На Хмельниччині нелюди закатували лежачу бабусю!

Не думала, не гадала 83-річна мешканка одного із сіл Хмельниччини, що смерть її буде такою лютою. Жила собі бабуся тихо і не сподівалася, що однієї страшної ночі доля приведе до її хати вбивць. Бо ж не було у неї нічого, окрім копійчаної пенсії, що майже повністю віддавала сусідці, яка її доглядала. І ніхто б не подумав, що саме ці неіснуючі гроші накличуть на стареньку біду...Зібралося шестеро чоловіків: батько і син Олег та Ігор Б., рідні брати Валерій М. і Артем П., його пасинок Василь З. і Роман К. Найстаршому з них – Артему – було 38 років, наймолодшому – Василю – 14. І ось після не одного кухля пива хлопці збагнули, що грошей не було ні в кого. Треба було вкрасти. Жертву швидко знайшли – бабусю, колишню вчительку, яка майже не піднімалася з ліжка.

Висадили шибку, і найменший – Василь – вліз у хату. Потім відчинив подільникам двері зсередини. Бабця, яка погано спала, почула, що хтось ходить по хаті, і підняла голову: “Хто там?” У відповідь – тиша. “Йдіть звідси, у мене нічого немає”, – злякано крикнула вона.

Олег ляснув бабусю по обличчю: “Давай гроші!” А потім кілька разів ударив кулаком у сонячне сплетіння. І доки троє старших чоловіків один наперед одного “допитували” стареньку, молодші нишпорили по хаті. І знайшли – 200 гривень, які, відкладаючи з кожної пенсії, збирала внукам та правнукам. Після цього могли б і піти, – бабця навряд чи їх упізнала б. Але... Олег підійшов до ліжка, розстебнув штани... Потім запропонував сину Ігорю зробити те ж саме. І пішло. Можливо, з самого початку вбивати вони не збирались, але так уже вийшло, що після згвалтування нічого не залишалося, як убити. Що було далі, розповість судово-медична експертиза: “...переломи 6,7,8,9,10,11 ребер справа, 2,3,4,5,6,7,8,9,10 зліва, перелом хребта з розтрощенням грудних хребців і розривом спинного мозку, травматична ампутація 5-ти зубів, розрив піхви, косо-поперечний перелом правої стегнової кістки, що призвело до травматичного шоку... Синці, садна та крововиливи по всьому тілу. Тілесні ушкодження у вигляді синців на внутрішній поверхні стегон, що є характерними для насильницького статевого акту...” Вбиваючи бабусю, вони не були у стані афекту – їх свідчення під час слідства сходяться в деталях, і вони добре пам’ятають, що робили...

Коли жертва затихла, вбивці вирішили, що вона нарешті померла. Наостанок викрутили ногу в коліні і зламали. Щоби приховати злочин, вирішили винести і заховати тіло, але, занісши його на веранду, побачили, що на вулиці місячно. Тому там його і залишили. А самі пішли у магазин і на вкрадені гроші купили 2 літра горілки, хліба і ковбаси.

На жаль, жила бабуся ще досить довго, і о восьмій ранку сусідський хлопчик, який приніс їй сніданок, з порогу почув стогін. Закривавлена бабуся, зовсім гола, і все ще жива, лежала на промерзлій підлозі (був кінець листопада). Померла вона лише в лікарні.

...Після вбивства правоохоронці затримували осіб, які викликали підозру. Серед них виявилися й ті, хто згодом опинився на лаві підсудних. Першим розповів про обставини вбивства Олег Б. А згодом на відтворенні обставин уже всі добровільно розповідали й показували, як і з ким вони скоїли злочин. Хлопці були як хлопці. Ні агресивними, ні забійкуватими їх ніхто не назвав би. Для прикладу, Олег та Ігор Б. – батько і син – обидва страждали на олігофренію в стадії дебільності. Були тихі й спокійні, і в селі над ними насміхалися. У свої 36 років Олег не вмів ні писати, ні читати, хоч закінчив 8 класів. До речі, вбита була його вчителькою і, мало того, родичкою. Вона кілька разів скаржилася племінниці на те, що до неї періодично приходить якийсь чоловік і пропонує свою допомогу. Але вона його боїться, бо він якось підозріло поводиться і оглядає кімнату. Потім було встановлено, що то був Олег Б. Його син Ігор уже після суду писав у касаційній скарзі, що його вина недоведена і покарання занадто жорстоке. Словом, він не вбивав.

Двадцятирічний Роман К. також страждав на олігофренію в стадії дебільності. Бродив по селу, періодично допомагаючи сусідам по господарству. Він теж скаржився на незаконні методи слідства і просив скасувати вирок, пояснюючи, що, коли сталося вбивство, він був удома. “Неправільно проводили на мені іспіртізу, – писав він у касаційній скарзі. – Я оскаржуся вище органів втомущо неправільно мене засудили незаконо”.

Наймолодший Василь З. також доводив, що його залякали правоохоронці. Малий вештався без діла, до школи не ходив і товаришував із дорослими чоловіками, через що стояв на обліку в міліції. Його мама – співмешканка Артема П. – ніде не працювала і полюбляла випити. У них у домі навіть світла не було, так що жили вони при свічках. Як зазначено у висновках судово-медичної експертизи, “під нігтями убитої знайдено кров людини, яка може походити від обвинуваченого Артема П... Сперма, виявлена в піхві Г., за груповою належністю може походити від Романа К. або Василя З. ...На фрагментах скла, вилучених з-під веранди будинку Г., знайдено кров людини, яка за груповою приналежністю може походити від Романа К. або Василя З.”

Хмельницький апеляційний суд засудив Олега Б. до 15 років, Ігоря Б. – до 14, Артема П. – до 14, Валерія М. – до 14, Романа К. – до 12, Василя З. – до 5 років позбавлення волі. Верховний суд залишив вирок без змін.

– Подібне трапляється досить часто, – каже суддя Хмельницького апеляційного суду Сергій Бережний, який розглядав цю справу. – Як правило, жертвами таких злочинів стають одинокі пенсіонерки. Чим більшою є група – тим жорстокіші її учасники. Зараз ми розглядаємо схожу справу. Один із убивць – 11-річний хлопчик, якого судити не можна.



Ліна ПОДІЛЬСЬКА, "Вісник"