Звір,оскалившись,оскаженівши від болю, накинувся на чоловіка

Більш , як тридцять років живу в гірській місцевості,а все якось не приходилось побачити, як на полонинах живуть чабани,що з травня по жовтень ватажать у горах і щодня яким загрожує небезпека,адже популяція вовків-сіроманців цими роками перевищує норму втричі. І от минулої суботи вдалося побувати на полонині Плай в гостях у вівчарів.Після дощу горі диміли.Вівці сумирно пасуться на галявині,рухаються з місця на місце під мелодійний спів своїх дзвіночків та стоголосому хору птахів з травневого букового лісу. Вівчарі запалюють ватру...я ж прийшов в гості не з пустими руками... Сидимо, тихенько ведемо розмову про життя-буття вівчаря: праця чабана нелегка-підйом о четвертій ранку,кілометри крутосхилів за,що весь час в русі,тричі на день доїння та приготування бринзи. А небезпека чатує на кожному кроці. -"Минулого року здоровенний вовк одним стрибком звалив мого кума-розповідає вже в літах вівчар-пошматував штани і чоботи,гострими іклами вп"явся у ногу.А потім,як плигне на груди і за горло...На щастя кум не злякався,встиг просунути руку в пащу сіроманця-бога му. Дивом залишився живим. Хижаків останніми. роками тьма тьмуща,а відстрілювати без дозволу не можна,а ліцензія кажуть дорога. От і мучимось-за кожну вівцю хазяїн платить 100 гривень і четвертину сиру щомісяця,заробіток невеликий-рахує,загинаючи пальці чабан-ну і відповідати мусиш за худобину.- "А того,позаминулого року пам"ятаєш Василю,встряє в бесіду помічник чабана Руслан-на кошару вовки напали десь біля третьої години ночі. Вівці страшено напудились,вибігли з кошари і в ліс.Ми старалися відбити отару,то вони погнали їх на гору Стой. