Проблеми закарпатського заробітчанства

Заробітчанство стало для тисяч жителів Закарпаття ледь не основним джерелом існування. Майже скрізь вже побували закарпатці: на заході і сході, півночі та півдні. Приміром, варто одному-двом із родини чи села "протоптати" стежину до тієї чи іншої країни, як через якийсь час туди вже подаються юрбами їхні родичі знайомі, друзі, односельчани.

Найчастіше жителі гірських районів Закарпаття, зокрема Міжгірщини, їздять на заробітки у лісисті регіони Росї, а також до Чехії, де "окупували" готельно-ресторанний бізнес, активно працюють у швейному виробництві, прилаштувалися у медичних закладах санітарками, прибиральницями тощо. В особливій шані будівельні професії, де за місяць можна заробити немалі гроші (за закарпатськими мірками). Але скільки ж то доводиться перенести піску, цементу, цегли, бетону! Не всі й витримують скажені темпи й важкий труд, тим більше, коли власник вимагає працювати у вихідні та святкові дні. Однак на зведенні найрізноманітних об’єктів без жилавих рук закарпатських чоловіків уже просто не обійтися.

За неофіційними даними, майже кожний другий дорослий житель тієї ж Міжгірщини їздить на заробітки. Це в основному особи віком від 20 до 40 років. Цікавим є і такий факт: якщо раніше мало хто знав, як знайти на карті Європи міста Брно чи Попрад, то нині сюди, як і до Праги, щотижня курсують комфортабельні рейсові автобуси, які в той і в зворотній бік везуть заробітчан: одних — додому, інших — на роботу. Та навіть чималі зароблені суми не завжди для останніх — солодкі гроші, які зігрівають душу, бо дістаються вони далеко від рідної домівки, на чужині. Особливо боляче, коли чесно зароблена копійка потрапляє до рук рекетирів, злодіїв та різного роду пройдисвітів, яких по світу - хоч греблю гати.

А скільки вмирає закарпатських людей на чужині чи стають каліками! Ось, наприклад, недавно жахлива новина сколихнула майже весь Міжгірський район: на заробітках у Росії внаслідок пожежі загинула молода жінка, яка нещодавно вийшла заміж і чекала дитину. Як це сталося — знає лише Бог, але зрозуміло: ще одного життя немає і ніхто його вже не поверне...

Словом, легкого хліба не буває, особливо серед заробітчанської гвардії.