Малі ГЕС на Закарпатті: реальність чи міраж?

Нещодавно до Закону України “Про електроенергетику” було внесено ряд позитивних змін. Зокрема, вся енергія, яка виробляється на малих гідроелектростанціях, з відновлювальних джерел буде поставлятися на ринок, і держава гарантує її прийом у мережу. Відтак зявилася нормативна база для роботи з альтернативними традиційними джерелами електроенергії.

На сьогодні в Україні існують потужні ресурси гідроенергії малих рік. Так, загальний гідроенергетичний потенціал малих річок складає близько 28% від усіх рік України. А якщо взяти по всіх 25 разом взятих областей доцільно-економічний річний гідроенергетичний потенціал малих рік, то майже половина з нього припадає на Закарпаття. На жаль, із близько 1000 малих електростанцій по всій Україні ніні залишилися лише 49, з яких половина потребує реконструкції.

У нашій країні є завод, готовий виготовляти великі і малі турбіни для міні ГЕС, причому втричі дешевше, аніж у Німеччині. Отже, вкладати гроші в цей напрям енергетики вигідно як для вітчизняних, так і для іноземних інвесторів.

Чи потрібні Закарпаттю малі гідроелектростанції? Чим вони вигідні, а чим небезпечні? Відомо, що первинним джерелом енергії для малої гідроенергетики є гідропотенціал малих річок. Лише по території нашої області протікають понад 9 тисяч малих річок довжиною до 10 км. Тож перспектива розвитку будівництва міні ГЕС у нас є.

Як розповів начальника управління транспорту та звязку ОДА Юрій Попович, головною перевагою малої гідроенергетики є дешевизна електроенергії. А відсутність паливної складової при отриманні електроенергії дає позитивний економічний та екологічний ефект. Малі ГЕС могли б стати джерелом повного самоенергозабезпечення для віддалених гірських районів Закарпаття.

“При значних капітальних вкладеннях на спорудження міні ГЕС їх експлуатація не вимагає великих витрат, менше 2% від капвкладень. Тому вони окупають себе на протязі 4-5 років. На спорудження малих ГЕС достатньо кількох місяців, що практично виключає заморожування коштів і вони швидко дають віддачу. Крім того, використання водоймищ для ведення рибного господарства, потреб водозабезпечення і рекреації істотно підвищує ефективність капвкладень і дозволяє скоротити термін окупності витрат до 2-3 років”, каже Юрій Попович.

Для розвитку малої гідроенергетики у нас є достатній науково-технічний потенціал і значний досвід у галузі проектування та розробки конструкцій гідротурбінного обладнання. Також досліджено гідроенергетичний потенціал малих річок. Взято до уваги водогосподарські та екологічні проблеми при будівництві гідроелектростанцій. Ряд вітчизняних підприємств мають необхідний виробничий потенціал для створення обладнання для малих ГЕС.

З метою підвищення надійності і здешевлення енергозабезпечення та збільшення власного виробництва електроенергії на території області ще торік голова ОДА Іван Різак підписав розпорядження “Про спорудження дослідно-демонстраційних об”єктів малої гідроенергетики”. В цьому документі, зокрема, йдеться не тільки про залучення для спорудження енергетичних об”єктів коштів вітчизняних забудовників, а й вкладання іноземних інвестицій.

Почули ми й іншу думку щодо доречності існування міні ГЕС на Закарпатті. Чи передбачається будівництво малих ГЕС в складі протипаводкового комплексу в басейні р.Тиса, ми запитали у начальника обласного управління по меліорації та водного господарства Василя Сайка. “За останні 20 років суттєво змінилася інфраструктура області, її забудова та розміщення продуктивних сил на прилеглих до водних об”єктів територіях, які в разі будівництва міні ГЕС будуть затоплені водами водосховищ. Саме тому будівництво водосховищ комплексного призначення з міні ГЕС сьогодні не вбачається можливим. Більше того, воно не може вирішити повністю питання протипаводкового захисту територій та населених пунктів області”, – розповідає Василь Михайлович.

