Василь Лемак: «УжНУ не лише є провідним вузом у нашому регіоні...»

Напередодні вступної кампанії з проханням розповісти про проблеми провідного вузу області та ситуацію з можливою реорганізацією вищих навчальних закладів краю ми звернулися до Василя Лемака, проректора УжНУ з науково-педагогічної роботи і міжнародних відносин, доктора юридичних наук, професора, члена-кореспондента Національної академії правових наук України.

Василю Васильовичу, перше запитання традиційне - якою буде вступна кампанія в УжНУ?

Складність лише в одному - цього року кількість випускників шкіл в Україні є найменшою за всі роки незалежності - близько 230 тисяч. Уже наступного року, наприклад, їх буде понад 400 тисяч. Різниця величезна. І хоча в нашому регіоні ця різниця істотна менша, все це вплине на кількість абітурієнтів. Хоча, з іншого боку, зменшення загальної кількості абітурієнтів при збереженні ліцензованого обсягу полегшує конкурсну ситуацію для конкретного абітурієнта. Так що запрошуємо до Ужгородського національного університету - провідного вузу регіону.

УжНУ зберігає лідируючі позиції?

Ви напевно жартуєте?! Наш університет не порівнюється з жодним іншим вузом в області. Який вуз стане поряд з класичним університетом, де близько 600 кандидатів і докторів наук, де майже 50 спеціальностей! Кадрове забезпечення у нас - одне з кращих серед вузів держави. Така кількість докторів наук працює в серйозних вузах Києва, Львова чи Харкова. Але у нас порівняно з ними контингент студентів у два-три рази менший. А тому рівень кадрового забезпечення - справді один із найвищих в Україні…

Незручне для Вас запитання: в окремих публікаціях у ЗМІ говорять про певного роду «застій» в Ужгородському національному університеті? Чи є в цьому хоча би доля правди?

Є таке прислів’я: кожен бачить те, що хоче бачити. Інколи це не дозволяє бачити очевидного. Так от, я скажу Вам очевидне: УжНУ не лише є провідним вузом у нашому регіоні, а й в останні роки нарощує динаміку свого розвитку. Темпи нашого розвитку вражаючі і пов’язані вони з діяльністю всього колективу університету, очолюваного професором М.М.Вегешом. Подивіться на факти: за останні 6 років відкрито 8 нових спеціальностей, за якими готуються бакалаври, і ще 9 спеціальностей за рівнем спеціаліста і магістра. Чимало спеціальностей отримали ліцензію за рівнем магістра уперше також в останні роки: це, зокрема, такі престижні як «Правознавство», «Міжнародні економічні відносини», «Туризм» тощо. На черзі – ціла низка нових напрямів і спеціальностей. До речі, коли відкривалася серія нових спеціальностей, ніхто ж не знав про те, що в 2011 р. нова редакція Закону України «Про вищу освіту» визначить головним критерієм для класичного університету саме кількість напрямів і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців. Тому сьогодні ми бачимо мудрість таких кроків керівництва університету.

Звісно, такі результати стали можливі внаслідок ще кількох чинників, зокрема, напрацювань за попередні роки, а також, потужної підтримки обласної державної адміністрації та обласної ради. Із загальної кількості 18 факультетів 4 відкрито в останні 6 років. Зрозуміло, крім іншого, це нові робочі місця. Це – правда, це - факти.

А кадри?

Науково-педагогічні кадри, їх якість – це головне, чим ми пишаємося. І повірте, їх якість не понизилася. Знову давайте говорити мовою фактів. Сьогодні в Ужгородському національному університеті, я вже говорив, близько 600 працівників з науковими ступенями кандидата чи доктора наук. Так от, із цієї кількості близько 100 захистили свої дисертації в останні 6 років – шоста частина! Якщо говорити окремо про докторів наук, то кожен п’ятий із них захистив докторську дисертація протягом останніх шести років.

І побачите, що буде надалі, бо за останні шість років кількість осіб, які навчаються в аспірантурі і готують дисертації в стінах УжНУ зросла у три рази. От вам і «застій»!

