У храмі, де колись служив сам губернатор, святкували ювілей! (ФОТО)

Останній день цьогорічної осені для греко-католиків села Дубрівка став особливо урочистим. Відзначалося 150-річчя місцевого храму в честь Апостолів Христових Петра і Павла. Члени кураторії громади на чолі з отцем Євгенієм Граділем провели ретельну підготовку до цього свята. Історія села, як і напевно храму східного обряду, згадується в джерелах ще 1417 року.

А у 1603 р. документи повідомляють про духовних отців місцевого храму Дмитра і Павла. У Протоколі візитації єпископа Михайла Ольшавського за 1751 р. значиться дубрівська парохія у Середнянському деканаті, священиком якої був Іван Секалович. Первісна церква була дерев`яна, покрита шинглями. Іконостас виконаний місцевим муляром. Вже тоді храм мав два дзвони. Поруч знаходилося кладовище. В описах парохій Мукачівської греко-католицької єпархії у 1792 р. та 1805 р. при єпископові Андрієві Бачинському теж значиться парохія с. Дубрівка. Очевидно, в той час у селі була теж дерев’яна церква. Тільки у 1864 році при настоятелеві храму отцеві Іванові Лавришанові дубрівчани спромоглися звести муровану церкву, яку і освятили на честь Святих Апостолів Петра і Павла.

А цьогоріч маємо вікопомну дату – 150-річчя храму та 25-річчя виходу з підпілля Мукачівської греко-католицької єпархії. На урочистість було запрошено помічного єпископа Мукачівської єпархії Преосвященного владику Ніла. Ним спільно з духовними отцями Євгенієм Граділем, митрофорним протоієреєм Василем Хвастою, Іваном Стецьом, Іваном Левком, Михайлом Молокусом, Олексієм Небесником, Романом Вайдичем, Василем Якубиком і дияконом Ярославом Данком була відправлена Архієрейська святкова літургія.

Владика Ніл увійшов у храм під спів дяків та вірників традиційної «Вошел єси, Архієрею…» і був тепло зустрінутий віршами і піснями юних вірників храму, які у традиційних вишиванках хлібом-сіллю та квітами вітали владику. (Готувала дітей до цього Ганна Керецман). Кожен отримав з рук святого отця образчик. Відправлялася традиційна Архієрейська літургія у супроводі дяків та вірників. У виголошеній владикою Нілом Св. Проповіді, він привітав присутніх з цими двома ювілейними датами в історії Мукачівської греко-католицької єпархії та значною подією в релігійному житті села.

Згадали важкі роки підпілля, репресії священиків, смерть Блаженного священомученика єпископа Теодора Ромжі, сповідника віри єпископа Олександра Хіру та інших, яким довелося зазнати переслідувань, знущань та тортур від безбожницької влади. Відзначаючи вагомість Євангелія того дня – притчу про милосердного самарянина, зауважив, що і в нашому сьогоденному житті ми повинні бути милосердними до бідних і знедолених, які потребують нашої допомоги і співчуття.

До Святого Причастя приступили не лише вірники Дубрівського приходу, але і ті, які прийшли процесіями із своїми духовними отцями з сіл Чабанівки, Зняцева, Кінлоді, Ракошина, Руських Комарівців та інших. Після відправи Панахиди присутні взяли участь в освяченні меморіальної дошки, встановленої з нагоди 150-річчя сільського храму та 25-річчя виходу з підпілля Мукачівської греко-католицької єпархії. Присутні отримали образчики з видом храму, текстом меморіальної дошки та коротку історію 150-річного храму, підготовлену отцем Євгенієм Граділем.

Урочистість була продовжена у сільському клубі, де юні вірники звеселяли присутніх своїми віршами та піснями на релігійну тематику. (Готувала виступи дітей дружина отця Граділя, пані Вікторія).

Перед присутніми з привітанням виступили Преосвященний владика Ніл, митрофорний протоієрей Василь Хваста, який 13 років задовільняв духовні потреби греко-католицьких вірників, сільський голова Тиберій Ріго та автор цих рядків, який нагадав про історію храму, його духовних отців, які були духовними наставниками селян з давніх часів до 1949 року, коли церква була передана радянською владою, після ліквідації Мукачівської єпархії, новоствореній громаді Московського Православного Патріархату.

Серед греко-католицьких дубрівських священиків, до речі, був і отець Константин Грабар, колишній мер Ужгорода та губернатор Подкарпатської Русі у 1935–1938 роках.

Останнім парохом храму у 1949 р. був отець Даниїл Бачинський (ст.), який помер у 1951 році в Ужгородській тюрмі і був таємно похований у безіменній могилі на кладовищі по вул. Капушанській в Ужгороді. У 1990 році, після легалізації Мукачівської греко-католицької єпархії була відновлена греко-католицька громада села, яку очолив Іван Кузьмович. Після отця Василя Хвасти духовні потреби вірників села задовільняли духовні отці Василь Бляшин, Василь Бушко, Іван Стецьо, Тиберій і Йосип Вереші, а з 2009 року – отець Євгеній Граділь.

У храмі проводиться почергове Богослужіння греко-католицької та православної громад села.

Для автора цих рядків Дуб-рівка є рідною, бо по материн-ській лінії тут народився прапрадід Іван Пазуханич, який з 1722 по 1735 роки був парохом храму Успіння Пресвятої Богородиці у с. Зняцево. Тут у Дубрівці з 1847 по 1899 роки був півце-учителем Георгій Пазуханич, тлінні останки якого покояться на старому сільському кладовищі. У Дубрівці народився і Георгій Пазуханич (мол.), який продовжив працю свого батька – навчав сільських дітей у церковно-приходській школі і був дяком храму.

Завершилися ювілейні торжества побажаннями аби цей храм був завжди заповнений вірниками, які щиросердечно моляться до Господа.

Людвіг Філіп, краєзнавець