У Москві вийшла книга про закарпатського архімандрита Іова (Кундря)

В історії православної церкви на Закарпатті значне місце займає постать архімандрита Іова (Кундря).

Він пройшов складний шлях: пізнав переслідування за православ’я в дитинстві від угорської влади, відчув страхіття радянських таборів та Другої світової війни, пережив цькування радянської системи в 1950-80-ті рр. В той же час, о.Іов завжди залишався Людиною, що йшла на допомогу нужденним.

Саме непересічна особа о.Іова (Кундря) стала об’єктом наукових пошуків московського дослідника, магістра богослов’я Григорія Рачука. Нещодавно у видавництві „Паломник” у Москві вийшла його книга під назвою „Подвижник Руси Карпатской. Архимандрит Иов (Кундря)”. Праця вийшла російською мовою, великим тиражем – 7000 екземплярів та з благословення колишнього єпископа Хустського та Виноградівського Іпполіта.
Книга про архімандрита Іова (Кундря) вийшла в Москві

Погоджуємося з тезою Г.Рачука, ще репрезентована праця є першим окремим виданням про о.Іова (Кундря). У передмові автор зазначає, що робота написана на основі спогадів, публікацій та архівних документів (маються на увазі, очевидно, особисті архіви духовенства та монастирів). Залучення „живого слова” в наукових та краєзнавчих дослідженнях є надзвичайно важливим, однак воно потребує скрупульозної перевірки та „перехресного допиту”. Книга могла б лише виграти, якби автор включив до аналізу величезний пласт архівного матеріалу з фондів ДАЗО та окремих наукових статей закарпатської історіографії.

Автор розділив працю на дві частини. Перша з них присвячена опису життя та діяльності о.Іова. У другій – подані окремі додатки (нариси, статті).

Г.Рачук розглядає життєвий шлях архімандрита в тісному зв’язку з політичними та церковними подіями в краї. Добре описано дитинство та юність о.Іова та фактори, що вплинули на формування його як особистості. Безперечно, що великий вплив на світогляд малого Івана (мирське ім’я архімандрита) справив Мараморош-Сиготський процес 1913-1914 рр. та жорстокі знущання над його православними односельцями. Духовним прикладом для багатьох ізян-юнаків були о.Олексій (Кабалюк) та о.Амфілохій (Кемінь), що очолили відродження православної церкви на Закарпатті на початку ХХ ст.

На основі спогадів автор розповідає про перехід о.Іова кордону з СРСР та поневіряння по радянських таборах. Перьлаг-Свирьлаг-Воркута-Колима... Як громадянина Чехословаччини його було мобілізовано до корпусу Людовіка Свободи, в якому пройшов до кінця війни, мав бойові нагороди.

Радянська влада до якої „прагнув” о.Іов у 1939 р. – прийшла на Закарпаття у 1944 р. Почалося переслідування греко-католицького духовенства, було вбито владику Теодора (Ромжу) та адміністратора православної церкви Феофана (Сабова), закривалися монастирі.

За часів настоятельства о.Іова в Свято-Троїцькому скиту в м.Хуст-Городилово – ця обитель зміцніла і розбудувалася. Нестримний потік прочан до о.Іова не міг бути адекватно сприйнятий радянською владою. Почалося цькування монахів у пресі, конфіскація земель, а згодом і повна ліквідація скиту. Після Городило ва о.Іов продовжив свій чернечий шлях в Миколаївському монастирі в с.Іза Хустського району та Преображенському в с.Теребля Тячівського району. Однак ці обителі не оминули долі Городилівського скиту. У 1960-1961 рр. він настоятель парафії у с. Угля Тячівського району, а 1961-1962 рр. служить у с. Монастирець на Хустщині.

З 1962 р. і до своєї смерті у 1985 рр. о. Іов знаходився на сільському приході Святого Дмитра Солунського в Малій Угольці Тячівського району. Як стверджує автор, саме в цьому селі і був розташований відомий монастир „На полонинах”. Лише пізніше ченці перенесли монастирські будівлі до с. Угля.

Навколо себе в Малій Угольці архімандрит Іов зібрав жіночу чернечу громаду, до якої входило кілька черниць з ліквідованих монастирі Закарпаття та Росії. Саме тут о.Іов повністю реалізував себе як цілитель. Г.Рачук наводить численні свідчення про зцілення ченцем душевно та фізично хворих.

22 жовтня 2007 р. відбулося підняття мощів архімандрита Іова (Кундря). На даний час готується його канонізація, яка відбудеться у вересні 2008 р.

Наприкінці хочеться висловити деякі зауваження та побажання автору книги. Рекомендуємо Г.Рачуку більш уважніше відноситися до підбору фото до праці, позаяк деякі з них не відображають задекларовані підписи (с.64, 88, 98, 99). Для цього слід проводити опитування кількох респондентів. Щоб підняти науковий характер книги не було б зайвим вказувати джерела використані автором у процесі написання праці. Вважаємо за доцільне видати рецензовану книгу на українській мові.

В цілому нова книга Г.Рачука заслуговує на схвалення. Вона стане добрим подарунком тим, хто знав о.Іова (Кундрю) та усім хто цікавиться історією православ’я на Закарпатті.