ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

В СТАНІ НЕОБХІДНОЇ ОБОРОНИ

    19 сентября 2020 суббота
    Аватар пользователя ВО Тризуб

    Артем ЛУЦАК,

    «Якщо народ не має довіри до тих, хто покликаний його захищати та охороняти закон, отже, народ має право жити поза законом»

    Є дві такі цікаві книжки: Конституція України та Кримінальний кодекс.

    Конституція, а саме стаття 3 каже таке: «Людина, її життя, здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека вважаються в Україні найвищою соціальною цінністю», тобто ми не аби хто, а носії найвищої соціальної цінності. В свою чергу, стаття 27 надає право бути не просто носіями тих цінностей, а ще й «захищати своє життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань».

    Друга книжка – Кримінальний кодекс, в статті 36 – визначає що таке є «необхідна оборона». В загальних рисах там йдеться про наступне: Необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання.

    А ще про таке: особа не підлягає кримінальній відповідальності, якщо через сильне душевне хвилювання, викликане небезпечним посяганням, вона не могла оцінити відповідність заподіяної нею шкоди небезпечності посягання чи обстановці захисту.

    Не є перевищенням меж необхідної оборони і не має наслідком кримінальну відповідальність застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення, незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає.

    Таким чином Конституція України встановлює одне з фундаментальних прав людини, а КК конкретизує як ці права забезпечити. Отож право на необхідну оборону є абсолютним. Навіть захист від явно незаконного затримання правоохоронцями розглядається як необхідна оборона. Там є багато всіляких нюансів… Також необхідна оборона можлива від наявного посягання, тобто такого, яке вже почалось і ще не закінчилось.

    Так про що це я?

    Вам не здалося, що всі ми знаходимося В СТАНІ НЕОБХІДНОЇ ОБОРОНИ? Майже кожне слово викликає однозначні асоціації.

    Тут тобі й життя під загрозою, як не з голоду при мізерних статках, так під колесами «членовоза» губернатора, як не в міліцейському «мавпятнику» від побоїв, так від депутатської берданки.

    Тут тобі й здоров’я похитнулося – фальсифікат, неякісні, або дорогі ліки, що лобіюються на самих «верхах», тотальна корупція в медичних закладах, або відсутність сучасного обладнання, брак кваліфікованих фахівців, все через ті самі мізерні зарплати.

    Тут тобі честь й гідність зґвалтована – українофобською сволотою на всіх сходинках влади: то якусь тварину мова українська дратує, то інша – хоче час перевести, щоб «гастям» зручніше було. Хтів ще щось про прем’єра та табачника написати, так ледве не знудило…

    Я законослухняний громадянин України, а тому це все розцінюю як зазначений вище «озброєний напад групи осіб». Ця «група» відверто й неприховано ПОСЯГНУЛА на НАЙВИЩУ СОЦІАЛЬНУ ЦІННІСТЬ, вона загрожує суспільним й державним інтересам. Чи я перебільшую?

    Так хіба ми не маємо права захистити себе «будь-яким засобом чи предметом» для «негайного відвернення чи припинення посягання»? Чи ще не достатньо сильно напали? Чи не в такому ми стані – стані «сильного душевного хвилювання, викликаного небезпечним посяганням»?

    Я вже закінчую. Ще раз перечитав епіграф невідомого (мені) автора, й зрозумів, що він не дуже доречний. В епіграфі йдеться про моральні підстави не дотримуватися закону народом. А я закликаю його дотриматися.

    P.S. Зауважте (цитую): «Оборона проти явно закінченого посягання є неправомірною».

    Кому цікаво докладніше: Коментар до статті 36. Необхідна оборона

    Рейтинг: