Ужгород: Чи потрібні жінки в політиці?

В Ужгородському прес-клубі відбулося засідання на тему „Чи здатні жінки бути у владі?”. Із журналістами обмінялися думками представниці різних партій та блоків, які балотуються по списках у місцеві ради.Щодо питання, чи потрібні жінки у політиці, учасниці засідання відповіли наступне:



Наталія Грузіна, голова НДО «Берегиня України» (Партія Регіонів): „Женщины конечно же нужны в политике. В каждой семье женщина — хранительница очага, счастья, добра, воспитательница детей. А Украина — это большая семья, в которой женщины могут помочь мужчинам быть белее компетентными в некоторых вопросах, ведь они лучшие советницы по вопросам социальной защиты, да и экономического развития страны”.

Світлана Планчак (блок «Народна опозиція» Н.Вітренко): „Сьогодні жінка успішно справляється з обов’язками вдома, на роботі, дає життя, виховує майбутнього президента. Вважаю, що ми, жінки, повинні взяти на себе відповідальність за долю нашого міста”.



Магдалина Глушеня, голова обкому профспілки легкої і текстильної промисловості (КПУ): „Кому як не жінці видніше, як краще облаштувати життя. Жінка більш прагматична, більш гнучка при прийнятті рішень. Жінка у політиці обов’язково повинна бути, щоб радити чоловікам та й прикрашати їхнє, чоловіче середовище”.



Єлизавета Біров, головний лікар Закарпатської обласної дитячої лікарні (блок „Наша Україна”): „Жінки сьогодні за операційним столом, за кафедрою, в армії, за штурвалом літака, то чому б їм не було місця у політиці? Однак доводиться боротися за кожне жіноче право, як це було з правом голосу, навчання і навіть правом носити такий зручний одяг, як штани”.



Ілона Пчолар, керівник секретаріату Ужгородської райорганізації Народного блоку Литвина: „Я взагалі не уявляю себе поза політикою. Але політиці передує економіка. У сім’ї кожна жінка вміло розподіляє бюджет за усіма необхідними витратами, тож успішно справиться із бюджетом органів самоврядування. Аполітичною жінці бути просто не дано, адже щодня життя підносить нам нові політичні завдання”.



На запитання про мотив вибору політичної сили жінки прокоментували:



Наталія Грузіна: „Каждая из нас долго думала об этом. Для меня Партия регионов близка по идеологии. Я сама родилась в Донецкой области и знаю из рассказов родственников, как В. Янукович поднимал давно не работающие заводы и создавал новые рабочие места людям. В Закарпатье я создала свой бизнес, занимаюсь бензином и ресторанным делом, а также поддерживаю Партию регинов”.



Світлана Планчак: „Я медсестра і багато разів дивилася смерті в очі. Багато разів Бог дав мені можливість і врятувати життя. Тому мені імпонує життєва позиція Наталі Вітренко, її програма для врятування людей, зокрема, пропозиції для Закарпаття — захист русинів, Карпат, відкриття заводів, розвиток машинобудування”.



Магдалина Глушеня: „Я не є членом КПУ, але пам’ятаю основні позиції, на яких партія стояла ще 30 років тому, коли я почала свій трудовий шлях, вела школи комуністичної праці. Я не кажу, що не поділяю позиції інших партій, але мені боляче дивитися на тих, хто пропрацював усе життя і не має сьогодні грошей на ліки, не те що на життя. Боляче, що з 22 тисяч працівників у легкій промисловості краю сьогодні працюють лише 8-9 тисяч. При чому працюють виключно на давальницькій сировині, на благо дяді Сема. Політика Компартії щодо виховання кадрів ніколи не допускала на керівні посади випадкових людей. Дуже хочу, щоб в органах самоврядування прислухалися до тих людей, хто має життєвий досвід. Хочу, щоб ми і наші діти достойно жили у своїй державі”.



Єлизавета Біров: „Я повністю поділяю програму блоку „Наша Україна” як на всеукраїнському рівні, так і на місцевому. 10 програмних кроків охоплюють усі болючі питання, які є у нашій країні. За час президентства Ющенка вже зросли зарплати (наприклад, педагогів — на 51 %, медиків — на 20,4%), пенсії, соціальні виплати. „Наша Україна” — саме та політична сила, яка у кожен напрямок має свій конкретний план дій”.



Ілона Пчолар: „Я живу в селі, працювала головою сільради і мені подобається позиція блоку Литвина щодо села. А буде багате село — багатою буде і Україна. На жаль, партії в Україні діють до виборів, а потім саморозпускаються до наступних. Може, колись українські діти і будуть народжуватися у сім’ї демократів чи соціалістів, але сьогодні це напівілюзорно”.