ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Новости и события в Закарпатье ! Ужгород окно в Европу !

Русини – це толерантний, законопослушний і освічений народ. Частина перша.

    24 июня 2021 четверг
    Аватар пользователя М.БОБИНЕЦЬ

    З керівником громадських організацій «Крайовоє общество підкарпатських русинів» та «Русинський Край» Миколом Бобинцем зустрілися в одній з затишних кав’ярень Мукачева. Розмова про друге засідання «Світовой Рады Русинов», яке відбулося у місті Дева (Румунія) 5 березня 2016 року, поступово переросла в бесіду про проблеми русинства в світі, Україні, про створення Будинку національних спільнот у місті Мукачеві, про взаємовідносини теперішньої обласної влади з молодим керівництвом Мукачева тощо. Розмова, я думаю, вийшла цікавою.

    - Микола Миколайовичу, в русинському русі Ви, давно. Уже багато років очолюєте одну (з більше, як 20) русинських організацій «Крайовоє общество підкарпатських русинів», являєтесь одним з керівників «Світовой Рады Русинов» і тим не менше створюєте, разом з групою русинських активістів, ще одну громадську русинську організацію «Русинський Край». Чому?
    - Ви правильно підмітили, що в нашому краї зареєстроване більше 20 русинських організацій. Вони різної політичної і гуманітарної орієнтації: від крайніх правих, русофільських до поміркованих культурно-етнографічних, європейського спрямування. Найбільшу шкоду русинському руху наносить сепаратизм і екстремізм деяких лідерів русинського руху. Мета нової організації – це об’єднати ті русинські організації, які поважають українські закони, поважають європейські цінності. ГО «Русинський Край» є противником сепаратизму. Кінцева мета – визнання національності «русин».

    - Мукачівська міська рада, підтримавши звернення, громадських організацій міста, вирішила, на базі так званого «Дома Русинов», створити «Будинок національних спільнот». На Вашу думку, чи доцільним було дане рішення?
    - Якщо переглянути новітню історію Закарпаття, то варто звернути увагу на один цікавий факт: на початку 90 – тих років минулого століття русинський рух розпочинався в моєму рідному Мукачеві. До сьогоднішнього дня більше половини обласних русинських організацій мають мукачівську юридичну адресу. Крім того в самому Мукачеві зареєстровано чотири міські громадські організації русинського спрямування. Мукачево стало центром русинського руху на Закарпатті. І тому, вважаю, що була логічною дія колишнього мера Мукачева, істинного русина, Василя Ільтя, який рішенням виконкому передав у безоплатну оренду Будинок вчителя, що знаходився на вулиці Миру, русинським організаціям. Хочу підкреслити – русинським організаціям, а не одній організації. Після передачі Будинок вчителя русини перейменували в Дом русинов. Багато років «Дом русинов», без перебільшенням, був справжнім культурно-етнічним та політичним центром русинського руху на Закарпатті. Змінювалась суспільно-політична ситуація області. Змінювались цілі і русинських організацій. Частина з них маргінізувались, перетворились в організації антиукраїнського спрямування, з яскраво вираженою російською орієнтацією. Дом русинов, який був домом всіх русинів Закарпаття, поступово став переходити в руки родини Ладислава Лецовича, керівника однієї з обласних русинських організацій. Дом русинов, з початку його оренди, ні разу не ремонтувався, поступово розвалювався. І це в центрі Мукачева.
    Ще одне. Якщо на початку зародження русинського руху, в Мукачеві, не існувало, практично, ні одної громадської організації, то сьогодні в місті активно діє десятки різних національних об’єднань громадян. Я вважаю, щоб було б справедливо, якби національні спільноти, в тому числі і русини мали один сучасний культурно-просвітницький центр, з офісами, конференц-залом, залом засідань тощо.
    І було цілком логічним, що більше 16 громадських організацій, в тому числі і чотири русинські, звернулись до міського голови Андрія Балоги з листом, в якому попросили Дом русинов повернути на баланс міської ради, зробити капітальний ремонт і передати в користування громадським організаціям. Придумали назву новому культурно-просвітницькому центру - «Будинок національних спільнот».
    Міська влада нас почула. Сесія Мукачівської міської ради, переважною більшістю голосів, прийняла відповідне рішення. Зараз готується проектно-кошторисна документація для капітального ремонту «Будинку національних спільнот».
    - А яка була «зовнішня» реакція на рішення Мукачівської міської ради?
    - Реакція досить цікава, але прогнозована. Щоб багато не говорити, я приведу цитати двох людей, яких скоріше можна назвати політичними опонентами ніж спільниками.
    «Прем’єр – Міністр Підкарпатської Русі» Петро Гецко, русофіл, ярий антиукраїнець, пише на своєму персональному сайті наступне: «Cкандал по Русинскому Дому в Мукачево обрастает новыми подробностями. По инсайдерской информации балоги этот дом уже продали и сейчас им необходима формальная процедура для того, чтобы выселить Русинов из Русинского Дома. Именно поэтому уже сейчас началась "работа" с депутатами Мукачевского горсовета. За каждый голос по этому вопросу на ближайшей февральской сессии Мукачевского горсовета пообещано по 15 тысяч долларов США, каждому депутату проголосовавшему за это решение!» (http://uzepervi.livejournal.com/295368.html). Аналогічних висловів неадекват Гецко надрукував багато. Можна б посміятись і забути, якби його не підтримала солідна людина, відомий політик, голова Закарпатської облдержадміністрації Геннадій Москаль, який на своєму персональному сайті написав наступне: «,,.почався конфлікт з етнічним підґрунтям довкола приміщення «Русинського дому». Спочатку міська влада старанно леліяла «русинов» і використовувала їх у своїх фінансово-політичних оборудках, а тепер просто кинула через коліно, чим спровокувала акції протесту.» (moskal.in.ua).
    «Совпадєні? Не думаву». Скоріше всього Москаль і Гецко мають одне джерело інформації в Мукачеві. На підтвердження своєї думки приведу ще по одному вислову «прем’єра” Гецка та «губернатора» Москаля.
    Гецко: «82% опрошенных закарпатцев считает, что балоги сделали Мукачево самым опасным городом в Закарпатье, резонансные перестрелки, убийства в Мукачево стали топ новостями не только на Украине.(http://uzepervi.livejournal.com/307092.html)»
    Москаль:«Cтільки потрясінь, як у Мукачеві, немає в жодному місті Закарпаття…, знову гучна кримінальна розбірка із застосуванням вогнепальної зброї й смертельним результатом. Не помогла й муніципальна поліція, яку відкрили тут із помпою й обіцянками, що в місті стане безпечніше. (moskal.in.ua)»
    Аналогічну «синхронність» висловів можна побачити і по місцевим виборам і по фінансуванню ПТУ тощо.
    І ще одна деталь. Ні одна русинська організація нашого краю не стала на сторону Ладислава Лецовича з приводу «Дома Русинов». Навіть колишні мукачівські соратники пана Лецовича, голови русинських організацій, підписали угоду з мерією Мукачева по створенню «Будинку національних спільнот». Цей аргумент говорить про низький авторитет бувшого газди «Дома Русинов» серед Русинов Закарпаття.

