Тетяна ГОРЯНКА: "Давид і Голіаф", "Знайди мене, моя мамко...", "Мала помічниця" та інші

Пропонуємо увазі наших читачів невеличку добірку поезій поетеси з Ужгороду Тетяни Горянки: Давид і Голіаф



Колись, у давнії часи,

Проо Голіафа знали всі.

Він велику силу мав:

Страшним своїм мечем і списом

Увесь народ кругом лякав.



Ніхто із воїнів-бійців

До бою йти з ним не хотів.

Усі його тоді боялись,

Від нього швидко десь ховались.



Та жив в ті дні Давид сміливий,

В долині пас своїх овець,

Із велетнем страшним та сильним

Він вирішив піти на герць.



Ніхто не вірив пастухові,

Що Голіафа той здола.

Усі давали йому зброю,

Яка лишень тоді була.



Давид сказав:»Не треба зброї

Щоб виграти той бій важкий».

Він щиро помолився Богу

І допомоги попросив.



Господь почув Давида з неба

Та допоміг йому в бою.

Він мудру думку,а не зброю

Подарував йому свою.



Пастух взяв камінь в свою руку

І пращею метнув його

У Голіафове чоло.

Той від удару впав на землю,

Й нестало більше вже того,

Який хотів війну і зло.



Побачивши Давида мудрість

Та перемогу у бою,

Всі зрозуміли воєдино,

Що сам Господь поміг йому.



Знайди мене, моя мамко...



Чому тебе,люба нене,

Я зовсім не знаю?

Сиротою довгі роки

На тебе чекаю.



Прошу свою гірку долю

Враз усе змінити,

Аби більше сиротою

Мені не ходити.



Як тільки ти породила

Крихітку маленьку,

В той самий день і кинула

ЇЇ,люба ненько.



Невже тобі твоє серце

Не болить нітрохи,

Що у світі самотнєє

Твоє дитя бродить?



Хоч зростала довгі роки

Між людьми чужими,

Але в душі я мріяла

Про щасливі днини.



Довгі ночі невиспані

В мене за плечима.

І сьогодні в оцім світі

Я - «чужа» дитина.



Знайди мене, моя мамко,

Повернись до мене,

Аби більше самотньою

Не була я, нене.



Усе життя сиротою

Не мушу я бути,

А прикру помилку твою

Час давно забути.



Може,є десь в мене братик

Чи сестра гарненька,

Час родину обє’днати,

Моя люба ненько!



Якщо з часом і я сама

Матір’ю теж стану,

То ніколи своє дитя

Не віддам на кару.



Моя доня,твоя внучка,

Ростиме зі мною.

Вона зможе говорити:

-Я іду додому.



Якщо чуєш мої слова,

Відгукнись до мене.

Я ще досі сиротою

Живу, люба нене.







Мала помічниця



Є у мами помічниця-

Ще зовсім маленька.

Вчиться в мами, як прибрати

У хаті гарненько,



Уже донечка Світланка

Вміє підмітати

І помитий чистий посуд

Гарно поскладати.



Іграшки свої дитячі

Всі складе в коробку,

Фломастери з олівцями

Прибере з підлоги.



Витре порох на поличках,



Де лежать всі книжки,

В коридорі акуратно

Складе черевички.



Про кімнатні гарні квіти

Доня пам’ятає -

Їх з любо’ю у серденьку

Щодня доглядає.



Знає мала помічниця,

Як усе прибрати,

Щоб було завжди чистенько

У кожній кімнаті.







Ходять друзі по городі



Є у нашому дворі

Ціле господарство:

Один півник, три курочки

Й мале каченчтко.



Всі вони-хороші друзі,

Тримаються вкупі.

Люблять разом обідати

В густій кукурудзі.



Ходять вони по городі

Не лишень за нею.

Ростуть там ще й огірочки

Гарні та зелені.



Дуже їм вони смакують,

З ними і морквина.

Приваблює наших друзів

Й червона малина.



Кожен має свої смаки,

В щедрому городі.

Є чим добре смакувати

До зорі нічної.









Мама



Коли створив Господь нам Землю

І всю природу, що на ній,

Він дав життя і першій жінці,

Яка є матір’ю нам всім.



Для неї, неньки, в цілім світі

Творець і друге ім’я дав:

Ласкавим,ніжним словом «мама»

Серед людей її назвав.



Це перше ніжне слово,

Яке промовить немовля.

У ньому –всі небесні зорі,

Що сяють нам усе життя.



У цьому слові-радість, щирість,

Проміння сонця, спів весни,

Воно несе на своїх крилах

Любов й надію крізь віки.



У мами добрі, милі руки,

Що пеленали змалку нас.

Її уста пісні співали

Біля колиски в тихий час.



І тихо казку гарну й мудру

Мама читала нам на ніч.

І щирим серцем материнським

Бажала щастя для усіх.



В своїх молитвах наша мама

Просила Господа зіслать

Для нас з небес Його безмежних

Велику Божу благодать.





Пісня св. Миколаю-великому чудотворцю



До святого Миколая

З дитинства молимось ми всі.

Просим його заступитись

За людей на цій землі.



Він, великий чудотворець,

Шле любов нам із небес.

Творить чудеса-рятує

Від біди і небезпек.



Ми йому охоче служим

Із дитячих наших літ.

Ми йому пісні даруєм

І любов шлем від усіх.



Просим тебе, Миколаю,

Будь завжди ти серед нас,

В Сина Божого-Ісуса

Долі вимоли для нас.



Вимоли також нам щастя,

Мир, здоров’я на роки.

Щоб Господь благословив нас

В наші дні й усі часи.



Хочем бути ми щасливі

І пісні тобі співать,

Тебе, святий Миколаю,

В серцях наших величать.





О, владико, Боже наш



О, Владико, Боже наш,

Ти створив цей світ для нас.

Дарував життя нам всім

І дорослим, і малим.



Ти створив усю природу:

Сонце, вітер, гори, воду…

Квіти, трави, всі сади

В дар віддав нам щиро Ти.



Місяць є Тоїм творінням

І світилом для усіх,

Щоб у темні, довгі ночі

Стежку бачили ми всі.



Зіроньки нам ясно сяють-

Так велів робить їм Ти,

Щоб сіяло ясне небо

Опівнічної пори.



Дощик теплий, рясний, чистий

Омива наші шляхи.

Ясне сонечко тепленьке

Зігріва наші думки.



Вся природа-наша мати,

А ми –дітоньки її.

Бог Отець створив всю Землю,

На якій живемо ми.



Хочеш Ти, Великий Боже,

Щоб усе цвіло для нас.

Щоб раділи душі наші

В свій земний прикрасний час.



Хай здійсниться Твоя воля

В наші дні, в усі часи,

Бо Царем-Христом та Батьком

Є для нас єдиний Ти.