ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Закарпаття вже давно живе тільки за рахунок контрабанди! (ВІДЕО)

    08 серпня 2020 субота
    Картинка користувача uaengeditor.
    Діра в Європу на закарпатському кордоні.

    Події в Мукачеві стали шоком для всієї країни. За лічені години Закарпаття раптово перетворилося мало не в другий Донбас – нову гарячу точку тепер уже на заході України.



    Журналісти Слідства.Інфо подолали сотні кілометрів, щоб спробувати розібратися у ситуації.


    Перші постріли пролунали в Мукачеві 11 липня, близько 14 години, на одній з центральних вулиць. Тут розташований спортивний клуб «Антарес», який належить закарпатському нардепу Михайлу Ланью.


    Сторони конфлікту – Ланьо, бійці «Правого сектору» та правоохоронці – звинувачують у стрілянині одне одного. Унаслідок сутичок один правосекторівець загинув, решта втекла до лісу. Поранено працівників міліції та охоронців нардепа. Офіційну версію причин кровопролиття озвучив Президент.


    - Сутність конфлікту насправді дуже проста. І це вже розслідували, і сьогодні я вимагаю абсолютно рішучих дій правоохоронних органів. Це розподіл потоків контрабанди.


    Закарпатці кажуть: регіон вже давно живе тільки за рахунок контрабанди, а сфери впливу тут поділили кримінальні авторитети та одіозні нардепи, що для місцевих – одне й те саме. Координують багатомільйонні потоки правоохоронці.


    Павло Гомонай, голова ГО «Громадський конвент»:


    – Оці великі потоки – вони контролюються на рівні великих кланів. Замішані і начальник міліції – тільки він працює на один клан, а сбу і прокуратура відносяться до другого клану.


    На спалах насильства Київ відреагував миттєво, заявивши про початок спецоперації. У регіон ввели військових з технікою. Від правосекторівців, які засіли в горах, вимагали скласти зброю і здатися. Лунали рішучі заяви.



    «Часу у них уже немає», - сказав Голова Антитерористичного центру СБУ Віталій Маліков.


    А далі – патова ситуація. Стало зрозуміло, що в Закарпатті сплівся цілий вузол інтересів впливових людей. Розв’язати його Київ не здатен, а розрубати не наважується.


    Мустафа Наєм, депутат ВР:


    - Що стосується переговорів, наскільки я розумію, вони ведуться і тут, і в Києві.


    В процесі перемовин засвітилися і головні дійові особи. Одна з ключових постатей – народний депутат Віктор Балога, якого, за його словами, попросили знайти вихід із ситуації.


    - Хто саме? Учасники «Правого сектору»?


    - Стойка Василь Іванович, відставник СБУ.


    Цікаво, що спецоперацією з перехоплення озброєних втікачів ПС керувало Закарпатське СБУ під керівництвом Володимира Гелетея, брата екс-міністра оборони та свата Віктора Балоги.


    Юрій Кравчук, представник Народної Ради Мукачева:


    - Один з правосекторівців був колишнім працівником СБУ. Це пов’язують з Гелетеєм. Гелетей є кум Балоги. Місцевий закарпатський осередок фінансує Балога.


    Інша сторона конфлікту – нардеп Михайло Леньо. У розмовах з нами закарпатці кажуть, що Ланьо має кримінальне минуле і працює у зв’язці з начальником УМВС Закарпаття Сергієм Шараничем. А ще, що в них обох є високий покровитель – Віктор Медведчук.


    Юрій Кравчук, представник Народної Ради Мукачева:


    - Там був Михайло Ланьо у розшуці за зґвалтування і вбивство.


    Павло Гомонай, голова ГО «Громадський конвент»:


    – Є ще цілі приватні армії. У того ж Михайла Ланья. Є достатньо велика кількість зброї і велика кількість бойовиків в Жданієво. Це село у Воловецькому районі. Там розташована резиденція Віктора Медведчука.


    Закарпаття чимось дуже нагадує Донбас. У регіоні, де майже повністю зруйнована промисловість, а олігархи підсадили людей на гачок легкої контрабандної наживи, дуже легко ширяться сепаратистські настрої.


    - Я вам нагадаю що Віктор Балога, який був Головою Секретаріату Президента України, особисто, персонально – це було на моїх очах – ініціював питання визнання русин. Це було при мені в кабінеті президента України.


