АНДРІЙ ЛЮБКА — РЕАЛІЯ НАШОГО ЧАСУ

"Життя — печаль." Таке визначення "втирає" нам, бідолахам читачам, письмо Андрійка. "За що ж ти нас так?!.." — постає питання. Напевно, через неправильне розуміння декого, чим є неомодернізм, або певний чудернацький авангард... Що ж, Андрія Любку навіть поетом страшно назвати! Дуже вже відірване його друковане й видане у вигляді книжечок словосплетення від усіх стилів, жанрів та й взагалі чого-небудь літературного. А це вже справжній "тероризм" щодо суспільства. Тільки спецслужбам на подібні вибрики "наср...". Ось такий оригінальний тероризм з'явився у наш час. Ідеться про книжечку "Тероризм. Навчальний посібник. Вибрані поезії. — Видавництво "Піраміда". ?— Львів. — 2008). Андрій Любка — молодий та гарненький парубок, якого люблять інші. Люблять аж до цілунків у гузицю — то "істинна" любов. А також Андрій є, "тіпа", поетом, перекладачем (закусочних бутербродів до горілки, напевно), есеїстом та критиком всього, що не рухається. За своє покищо недовге життя намотав багацько паперових миль. І усе заради літератури! Любка намотував ті відстані, наче туалетний папір на кулак свободи п'яного слова. Так і жив. Здається, отримав літературну премію "Дебют" ("Або прочитай надпис на гривні після двох пляшок горілки"). Принаймні лауреатом був — 2007-го, до речі. Добре усвідомлює хлопчина, що тільки сам собі дорогу простелить, тож і використовує усі свої вищезгадані вміння у власній творчості. Адже, читаючи "любко-вірш", отримуєш одразу кілька шарів інформації — вірш містить і критику цього ж вірша, і часові галюцинації, і есе, і перекладає на інші мови Любка їх сам. Умілець на всі руки! Мо-о-о-о-олодець!!! Дана поезія сповнює неймовірним "щастям"! Від чого починаєш думати, як же це треба ненавидіти той папірець та олівець, щоб таке "ляпнути", та ще й у таких великих кількостях. У цьому і є секрет талановитості Андрія Любки. Хоч талановитий, все одно вся збірка "Тероризм" — це надзвичайно старанно відібрані поезії для сповнення видання тематикою святої "бухаловки", де й народжуються ідеї Андрія, сексу в усіх його проявах та вічного сну, в котрому живуть навіть поети-побратими Любки, самі того не помічаючи. Ось так для декого згниває час, тобто існування певного клубу поетів тупорилої поезії, де члени його, бухаючи та займаючись страшно-сказати-чим, нахваляють один одного. Такий от спосіб самопереконання у відсутності "лузерства" (лузер — невдаха; англ). "Тероризм" було видано 2008-го літературною агенцією "Піраміда". Містить вірші а-ля "Ху.., ху.., ху.., бл.., курв.. — до побачення!" Перший вірш є прямим обсиранням Павла Тичини та Максима Рильського. Так Любка "відшиває конкурентів". У другому ж ідеться про заплутування пальців у волоссі коханої, чи то, може, волохатого грузина. А в чудовому витворі справжнього поета під назвою "Німфетка" сюрреалістично розповідається про те, як за "підвіконником несподівано починається ранок". Ну, "підвіконник" — то таке підвіконня. Також посеред вірша Любка не забуває нагадати, що він поет. Також є вірші про те, що він пише вірші інколи, а ми ж, ба, цього й не помітили! Зовсім у Андрія "запотіли" вікна", як написано в супер-вірші "Джеймс Бонд". Також Коран Любка написав з великої літери, а "мальборо" — з маленької. Помітні пріоритети тієї особистості, "письмо котрого нагадує «Волю Богів", як сказонув Тарас Прохазько. Тарас, мабуть, теж авангардист не при собі". Таке життя!.. Можете почитати трішки "Тероризм" Андрія Любки. Але рекомендую не сприймати дані словоскупчення за поезію, бо якщо вважати їх поезією — може знудити від цього слова. Будьте обережні з подібними речами та всього Вам найкращого.Віктор ДИКТОР