Крім того, академічна наука також представлена переважно в УжНУ – у нас 4 члени-кореспонденти (2 – Національної академії наук і 2 – державних галузевих академій наук).

Ті, що постійно тривалий час працюють у вищій школі, прекрасно розуміють, що зростання якості науково-педагогічних кадрів є неможливим без належної атмосфери у вузі.

Абітурієнтів та їх батьків зацікавлює розмір оплати за навчання для студентів?

У нас навчається понад 12 тисяч студентів і понад половина з цієї кількості – за рахунок державного замовлення. Але, звісно, на престижних спеціальностях частка «контрактників» є досить високою. Ректор прийняв рішення не змінювати в цьому році розміру оплати порівняно з минулим роком. Враховуючи рівень інфляції протягом останнього року, фактично йдеться про зниження оплати для студентів, які будуть навчатися на основі контракту.

Пане Василю, складається враження про значну кількість перевірок УжНУ, проведених різними інстанціями протягом останніх років.

Ви праві на всі сто. Дві відповіді на ваше запитання. Частина з цих перевірок, які пов’язані з акредитацією та ліцензуваннях спеціальностей в університеті, відображають, так би мовити, робочий процес. Я вже говорив про динаміку зростання спеціальностей.

Але є і друга частина перевірок - вони пов’язані не з розвитком університету, а зі зверненнями громадян до нашого міністерства або інших контрольних органів. Громадяни, звісно, мають право на звернення. У нашій державі можна написати скаргу не тільки до суду, але і з широким переліком адресатів: від органу місцевого самоврядування до президента. І громадяни користуються таким правом. Мова йде і про наших працівників, і про сторонніх осіб. Таке право встановлює Закон «Про звернення громадян». Правда, одночасно, цей закон передбачає дві речі: він не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг, установлений трудовим законодавством, а також те, що не розглядаються анонімні звернення. Але контролюючими органами нерідко ці «дрібниці» просто не помічаються…

Конкретизуйте, будь-ласка…

Не хочу поки-що конкретизувати…

А все таки: неофашизм знайшли в УжНУ?

На жаль, питання це не анекдотичне, хоч і схоже на фантасмагорію. Одна із громадянок, яка не має відношення до університету (її, до речі, так і не знайшла комісія з перевірки) написала скаргу, що буцімто ректор М.М. Вегеш поширює ідеї неофашизму у навчальному процесі. І комісія Держінспекції навчальних закладів «чесно» відпрацювала таке звернення і склала довідку, що таких фактів не встановлено. І смішно, і грішно…

Давайте перейдемо до іншої теми, яка хвилює громадськість краю - проблеми реорганізації вищої освіти в регіоні. Вона можлива?

Її доцільність вимірюється Урядом України і профільним міністерством. Як на мене, головне на сьогодні - навести лад у сфері вищої освіти, у тому числі і в нашому регіоні. І в цьому питанні ми повністю підтримуємо органи управління освітою. Питання просте - поставте одні вимоги до УжНУ, і до інших вузів, філій столичних вузів тощо. Якщо органи управління освітою так поступлять, то протягом короткого часу питання відпаде саме по собі.

Що ви маєте на увазі?

Маю на увазі, що ліцензійні вимоги одні для всіх вузів, проте застосовуються далеко не однаково. У нас в УжНУ все дуже прискіпливо - хто очолює кафедри, скільки працівників на кафедрі з науковим ступенем, вченим званням, який їх профіль, скільки докторів, яка їх частка у читанні дисциплін, публікації, методичне забезпечення тощо. У нас це все багато разів перевіряється. Поставте подібні вимоги до всіх і я думаю, що частина інших структур, які готують фахівців, просто перестане існувати. З цього треба починати. З елементарного порядку.

Пряме запитання: в Ужгородському національному університеті побоюються об’єднання з іншими вузами?

З якими конкретно, будь-ласка?

Ну, наприклад, із ЗакДУ?

