісті загиблого, теж не цуралася хильнути зайвого. Мораль тут така: незмірне горе уривається в оселі, коли стається смертельна драма й обривається людське життя.

Михайло СИНЬООКИЙ, м. Берегово