ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Новости и события в Закарпатье ! Ужгород окно в Европу !

Теребле-Ріцька ГЕС на Закарпатті — унікальний проект інженера першої Чехословацької республіки

    27 октября 2021 среда

    У одному із номерів за 2006 р. періодичного видання товариства приятелів Підкарпатської Русі у Празі "Podkarpatska Rus" була опублікована стаття про історію одного важливого для економіки краю об’єкту. Подаємо нижче її докладний переклад.

    «У червні 1956 року на території Закарпаття була запущена в експлуатацію унікальна Теребле-Ріцька гідроелектростанція, недалеко від села Вільшани.

    Після Першої світової війни, коли мадяри залишили наш край, електричним струмом були забезпечені лише основні на той час промислові міста: Ужгород, Мукачево, Берегово, Виноградово (Севлюш).

    Перша електростанція у краї була побудована в Ужгороді Карлом Рандаве, який поставляв вугілля для Будапешту, для фабрики гнутих меблів. Відразу після входження території Підкарпатської Русі до Чехословаччини (1918) великого попиту на електрику ще не було. Населення світило гасом і свічками. На освітлення вулиць міста світло подавали із Ужгородського млина, а фабрика гнутих меблів струм подавала до 24 год. Коли фабрика стала розвивати нові цехи, то запустили в дію декілька дизельних генераторів, а для нічного освітлення вулиць поставили акумуляторні батареї і тому зразу ж зросла і ціна на струм. Так, для домашніх потреб 1 кіловат-година у 1921 р. коштувала 25 корун. Тому почали будувати ГЕС на малих річках краю, біля млинів. Тоді ціна на електрику почала знижуватися. У 1921 році було створено словацьке товариство народного банку, який підпорядкував собі електростанцію на фабриці гнутих меблів.

    Це товариство орендувало електростанції в Мукачеві, Берегові та Севлюші. Воно також орга-нізувало нові електростанції у Королевському Хлумцу і Сачурові (Словаччина), які давали струм 6300 В у Требішово, Сечовці та Враново. У той же час у Севлюші було побудовано газову електро-станцію. У 1928 р. на Підкарпатській Русі з’явилася чехословацька фірма „Колбен-Денек”, яка закупила всі акції Ужгородського товариства електростанцій, і, крім цього, стала орендувати станції у Мукачеві, Берегові і Севлюші. Тому настала потреба в організації потужного товариства, як це було у решті республіки. Заслугу у реорганізації електроенергетики у Підкарпатській Русі і Східній Словаччині має д-р Ярослав Прейс, який був генеральним директором банку у Празі. Скоро під його керівництвом був розроблений план електрифікації краю, і весною 1930 р. було розпочато будівництво першої електростанції в Ужгороді потужністю 5 МВт.

    Одночасно було розпочато сітку із трифазною напругою у 3500 В до Мукачева і Севлюша, а до Батьова і Великої Доброні подавалася напруга 6300 В.

    Чеські енергетики на Підкарпатській Русі вивчили, що край є дуже багатим на дощові опади і що за 1 рік випадає 1600 мм води, а всі ріки мають великі перепади.

    Інженер Кріжка запропонував проект з використанням води двох рік – Тереблі і Ріки, які течуть на відстані одна від одної 4 км, а р. Теребля тече на 210 м вище Ріки. Якщо на річці Теребля збудувати греблю висотою 46 м, яка стримає 45 млн. куб. м води, то її через трубу діаметром 2 м можна буде безперервно подавати на турбіни ГЕС, яку пропонувалося збудувати на Ріці.

    Цікавим був й інший проект – будівництво електростанції між с. Кам’яниця і с. Оноківці. Ще у 19 ст. звідси до Ужгорода було прокладено канал, яким спускали лісоматеріали для Ужгородської меблевої фабрики. Через те, що була здана в експлуатацію дешева залізниця, то функція каналу для доставки лісу відпала. У червні 1923 р. організували республіканську конференцію в Ужгороді. Тут вирішили в першу чергу будувати гідроелектростанцію в Ужгороді, а проект Теребля-Ріка – пізніше, бо його вартість була вищою – 200 млн. корун, а вартість ГЕС в Ужгороді – 27 млн. корун.

    Після конференції в Ужгороді у 1923 році до кінця війни пройшло 23 роки. Радянський Союз відірвав Підкарпатську Русь від Чехословаччини. Фіни були змушені будувати за законами репарації промислові об’єкти для СРСР, зокрема Теребле-Ріцьку ГЕС. Будівництво трубопроводу і греблі розпочали у 1949, а закінчили у 1956 р. Проект інженера Кріжки не було змінено. На станції поставили три Пелтонових турбіни потужністю 27 МВт, які працюють без перерви уже 50 років.

    Милуючись штучним озером, утвореним греблею від Вільшан до Колочави, згадаймо, що у цьому краї Підкарпатської Русі ще і тепер працює унікальний проект гідроелектростанції інженера Кріжки».



    Переклад із чеської Юрія ДУМНИЧА

    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Рейтинг: 
    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору