«УДАР» здає свого однопартійця за 1 млн. «зелених»

Днями Віталій Кличко розповів в інтерв’ю одному з українських інформагентств, що вирішить, чи балотуватися йому на виборах президента України, лише після консультацій з народом. Вочевидь тим самим він хотів показати, що в партії працюють демократичні інститути і думка народу має першочергове значення. Тими ж днями вже не Кличко, а один з його підлеглих, і вже не публічно розповідав, як в «УДАРі» «обирають» керівників обласних парторганізацій. Так, саме «обирають» - в лапках, бо нічого спільного з вільним вибором, про який розповідає Віталій, в партії немає. Як виявилося, партійна система «УДАРу» мало чим відрізняється від української державної бюрократичної системи. Як в державних структурах і виборчих списках партій люди за шалені гроші купують посади і місця, щоб згодом заробити ще більше на хабарах і відкатах, так само працює система і в партії «УДАР». Дивно, адже Кличко всім розповідає, що він довгий час мешкав за кордоном, бачив як живуть цивілізовані люди і хоче свій досвід перенести на Україну. Чи насправді так працюють європейські партії? Припустимо, в Англії чи Германії посаду заступника Кемерона або Меркель також можна купити. Наприклад, телефонує пані Меркель мер міста Ганновер і пропонує їй 10 млн євро за посаду керівника осередку Християнсько-демократичного союзу у Нижній Саксонії. Можете собі уявити наслідки такої пропозиції? Думаю, що партійна система ХДС виштовхне зі свого організму такий хворобливий елемент, і за цим мером наступного ж дня приїдуть високі, стрункі з голубими очима поліціянти. Однак те, що побудував в своїй партії Кличко, навіть віддалено не нагадує цивілізовану партійну систему Німеччини, де вже багато років мешкає Віталій зі своєю родиною. В партії «УДАР» називають звичайною практикою факт, коли мер міста Суми Геннадій Мінаєв пропонує керівництву «УДАРу» рівно 1 млн доларів за місце керівника Сумської облорганізації партії. Чинному керівнику обласного осередку Сергію Лихману в такому випадку залишається або давати 2 млн., або звільняти місце для більш заможного «ударівця». В партії така комбінація вже має фірмову назву – «УДАРити однопартійця». Поки ситуація складається таким чином, що Мінаєва – той, хто б’є – таки позбавиться свого мільйона, а Лихман – той, кого «УДАРили» залишиться без посади. Останнього банального спишуть за гроші. Лихману залишається втішатися хіба що тим, що він коштує 1 млн. баксів. Не багатьом так таланить в нашій країні. А чим тоді зможе втішити своїх майбутніх виборців Кличко? Ще однією корумпованою структурою? В нас вже вся країна пронизана подібними схемами. Люди чекають від Кличка того, що виказує їм його обличчя – чесності, мужності і боротьби. Проте вони помиляються. Якщо навіть допустити, що Кличко справді такий, на кого схожий, тоді він просто неспроможний зібрати команду чесних людей, а не злодіїв, неспроможний побудувати партію і керувати нею. А що тоді казати про цілу країну? Народу краще дізнатися про все це зараз, бо після виборів буде вже пізно. Колись нам намагалися намалювати образ рішучого, вольового і чесного Ющенка – українці повірили і проголосували. Сьогодні малюють розумного, рішучого і чесного Кличка. Цікаво, чи готові українці знову обпіктися? І чи витримає Україна ще один УДАР долі?