    - На жаль, «русинська проблема» Москаля має своє продовження. 18 березня на своєму персональному сайті Геннадій Геннадійович написав: ««Проросійські депутати Європарламенту готують на Закарпатті «русинську» провокацію». Що Ви можете сказати з даного питання?
    - Щоб читач зрозумів суть проблеми я почну «з далеку». В грудні 1991 року тодішній голова Закарпатської обласної ради Михайло Волощук виступив з ініціативою: одночасно з референдумом про незалежність України провести референдум про автономію Закарпатської області. Підкреслюю: Закарпатської області, а не Підкарпатської Русі. За автономію проголосувало 78 відсотків закарпатців (українців, русинів, росіян, угорців і громадян інших національностей). Здавалось, що достатньо винести результати референдуму на сесію Верховної Ради і Закарпатська область стане автономною. «Але не так сталося, як гадалося». Лідери деяких маргінально налаштованих русинських організацій перекрутили референдум на свій лад. На їхню думку це не закарпатці голосували за автономію, а голосували тільки русини, і не просто за автономію, а за незалежність Підкарпатської Русі. А щоб ні в кого не виникало ніякого сумніву, один з русинських лідерів професор Ужгородського університету Іван Туряниця оголосив в Словаччині про створенні «Уряду Підкарпатської Русі у вигнанні». Себе Туряниця оголосив Президентом. Все, перша «русинська бомба» вибухнула. «Совпаденіє? Не думаву».
    Українські націоналісти на всі лади почали обвинувачувати русинів в спробі відокремлення, подаючі дії купки «русинських» авантюристів», як думку всіх русинів краю.
    Здається в 1993 році, тодішній голова Закарпатської ради Дмитро Дорчинець попробував через Верховну Раду «протягнути» результати референдуму про автономію краю. Не вийшло. Ярий противником автономії краю виступив керівник Руху Вячеслав Чорновіл. На жаль.
    В 1994 році відбулися другі вибори Президента України. На Закарпаття приїжджає Леонід Кравчук і «забиває баки» довірливим русинам ідеєю про «Самоврядну територію «Закарпаття». Результат для Кравчука в області був відмінним – 80 відсотків за Леоніда Макаровича. Кравчук повторно Президентом не став і мрія русинів була знову відкладена «в довгий ящик».
    Але «русинський котел» продовжував бурлити. В 2007 році Закарпатська обласна рада приймає рішення про визнання національності «русин». А в 2008 році, в Мукачеві, в Домі русинов проходить Другий європейських конгрес підкарпатських русинів, який проголошує створення «республіки Підкарпатська Русь» в статусі від 22 листопада 1938 року. Приймається ультиматум до Закарпатської обласної ради з вимогою проголосити автономію Закарпаття до 1 грудня 2008 року, інакше конгрес це зробить самостійно. Реакція обласної ради була прогнозованою – ультиматум був проігнорований.
    1 грудня 2008 року у Мінську лідером «Сойму підкарпатських русинів» отцем Сидором на слуханнях «Подкарпатская Русь и Русский мир» була проголошена незалежність «республіки Подкарпатська Русь». Тоді ж він проголосив про створення «тимчасового уряду Подкарпатської Русі» в складі 50 чоловік, прізвища яких відмовився назвати. Пізніше виявилося, що уряд складається з однієї людини — «прем'єр-міністра» Петра Гецка. Вибухнула друга «русинська бомба». «Совпадєніє? Не думаву».
    Напрошується цікавий висновок: кожен раз, як тільки появляється хоч якась надія визнання русинів, як нації, починаються активізувати проросійські, сепаратистські сили в русинському русі, з яскраво вираженою українофобією. Чи може бути позитивною реакція київської влади на такі дії? Звичайно, що ні.

    Про «русинську карту» Геннадія Москаля читайте в другій частині нашого інтерв’ю, яку опублікуємо найближчим часом.

    Анонс. Микола Бобинець виступить по питанням русинства в "М-студіо" в передачі "Актуальне інтерв'ю" у п'ятницю, 25 березня, орієнтований час - 18 година.

    Степан Сікора

    Рейтинг: