Закарпаття : Якщо в хаті молоді дівчата – готуйте “ліжкову” горілку

За давнім звичаєм угорців, на Закарпатті цілий тиждень після весілля теща задобрює зятя. Коли молодята ще сплять, тихенько ставить біля ліжка стопку міцної горілки, яку настоюють не менше 5 років.

Як повідомляє читач UA- Reporter.com, горілку роблять з винного спирту або фруктової самогонки, настоюють на лікарських травах. Винороб з діда-прадіда Карло Шош зі Зміївки, що у Берегівському районі має вдома оригінальний винний підвал. Вздовж стін на спеціальних підставках бачу дубові бочки різних розмірів. Ними дві кімнати заставлені аж до самісінької стелі. Ґазда чаклує у невеличкі дегустаційній залі. На столі -- прозорі п’ятилітрові каністри. Поруч кілька мішечків з сушеною м’ятою, мелісою, шалфеєм, чабрецем. У півлітрових баночках – сушені ягоди: терен, вишня, смородина. Карло Карлович робить ритуальну горілку з винограду, підійде Баня Ізабелла. Та спочатку з ягід роблять вино, вичавлений сік після бродіння пресують, коли вино трішки відстоїться, фільтрують у чисті бочки. Температура для збереження горілки — важливий фактор. У погребі Шоша навіть влітку не більше 12 градусів тепла.

“Взимку роботи не багато, переганяю вино на спирт. З 20 літрів лише перші півлітра винної горілки мають міцність приблизно 80 градусів. Після подвійної перегонки паленку фільтрую і рік витримую в сухому холодному підвалі в дубовій бочці”, -- чоловік обережно піднімає двадцятилітрову діжку, яку не відкупорював рік, перевіряє напій на міцність.

“78 градусів, майже медичний спирт!” -- задоволений ґазда починає змішувати інгредієнти.

Дістає з полиці полотняні мішечки з сушеними яблуками та грушами, кидає по жмені на дно каністри, далі кладе лікарські трави, за ними – ягоди, робить біля 10 шарів. Коли ємність заповнена на половину – заливає паленкою (з угорської -- домашня горілка).

“Пробував робити зі свіжих фруктів та трав, та з сушених – горілка смачніша і ароматніша, -- ґазда відкупорює діжечку з зображенням орла, на який викарбовано прізвище “Шош”. -- Це моя гордість – “ліжкова” горілка, який понад 15 років”.

Спеціальним скляним пристроєм натягує з бочки прозору рідину світло-коричневого відтінку, повільно наповнює крихітні стопки. Пропонує скуштувати. Відчуваю тонкий аромат м’яти та розмарину. Ох й міцнюща та горілочка! Зробивши ковток, відчуваю як у горлі ніби застряг вогняний клубок.

“Пробирає аж до самої душі, сміється Карло Карлович. – Як після такого подарунку не любити тещу! За старовинним національним звичаєм паленкою відмічаємо найважливіші сімейні свята, -- мовить, поправляючи окуляри. -- А звичай задобрювати новоспеченого родича зберігся в гірських селах Закарпаття. Та ця горілка повинна бути дуже міцною – не менше 70 градусів. Інакше зятю може й не сподобатися”.

Можна робити горілку й з фруктів, найпопулярніший первак -- зі слив. А румунські тещі готують смачну цуйку -- різновид фруктової паленки, міцність якої сягає 55-60 градусів. Її зберігають у дубових бочках не менше трьох років. Утім нині більш поширена цуйка з груш або яблук. А на Рахівщині молодого пригощають яфинівкою. У гірський Костилівці файну паленку фільтрують вугіллям з ватри. На банку накладають чисту марлю, зверху – шар соснового вугілля, накривають ганчіркою, на яку ллють самогон. У чисту немов сльоза паленку насипають чорниці – яфини закарпатською.