Якби не ті Василі, не було би людей у селах Закарпаття! (ФОТО)

14 січня, на Старий Новий рік, який виник через зміну літочислення, тобто з переходу юліанського (старого стилю) на григоріанський календар, свій день Ангела відзначають носії цього чудового імені. Свято Василія Великого хоча й входить до 12 найбільших релігійних празників і завершує Різдвяний піст, але не вважається державним. А прийшло воно до нас із так званої Егейської цивілізації та у перекладі з давньогрецької мови асоціюється зі словом "царський" і навіть "цар".   

Отже, додамо: Василь – ім‘я не тільки «царське», але й популярне, особливо на Західній Україні. Звісно, співзвуччя в заголовку жартівливе, виписана рима – з елементами гумору. А коли перефразувати, що "якби не ті Василі, то не було би дітей у селі" – то і взагалі вийде дотепно й фіґлярно. Між іншим, післязавтрашній понеділок принесе до наших домівок ще одне чудове свято – Старий Новий рік. Наші пращури славно його відзначали, про 1 січня у давнину навіть не йшлося: у цей день прикрашати ялинки, відкорковувати "шампанське" та бучно веселитися умовно розпочали у 1918 році – відтоді це "радянське" торжество стало й насправді "всенародним". Слід сказати, що неабиякого розмаху ця загальнонаціональна забава набула після війни й особливо в останнє півстоліття. Тепер важко уявити «першосічневий» Новий рік без люмінацій і феєрверків, Діда Мороза зі Снігуронькою у санях і щедрими подарунками для дітей. І дотепер, чого приховувати, 14 січня також святкували як Старий Новий рік. Однак якось неофіційно – "юліанський стиль" хоча й був у пошані, але це не афішувалося. Хіба-що раділи та тішилися цій даті у тих родинах, де росли та жили Василі (Василини), Васильовичі. До речі, нині це свято особливо поширене, фактично вся Україна "під нього" щедрує, воно мовби обігріте Божою ласкою, є таким самим глибокоідейним і популярним, як у церковному календарі дні Юрія (Юря), Івана (Івандиль), Петра-Павла, Іллі (Иля), Дмитра (Митря), Михайла (Михайля), Миколи (Миколая), Андрія (Андраша) тощо. І взагалі, у нашому краї немає села, немає вулиці чи фамілії, де б не "залишили" свої сліди Василі. Звісно, нові імена потроху витісняють ці традиційні особисті назви людей, які передавалися з покоління до покоління, але Василі жили, живуть і, слід сподіватися, будуть жити завжди.

Аби зрозуміти дух січневого свята у тих сім‘ях, де "прописані" люди з цими найменнями, ми зателефонували кільком Василям і запитали їх, що значить для них Старий Новий рік і як відзначатимуть його цьогоріч?   

Василь МИГОВИЧ, ветеран-освітянин, колишній директор Дусинської СШ:

– Старий Новий рік – це насамперед свято, яке злучене з днем Василя. Пам‘ятається, від нього у певні періоди влада "відвертала" людей, однак у багатьох українських родинах, закарпатських у тому числі, до цієї січневої дати звикли на віки. Не забуто про нього у моєму рідному Плав‘ї, вже не кажучи про Дусино, яке також стало для мене й сім‘ї близьким і милим. Приємно на душі, що медія цікавляться моєї думкою з цього приводу. У день Святого Василя, сподіваюся, мене привітають рідні, друзі, колеги, односельці, колишні учні – хто есемескою, хто дзвінком, а дехто навіть завітає особисто. У такі радісні хвилини точаться розмови про минуле, сьогодення, як жити далі тощо. Однозначно, для себе я також підведу межу: як діяв, де плюси й що не вдалося завершити. Безперечно, протягом року в родині виникали різні побутові нюанси, правового змісту насамперед. Надіюся, що гідно вийдемо з цих проблем. Зрештою, не заглядатиму назад, бо нічого не зміниться, буду дивитися вперед, адже рік, що вже планетою крокує – важливий, складний, значущий, помітний як для історії загалом, так і для мене особисто. Обиратимемо нового президента, тож хотілося б, аби кожен зробив правильний вибір. Бо від того, хто керуватиме там, "наверху", – залежить наше подальше життя. Вважаю, що у суспільстві має бути більше доброти між людьми, лідер покликаний об‘єднати націю, адже дотепер тільки те й робилося, що нас розділяли. Тож і виникала ворожнеча. З давніх-давен людські стосунки, взаємна підтримка, доброта були визначальними рисами, а тепер чомусь почали домінувати зло, нечемність, безжальність, брехня? Чому – не зрозуміти. Отже, згуртуймося, ходімо до молитовних храмів, частіше звертаймося до Бога, аби з наших душ виполоти зерна чортополоху злючого. Що стосується мене особисто, то цьогорічного 28 вересня святкуватиму свій черговий ювілей – 75-річчя. Цього осіннього дня 1944 року, коли червоноармійці визволяли наш край від фашистів, народилося чимало відомих Василів: футболіст Беца, геніальний педагог Сухомлинський, генерал армії Дурдинець, журналіст-земляк Нитка й інші. Щасливий, що живу в таку цікаву та символічну, інтересну епоху, яка, слід сподіватися, світу подарує безліч найоригінальніших новинок і вістей, "натіпає" найнеочікуваніших повідомлень. Кожна така реляція, комунікація, оповістка нехай тішать людей, а не розчаровують їх...