Регулювання паводкового стоку 1% забезпеченості р.Тиси здійснює позитивний вплив як на водозахісні споруди України, так і напротипаводкові системи прилеглих держав (Угорщини, Словаччини, Румунії), знижуючи гідравлічне навантаження на них. І навіть у цьому варіанті використання цих ємностей для потреб гідроенергетики неможливо. Тому що в умовах швидкого формування паводків на гірських річках (а вони майже не прогнозуються) передбачити їх миттєве спрацювання не буде часу. Вони спорожнюються поступово, одразу після пропуску паводку протягом 6-12 днів. Крім того, утримання цих ємностей з водою призведе до роботи їх гребель у підпертому режимі. А це в свою чергу може призвести до активізації зсувних і селевих процесів у зоні впливу протипаводкової ємності. За геологічних умов Карпатського регіону це цілком вірогідно.

“Поряд з цим, враховуючи дуже потужний гідроенергетичний потенціал річок Закарпаття і не заперечуючи доцільність будівництва на них міні ГЕС, слід відзначити, що вирішення одним і тим же засобом обох проблем – забезпечення надійного протипаводкового захисту і розвитку гідроенергетики області – майже неможливо. Ці питання між собою не пов”язані і несумісні, а за напрямками їх вирішення – різні. Якщо в першому випадку потрібно, щоб ємність в режимі протипаводкового очікування була порожня (суха), то в режимі роботи міні ГЕС вона повинна бути хоча б частково заповнена. Досягти такого ефекту можна тільки за рахунок втрат значних об”ємів протипаводкової ємності. А також влаштувати на пригребельних водоскидних спорудах затворів, створити досконалу службу довгострокового моніторингу за технічним станом всієї споруди та інших запобіжних заходів.

При цьому негативним наслідком перших двох умов буде зменшення ефективності споруд, різке збільшення його будівельної вартості та зменшення надійності безпеки для нижче розташованих населених пунктів. Отож, на наш погляд, – каже Василь Сайко, – розвиток гідроенергетики Закарпаття є важливою проблемою, яка потребує свого окремого розв”язання”.

На сьогодні власне виробництво електроенергії трьома гідроелектростанціями задовольняє потреби області в електроенергії на 6-10 відсотків. Основне обладнання Оноківської та Ужгородської ГЕС, виготовлене ще в минулому столітті (1941 році) чеської фірмою “Каплан”, вже морально та фізично зношене і застаріле. Тільки завдяки багаторазовим ремонтам вони підтримуються у робочому стані. На Теребле-Ріцькій ГЕС працюють три агрегати, гідросилове обладнання якої в такому ж жахливому стані як і у вищезгаданих двох ГЕС. У зв”язку з їх невеликою сумарною ємкістю та відсутністю в об”ємах протипаводкової складової практичного впливу на зрізку піків повеней вони не мають.

Однак, у Закарпатті вкрай необхідно зберегти та реконструювати виробництва із впровадження на них енергоефективних технологій. Адже вони спроможні із значною економією паливних ресурсів виробляти енергію для місцевих потреб. Впровадження може бути забезпечено при взаємовигідних відносинах (лізингу) між виробниками та впроваджуючими організаціями, коли паливно-енергетичні ресурси стають товаром для подальших взаєморозрахунків. До речі, для умов самоенергозабезпечення ліцензування на виробництво електроенергії не потрібне.

Отож, при використанні гідропотенціалу малих річок та забезпечення нашого регіону електроенергією, зніметься ряд проблем, як в енергопостачанні віддалених і важкодоступних районів сільської місцевості, так і в керуванні гігантськими енергетичними системами. Відтак, вирішуватиметься цілий комплекс проблем в економічній, екологічній та соціальній сферах життєдіяльності та господарювання не лише в селах, а й в районних центрах. Дискусії навколо впровадження малої гідроенергетики в Закарпатті знаходяться зараз на етапі, коли відчувається нагальна потреба для прийняття конкретних рішень. Сподіваємося, що на державному рівні буде вирішено питання спорудження на Закарпатті малих ГЕС, що дасть підтримку розвитку не тільки туристичного бізнесу, а й значно покращить рівень життя краян. Вікторія Сенгетовська