Закарпаття. Якого б дня не прибирали, акція серед краян все одно називається "суботником"! (+ФОТО)

ВЕСНА – ЦЕ ТАКА ПОРА, коли після зими настає черга лад наводити довкола себе: у населених пунктах, вулицях, на подвір‘ях, де живемо, якими ходимо-їздимо, в установах і закладах, у яких працюємо, вчимося, а ще – відновити грядки, покопати клумби, посадити квіти тощо. Одним словом, якого б дня не прибирали, акція серед людей все одно називається "суботником" – таку маємо традицію. Сталося так і на цей раз: на Свалявщині, яка чепурилася, приводила себе у належний вигляд, одним словом, прихорошувалася, проходила весняна толока...

І так по всій Україні – коли закінчується березень і приходить квітень, люди мовби "оживають" і "марафетять" усе та всюди, що, де тільки можуть. Вони прибирають території, обрізають старе гілля, білять дерева, стіни, акуратно все спаковують у відповідну тару та відвозять у наперед відведені для цього місця. Щоби робота спорилася, був залучений підходящий транспорт, який того дня курсував на сміттєзвалище. Слід також сказати, що цю пору року особливо чекають закарпатці, які більш за все дбають про чистоту, охайність наших сіл, площ і доріг, тож минулого тижня у цьому аспекті проявили неабияку активність. Чистоту, акуратність, порядок у сім‘ях і родинах краю, Свалявщини у тому числі, як відомо, шанують з дитинства: цьому молодших наставляють старші, батьки насамперед. Такі звичаї живуть давно, на щастя, не "вмерли" вони у радянські часи, не скочуються у небуття і зараз. Харність, оздоба, краса – це чинники, завдяки яким закарпатці завжди виділялися, тобто були помітними з-серед інших. І дивного в цьому нічого немає: якщо за Карпатами до Європи тільки приглядаються, то ми, закарпатці, у ній живемо давно – їхні правила, традиції, звички стали буденними. Як і там, так і в нас чистота та порядок – домінанта життя. Віриться, що такі ось толоки стануть масовими, нормальними чинниками наших буднів у майбутньому.  

Тож не дивно, що у школах, дитсадках (для працівників), сільрадах, медичних установах, закладах культури на минулому тижні панували жвавість і ритм, трудове натхнення. Слід сказати, що усі, хто вийшов на прибирання, працював у такому темпі, що можна було щиро позаздрити. Якщо одним словом, то атмосфера працелюбства, дух старанності заполонила усі виробничі й учнівсько-вчительські підрозділи. Спілкуючись із головами сільських рад Дусина, Керецьок, Березників відповідно з Романом Годею, Михайлом Маровдієм, Оленою Варгою, директором Керецьківської ЗОШ І-ІІІ ст. Василем Андрелою, тамтешніми працівниками амбулаторії загальної практики сімейної медцини, відділення "ПриватБанку" (нач. Оксана Ішкович-Керестень), завідувачкою Дусинським дитсадком Надією Білас, їхніми росошанськими, плав‘янськими колегами, я був щиро здивований, як натхненно, із захватом і запалом ці люди розповідали про мирний фронт робіт. На ньому фактично провели чи не увесь день. Тут не стріляли, а салюти лунали хіба з-під пляшок газованої води. Хоча якби не смітили, то цього суботника не було: але раз є бруд – треба прибирати. А труд, за який бралися, був свідомим, він приносив насолоду, задоволення. По-іншому й бути не могло: працювали не для когось, а для краси, гордості рідних сіл, дбали про чистоту, кажучи образно, власного двору тощо. Тож як було не старатися – приплив фізичних, а відтак і душевних сил відчувався того дня на кожному робочому місці. На численних фото з Дусина, Керецьок видно добре, хто і як працював, де прибирав і яку тару відходами наповнював.

А працювати, дати волю фізичним рухам було де – від Лопушанки й аж до виїзду на Кушницю, що за селом Керецьки. На всій майже 15 кілометровій протяжності у рукавичках, зі знарядям праці "змагалися" дорослі та старшокласники кількох загальноосвітніх шкіл – Дусина, Керецьок і у Березниках. Одні трудилися по цей бік колишнього перевалу на Віпчині (за словами керманича сільради Р. Годі, на прибирання вийшли понад сто чоловік у Лопушанці, Дусині, Плав‘ю та Росошах), другі сміття "збирали" від цієї території й аж за Керецьками. Неозброєним оком було видно, як і тут, і там "росла" кількість поліетиленових пакетів, що повнилися найрізноманітнішим непотребом. Накопичився, жовтів, перегнивав, смердів він за осінь й зиму: папірці, склянки, банки, пляшки, ганчір‘я, різних параметрів пластик, поліетиленові місткості, що вже набили оскому чи не всім землянам. Збирали його не тільки на узбіччях, у кюветах, але й на центральних площах, скверах названих вище сіл (такий самий трудовий ритм панував або цими днями охопить села Стройне, Тибава, М. Мартинка, Неліпино, Солочин, Пасіка, Драчино, Голубине, Полянської ОТГ (до її складу, як відомо, входять аж 9 населених пунктів), Ганьковиця, Неліпино тощо. Звісно, сміття стало менше. Водночас зроблено ще один крок – до чистоти! Однак хотілося б вірити, що відтепер земляки менше смітитимуть. З цією метою треба активніше пропагувати правило чистого довкілля. Необхідно наголошувати, що культура починається із кожного з нас (незалежно від того, хтось читає або не читає ці рядки), але розуміє шкідливість сміття у довколишньому середовищі. Шкода, що дожилися до того, коли стали його заручниками, коли воно переслідує нас на кожному кроці.Отже, природа оживає, пробуджується, воскресає, тобто починає повноцінно існувати! Наш обов‘язок – посприяти їй певно увійти у свої права. Це так нині необхідно, до того не дуже складно. Водночас даймо бій сміттю – будемо легше дихати. Весняна толока (суботник) якраз і були приурочені цій справі, а ще вони вчать (і будуть, слід сподіватися, добрій справі слугувати) боротися за порядок і чисте довкілля.

Михайло ЮРКІВ