Доцільність об’єднання УжНУ з істотно меншими вузами справді під великим сумнівом. В області вузів небагато - це, по-перше, бо саме це подається як основний аргумент в подібних процесах. Порівняти можна наприклад, з містом Львовом (уся конгломерація) чи містом Одесою. Кількість населення в названих містах - приблизно мільйон. Ніхто ж серйозно не запропонує об’єднати майже 25 львівських вузів (без філій) в один мегавуз. Так само, в Одесі знаходиться 5 лише крупних вузів. У нашій всій області при населенні біля 1,3 млн. чоловік структура вищої освіти включає один крупний вуз, два - істотно менші і ще декілька - зовсім дрібних. Тому проблеми «укрупнення вузів» як такої не існує зовсім.
По-друге, в УжНУ майже півсотні спеціальностей, за якими готуються фахівці рівня бакалавра, спеціаліста чи магістра. У інших вузах відсутня переважна більшість таких спеціальностей. 7-8 існуючих спеціальностей, які повторюються у різних вузах, звісно, не можуть слугувати причиною для «об’єднання». Ми з повагою ставимося до колег у інших вузах - для більшості з них саме УжНУ виступає «альма-матірю». Але в нас склалися традиції, характерні для класичних університетів, добротні кадри, певна демократична атмосфера. І зруйнувати ці речі не дано нікому.

По-третє, і це головне, ми категорично проти використання реорганізації як приводу для ліквідації УжНУ як юридичної особи, створення на основі університету іншої структури, заміни статутних органів, звільнення працівників за підставою реорганізації тощо.

Кажуть, що після реорганізації покращиться фінансування УжНУ. Як ви оцінюєте такі заяви?
Ці дві речі – рівень фінансування УжНУ і можлива реорганізація – прямо не пов’язані між собою. Ті, що їх пов’язують, поступають нечесно перед величезним колективом. Іще одне. Для нас справді важливим є належне фінансування, сприяння влади – це без сумніву. Але так само, а можливо і більше значення для нас має збереження атмосфери відкритості і толерантності в колективі, атмосфери, коли кожен викладач відчуває себе викладачем і нікому не дано посягати на його гідність. Без цього неможлива нормальна робота вузу. І ми будемо намагатися зберегти її.

Ваше ставлення до нової редакції Закону України «Про вищу освіту»?

Позитивне ставлення: і як спеціаліста, і як педагога з вищої школи. Проект нової редакції Закону «Про вищу освіту» передбачає переформатування вузів на три групи: університети (класичні та профільні), академії і коледжі. Думаю, що не помиляюся, якщо скажу - в УжНУ підтримують вказаний законопроект, запропонований міністром Д. Табачником. За його положеннями в області один вуз буде називатися «класичним університетом» - це буде Ужгородський національний університет. У будь-якому випадку, до моменту схвалення цього проекту закону організаційні зусилля в напрямі оптимізації системи вищої освіти будуть недоречними.

Взагалі, яким є порядок реорганізації вузів?

Нинішній Закон «Про вищу освіту» передбачає, що відповідне рішення приймає Кабінет Міністрів України. Процедура підготовки і прийняття такого рішення у цьому законі не визначена, проте вона встановлена постановою Уряду 1994 р. «Про порядок створення, реорганізації і ліквідації навчально-виховних закладів». Цей акт передбачає для реорганізації навчальних закладів, крім іншого, також дозвіл обласної ради. І хоча з 1994 р. змінилося і освітнє законодавство, і законодавство про місцеве самоврядування, іншої правової процедури з цього питання не передбачено.

Будь-які рішення влади, які стосуються університету, не можуть бути раптовими та не можуть готуватися без участі колективу – у нас є такі сподівання в демократичній державі. Колектив університету є важливим стабілізуючим фактором ситуації в регіоні – це повинні пам’ятати всі.

Що побажаєте абітурієнтам краю?

Побажаю обирати тільки найкращий вуз, де можна здобути тільки найкращу освіту. Тоді у них буде шанс у житті.