    На цьому відео Арсеній Яценюк звинувачує Віктора Балогу в тому, що той особисто підігріває сепаратизм на Закарпатті. Причина – суто матеріальна, кажуть недоброзичливці. Це гроші, які заробляються на контрабанді. Наш співрозмовник, екс-працівник СБУ Яків Шинкаренко, стверджує, що Віктор Балога роками виснажує регіон кришуванням контрабанди разом зі спецслужбами.


    - Є свої десятники. Він направляє на кожен район людей. Вони повинні там збирати гроші. Я на посту запитав у міліції: «Чому не тормознули фуру»? Міліція каже: «Що я можу зробити, СБУ везе, це балогіні фури».


    У 2012-му історія Словацького тунелю, так званої діри в Європу, здивувала чи не півсвіту. Контрабандний підземний хід завдовжки 500 метрів між Україною та Словаччиною прорили під житловим будинком. Колишній митник Михайло Темнов розповів нам, що незаконний тунель проіснував 7 років. Через нього перевозили сигарети і наркотики і проводили нелегалів з Азії та Африки.


    - Прибули словацькі спеціалісти з технікою, які оприділили, шо тут є пустоти і ходила вагонетка.


    Навіть електроенергію для тунелю контрабандисти крали. Та вирок українського суду здивував усіх. Тоді як у Словаччині скандал набув розголосу і закінчився втратою посад чиновниками, то в Україні…


    - Незрозумілий є вирок суду. Суд обмежився умовним покаранням.


    На Закарпатті всі про все знають та звикли мовчати. Причин цьому безліч. Далі - історія екс-працівника митниці який поплатився здоров’ям за власну чесність і вже 8 років намагається притягнути до відповідальності своїх кривдників.


    Іван Сочка – житель Берегівського району. У двотисячних працював інспектором митної варти. Та якось перейшов дорогу місцевим контрабандистам. За це його жорстоко побили і почали тероризувати родину.


    - В жовтні місяці буде 8 років як відкрита кримінальна справа по моєму побиттю, а ті хлопці біля мене ходять, вони живуть на сусідній вулиці.


    Він наголошує: його кривдники не мають вибору, оскільки є заручниками системи.


    - Було в нас і затримання наркотиків і великих партій сигарет. Людина люба, яка порушила законодавство, на території Закарпаття одразу попадає в руки правоохоронних органів, СБУ, прокуратури, міліції. Які автоматично роблять з ними все, що хочуть.


    Тож ми вирішили перевірити як насправді захищені наші кордони і чи справді можна боротись з контрабандою. Оскільки кордон зі Словаччиною вже перетнули, виривши тунель, ми вирішили перевірити території, де Україна межує з Румунією та Угорщиною.


    Результат нашого експерименту однозначний – кордонів як таких фактично немає. Майже як на сході України.


    Ми наближаємося впритул до румунського кордону. Здається, ось-ось і вийдемо в маленькому румунському селі. Протоптана стежка, є сліди від автомобільних шин. Проте жодного прикордонника нам поки не трапилось. Так само, як і жодної якоїсь прикордонної споруди.


    Це охоронний парканний стовп, по якому колись проходила електрика і який попережав про всі порушення й перетини цього кордону. Однак зараз чачи зовсім інші. Ми бачимо, що хтось вже навіть собі домудрував собі цей гачок для того, щоби підняти цю сітку.


    – Да, це контрабандна дірка, через яку лазять на Румунію. Так що можна записати місце злочину.


    Можливо, кордон з Угорщиною захищено краще? Ми в селі Четфалва. Від цього села до Угорщини рукою подати. Всього лиш 300 метрів. Подивимось, чи хтось зупинить нас на шляху до Європи.


    Ось ще один кордон України, тепер вже з Угорщиною, який ми перетнули. Знаходимось чи не зовсім у іншій державі. Немає жодного прикордонника, який би міг нам щось пояснити і сказати, що ми щось порушуємо.


    Воно все таке, Закарпаття. Діра в Європу, яку легко використовують для власної вигоди місцеві князьки та їхні високі покровителя. Як і в зоні проведення АТО, контрабанда тут тече бурхливим потоком – і вдень, і вночі. Та на відміну від сходу, тут навіть не вдають, ніби намагаються її побороти. Занадто це вигідна для всіх справа, кордон – і для Закарпаття, і для Києва. Навіть ціною крові.


    Ольга Євстігнєєва, Слідство.Інфо

    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Рейтинг: 

    Пунктів: -4

    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору