ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Новости и события в Закарпатье ! Ужгород окно в Европу !

Ужгородка Мирослава Каламуняк не любить лінивих, брехливих, скупих і завидющих

    02 грудня 2021 четвер
    Мирослава Каламуняк: "Простити можу, певно, будь-що. Навіть зраду"

    Журналісти закарпатської газети "СЗ" "Паланок" попросили відповісти на запитання своєї анкети депутата обласної ради, директора Ужгородської швейної фабрики Мирославу Каламуняк. Успішна жінка говорила щиро й відверто, запитань не уникала, розказавши про себе майже все.

    Наприклад, що боїться втрат, молиться щовечора, а якби не прийшла на фабрику, стала б учителем. Без відповіді залишилося тільки одне запитання.

    – Найцінніша порада, яку ви дістали в житті? Від кого?

    – "Сім раз відмір, раз відріж", – учили батьки. На жаль, я не дуже прислухалася до їхніх порад...

    – Чи часто змінюєте свою думку? Чому?

    – Сподіваюся, що нечасто, але змінюю. Життя вчить.

    – Чи справляють на вас враження звання, титули, багатство інших людей?

    – У мене і в самої титулів та звань вистачає. "Людина року", "Лідер року", "Заслужений працівник промисловості", кавалер Ордена Княгині Ольги, всіх і не перерахувати. Щодня відбиваюся від пропозицій на якусь номінацію. Все це гарно звучить, певною мірою зобов’язує. Але ще важливо, як дісталися звання й титули, за що? У моєму випадку це найперше праця, і не стільки особисто моя, скільки колективу. А ще – друзів, колег, людей, що мене оточують.

    – Яка історична особа вам найцікавіша?

    – Важко визначити когось одного. Григорій Сковорода, на­приклад, і його тлумачення добра, любові і справедливості. Це я вчора разом із племінником Мирославом вчила уроки (усміхається). Ще мені дуже цікаві Леся Українка і Маргарет Тетчер.

    – Найнеприємніше рішення, на яке вам доводилося йти?
    – Про скорочення штату. Особливо про останнє – 2006 року.

    – Які риси найбільше цінуєте в людях?

    – Мудрість, здатність любити, порядність. Це важливо і для чоловіків, і для жінок.

    – Недолік, який викликає у вас найбільшу огиду? І яку хибу можете пробачити?

    – Простити можу, певно, будь-що. Навіть зраду. Час усе згладжує. Не люблю лінивих, брехливих, скупих і завидющих. Але і їм можна пробачити.

    – Ваші політичні симпатії?

    – Я вирішила симпатизувати своїм. Хоча б тому, що знаю їх краще. Партія Єдиний Центр. Підкреслюю, це мої особисті симпатії, а я знаю, що кажу.

    – Як ставитеся до релігії?
    – На жаль, рідко ходжу до церкви, але, якщо вдається, дістаю від того велику душевну ра­дість. Щиро вірю. Щовечора молюся, дякую Богу за все.
    – Маєте девіз, життєве кредо?

    – Колись давно над моїм ро­бочим столом тривалий час висів лозунг: "Жити добре, а добре жити – ще краще...". Мій девіз: "Дбай сама на себе, то будеш вільна". Це Леся Українка.

    – Яка ваша улюблена пісня? Може, виконавець?

    – Виконавець? Моє товариство за столом (чарівно посміхається). Коли трохи погостимося, то обов’язково співаємо "Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці". А ще люблю співати романси. Наприклад, "...Боже, какими мы были наивными, как же мы молоды были тогда". Зі співаків ще люблю Аллу Пугачову, Олександра Пономарьова, Наталю Могилевську. Всіх перерахувати?

    – Гадаю, стане. Скажете й про фільм?

    – "Москва сльозам не вірить" Меньшова, а також стрічки Ельдара Рязанова.

    – Роботи якого художника вам найбільше подобаються?

    – (Усміхається). Нашого шес­ти­річного Семенка (племінника пані Мирослави. – Авт). Тепер у моді примітивізм, ось він і малює. А ще – моєї похресниці Даринки.

    – І останнє з цього циклу — улюблені книги?

    – "Диво" Павла Загребельного і "Віднесені вітром" Маргарет Мітчелл.

    – Зізнайтеся, яким власним досягненням пишаєтеся?

    – Сподіваюся, воно ще попереду, моє досягнення...

    – Ваша улюблена робота?

    – Нічого не робити (смієть­­ся). Звичайно ж, керувати на швей­ній фабриці.

    – Відчуття, якого б ви хотіли зазнати?

    – Не скажу...

    – А якого б хотіли уникнути?

    – Відчуття страху.

    – Чого боїться Мирослава Каламуняк?

    – Втрат.

    – За яких обставин говорите неправду?

    – Коли правда боляче ранить.

    – Ваше уявлення про щастя?

    – (Задумалася). Це коли навколо мене щасливі люди. Коли зранку хочеться бігти на роботу, а ввечері повертатися додому. Коли вдається зробити щось добре, корисне людям, Україні.

    – Яке свято улюблене?

    – Різдво. І його обов’язкові атрибути – родина і подарунки.

    – Талант, який вам хотілося б мати?

    – Музичний.

    – Ким би хотіли бути, якби не стали тим, ким є?

    – Вчителем або письменником.


    Ярослав Світлик, "Старий Замок "Паланок"

    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Рейтинг: 

    Пунктів: -1

    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору

    Коментарі

    Картинка користувача Гость.

    чудова жінка!

    Пунктів: -2

    Картинка користувача Гость.

    чудова жінка!

    Пунктів: 2