Василь ПЕТЬОВКА, підприємець, депутат райради:

– Зізнаюся відверто: має дуже велике задоволення, що отримав "слово" з нагоди такої прекрасної події, як Старий Новий рік, та ще в одному з перших номерів роздержавленої районки "Вісті Свалявщини". Вважаю, що цей процес був непростим, але завдяки потугам певних людей у райраді, її депутатському корпусу та, власне, колективу редакції, він завершився вдало, на користь багаточисленних читачів. Головне, що ми і надалі будемо з газетою, що вона писатиме історію ріднокраю. Забігаючи наперед, скажу: у нашій родині давно передплачують цей часопис, який, слід сподіватися, у 2019 році порадує нас цікавими публікаціями, новими темами, розповідями про чесних, порядних і працьовитих земляків. Таких живе чимало як у селах району, так і в місті Свалява. Мешкаю у ньому ось уже 36 літ і я – чим і втішаюся. За це найперше дякую своїм батькам, які назвали мене Василем – така радісна подія у нашій родині відбулася 9 квітня 1983 року. Мені здається, що кращого імені на всьому білому світі не знайти – а коли до нього додати прізвище Петьовка, то можна окреслити родовід, здобутки й чимало інших знакових митей нашої сім‘ї. Загалом рік, що минув, виявився рівним – без життєвих вибоїн і лих, прикрощів і невдач. Тож і на цей день Святого Василя замрію, аби щастя в нашій родині, де є два депутати райради – батько Петро Васильович і син Василь Петрович – не меншало ані на один пазл. Не буду зараз вдаватися в інші нюанси цього знакового для нашого сім‘ї празника, але проголошу – нехай живуть, радіють й веселяться всі земні Василі. Сім райрадівських депутатів із цим ім‘ям, у тому числі всі ті, хто йменується Васильовичами – також! За них, за їхнє здоров‘я, за успіхи й удачі – піднесу тост із келихом іскристого шампанського.    

Василь ШЕТЕЛЯ, громадських діяч Свалявщини, публіцист:

– Що для мене значить рік, який уже в історії і як буду святкувати післязавтрашній день Святого Василя? Запитання, на перший погляд, ніби просте, але разом з тим і цікаве, має для мене свій підтекст. Бо Старий Новий зі своїм чотирнадцятим січнем якраз і припадає на Василя – дуже гарне свято, яке шанували в нашій сім‘ї у славнозвісній Колочаві (Міжгірщина) й іще більше йому радіємо ми у Сваляві. Чому написав займенник "ми"? Справа в тому, що і я Василь, і мій синок, якого називаю лагідно й тепло Васьком. Щойно йому минуло 14 років, з нагоди цієї чудової дати він отримав багато вітань. І на цей раз нас, двох Василів, поздоровлятимуть, приходитимуть у гості, запрошуватимуть до себе – тобто все за усталеною традицією. Ламати таку церемонію навіть не збираюся – це й не личило б у таке ангельсько-іменне свято. Але я, як голова Громадської організації "Правозахист-Україна", скажу, що маю підстави порадіти також за власні успіхи. Виграв, зокрема, грант у проекті "ПУЛЬС" (Міжнародна організація IREX), який займається розвитком курсу на зміцнення самоврядування в Україні, пропагує його особливості та реформи децентралізації, сприяв інформуванню громадян у 2017-2018 роках. Переконаний: майбутнє у державі за адмінтерреформою. Випускаю також обласну газету «Правозахист громади», мрію розширити інформаційну географію, збільшити тираж видання. Водночас буваю на мас-медійних, правових тренінгах, зустрічаюся з відомими особами краю, України. Одним словом, перебуваю постійно в русі, а займаючись активною громадською роботою, я цим самим і подаю приклад молодшому поколінню та рідному сину-школярику у т. ч. Буквально у останні дні минулого року мав діалог із спостерігачем спеціальної моніторингової місії ОБСЄ у Деяном Павловічем, під час якого виклав низку проблем, вирішення яких можливе тільки за сприяння цієї міжнародної організації. Щодо планів,то у цьому році мрію вийти на ширшу арену, зокрема, укласти договори про співпрацю з міжнародними правозахисними структурами. Мета: набиратися досвіду їхньої діяльності, окремі позитивні моменти у плані захисту прав громадян впроваджувати у нашій країні.   

Василь АНДРЕЛА, директор Керечанської ЗОШ:

 –  Відповідь на ваше запитання зачну з фіглі: бо на Василя, а свято, як відомо, припадає на Старий Новий рік, куди не глянеш – усюди одні мої тезки й тезкині. У родині – я не тільки Василь, але й Васильович, моя дружина Лариса, яка працює у районній освіті, також по-батькові Василівна, а двоє дітей – донька та син Василя Васильовича Андрели – директора середньої школи у с. Керецьки. Але й це ще не кінець «знайомству» з Василями одної керечанської файти – маємо 4.5 річного онука Василька, якого любимо, до якого всі проявляємо симпатії, прихильність, розкриваємо душу, даруємо йому наші найщиріші почуття. Зрештою, це закономірно, бо так само онуків віддано, гаряче люблять усі, де панують злагода, взаєморозуміння, гармонія. Коли хлопчина носить дідове ім‘я – то й поготів! Нині цим пишаюся я, а прийде такий час, коли ім‘ям Василь гордитися стане онук. Це, як кажуть, коротко про домашніх. Хоча, якщо взяти всю фамілію, то чоловіків і юнаків із цим світлим, позитивним і красивим ім‘ям можна нарахувати значно більше. Буває, вийду 14 числа на вулицю (вчиню так і цього року) – зліва та справа також живуть Василі. Славні й надійні у ділі сусіди, на диво приємні у спілкуванні люди, тож і приходить на думку вислів: якби не тоті Василі, не було б людей у селі. А найвідоміший Василь нашого села – ваш колега, заслужений журналіст України Василь Нитка, з яким і я особисто, і наша середня школа (він закінчував її у далеких сімдесятих минулого століття) маємо тісні контакти. Уже не кажу про гранда духовності наших славетних Керецьок Василя Маровдія, мого багаторічного заступника, філолога за освітою, надзвичайно ерудованої та комунікабельної людини. Знають його на теренах всього Закарпатті за багатогранний талант як педагога-новатора, так і весільного тамаду. А який організатор різних шкільних акцій, особливо зараз, коли тривають освітні реформи – не переказати. Мені приємно, що обидва маємо однакове ім‘я, отже, святкуючи Старий Новий рік і день Василя, дякуватимемо Богу за минулий і проситимемо його прихильності у 2019 р. А ще: «позмагаємося» у привітаннях з цієї нагоди – чиє буде краще, той і отримає «винагороду». Щодо Василів, то їх у нашій школі немало, бо одних тільки хлопців з усіх 528 учнів аж 245. Як серед них, так і між колегами знайдуться такі, що забажають привітати директора та його заступника із днем Василя. Ми цьому перечити не станемо. Нехай кожен учень-тезка відчує дух свого імені, порадіє, що є Василем. Зрештою, це стане добрим знаком сміливості, рішучості, виявом морального стану молодої людини. Я народився у 1961-му, директорую також не один рік, але такого ентузіазму, змісту, ідей, які зараз панують у духовній царині в період відзначення релігійних свят, не зустрічав. Це – приємно, це запалює, надихає, підбадьорює! Відзначу: дорогу, звісно, собі "пробивають" новітні, модерніші імена, але Василі якщо не серед перших, то й не помежи останніх.

***

У цій примітці зауважимо: Василів, Василин, Василівних, Васильовичів, як і Василенків чи Василюків, на Свалявщині зафіксовано багато. Наразі ми надали слово тим, хто однозначно та без заперечень погодився поспілкуватися на тему Старого Нового року, відзначення дня Святого Василя і т. д. А заодно на прохання автора цього матеріалу – надати своє фото. Однак поділитися своїми думками у телефонному режимі, через Вайбер, у Фейсбуці забажали не всі, кому ми телефонували або писали есемески. Одні вирішили не розкривати "секрети" того, як і де святкують "ангельський" день Василя, дехто обіцяв передзвонити, але "забув", а виявилися й такі, що телефон узагалі не підняли. Натомість у запасі, як кажуть, залишилися інші відомі Василі: депутат райради, заступник голови Полянської ОТГ п. Зварич, його колеги п. п. Ропонич, Титинець, Мигович, директор технічного коледжу п. Йовбак із застуником п. Лізанцем. Запропонували нам поспілкуватися з колишнім керівником райвідділу міліції Василем Сверловичем (нині він займає посаду заступника міського голови Сваляви), правоохоронцями Василем Папішом і екс-співробітником ОВС Василем Цаньком, сільським головою Неліпина В. Брудняком, а також їхніми тезками п. Цаньком із райспоживспілки та В. Маровдієм із Керечанської ЗОШ І-ІІІ ст. Перемовини з останніми й інші містечкові нюанси внесли деякі корективи. Віриться, що ці й інші Василі ще неодмінно стануть героями наших публікацій. Звісно, живуть у Свалявському районі й другі люди з цим чудовим ім‘ям, вони трохи меншого, як кажуть, калібру. Але це не суттєво – кожна особа є індивідом, суб‘єктом, людиною, персоною. Тож ми й надалі будемо шукати носіїв як цих, так і нових або дещо призабутих імен. Це – цікаво. А заодно – і корисно!

Михайло СИНЬООКИЙ