У закарпатській Сваляві вже 15 років не працює басейн. Скільки ще треба чекати, щоб він знову заповнився водою?

Літня спека асоціюється в нашій уяві з прохолодою, і обов'язково водною. Тому в цю пору так і манить до берега хоча б найближчої річки, або ж у басейн. Щодо річок, то нехай, будьмо відвертими, і засмічених, питання не стоїть. А басейнів на Закарпатті (діючих і загальнодоступних) на пальцях
однієї руки можна перелічити.

За радянських часів одне з найпотужніших люопереробних підприємств України — Свалявський лісокомбінат збудував у Сваляві стадіон із сучасним стандартним басейном. Задум чудовий — рідко коли якесь провінційне містечко на той час могло похвалитися таким собі спортивним комплексом. Та не довго довелося радіти свалявцям. Басейн пропрацював усього два роки, а з розвалом Союзу і собі розпочав потихеньку розвалюватися. А з 1992 року свалявці, мабуть, і забули, що той басейн у них є.

Саме літня спека й підштовхнула до поїздки в Сваляву, щоб з'ясувати, чи, бува, місцева влада не збирається задіяти до "роботи" споруду, а заодно зробити містянам подарунок. Тому спершу навідуємось у Свалявську міську раду, на балансі якої басейн перебуває. І хоча порушена проблема (мовляв, є багато чого цікавішого) неабияк здивувала заступника міського голови Івана Івановчика, однак він не відмовився показати споруду. Вже в приміщенні басейну Іван Іванович ділиться зробленим: встановленими новими коритами-ваннами (для дітей і дорослих), говорить про проведений внутрішній ремонт, оновлені перекриття даху споруди. На ці роботи з міського бюджету минулого року витратили 180 тис. грн. Для введення ж в експлуатацію потрібно ще хоча б 450 тисяч: щоб під'єднати опалення, хлорувати воду. До належного стану слід довести роздягальні, душові кабінки, сауну... Та де взяти гроші на продовження еконструкції міська влада не знає.

"Повірте, майже півмільйонна сума при річному бюджеті міста в 3,2 млн. грн. — це немало", — каже мій співрозмовник. Навіть після запевнень чиновника, начебто плани про початок роботи басейну є, мало віриться, що якщо не найближчим часом, то через рік-два він запрацює. А наразі його охоронятиме сторож від розкрадання.

З неоднозначними враженнями від побаченого і почутого подалися прямо зі стадіону у відділ у справах сім'ї, молоді та спорту Свалявської райдержадміністрації. Здавалося, саме звідси мала б іти чи не основна ініціатива вкупі з бажанням чимшвидшої реконструкції спортивної споруди. Та, на мій превеликий подив, начальник відділу Ірина Сокач попросила ще й вимкнути диктофона (це вже

пізніше я дізнався, що очільниця не дуже полюбляє спілкуватися з пресою, особливо після судової

тяганини з автором однієї з обласних газет), а далі заявила, що її структура не має жодного стосунку до згаданого об'єкта.

Пані Ірино, а як бути з розвитком такого виду спорту, як плавання, ба, врешті, здоровим відпочинком сімей, молоді, до якого ви таки маєте вже якусь причетність?

Що ж, допоки міська влада шукає кошти для продовження реконструкції і відновлення роботи басейну, інші розбираються з рівнем своєї причетності до проблеми, статистика нещасних випадків на водоймах залишається в області невтішною. За прикладом ходити далеко не будемо. Тільки-но в травні стало спекотно, як на Латориці (причому не такій уже повноводній) у Сваляві втопився учень місцевого ліцею. Особливо багато утоплеників — діти, які найменш знайомі з елементарними правилами поведінки на воді. Хотів прояснити цю проблему у райвідділі освіти, але виявилося, що його начальник Василь Русин поїхав інспектувати школи району з підготовки до нового навчального року. За словами ж працівниці райвідділу освіти, яка не побажала назватися, вчити плавати дітей можна "...хіба що на траві, адже басейнів немає!?" Мало віриться, що кілька теоретичних занять з плавання на уроках фізкультури можуть принести хоч якусь користь.

Тому проблема бути чи не бути у Сваляві басейну (та й не лише тут), на жаль, з нашими реаліями переходить у площину відповідальності за збереження життя підлітків.

Під час розмови із заступником міського голови Іваном Івановчиком почув і таке: "А в нас у районі басейни є в багатьох санаторіях?!". Згідний, але вони — закритого типу, туди школяр не потрапить. А саме ті, в чиїх руках доля свалявського басейну, і мають можливість цілими сім'ями відвідувати санаторні привабливі басейни із саунами.

І на закінчення. А чи не згадати б свалявцям минулі часи, коли важливі громадські об'єкти будували всією громадою — басейн мало б не тільки місто, але й район?! Мине час — і появляться свої чемпіони з плавання. Але спершу треба скооперуватись.



Ростислав Буняк, м.Свалява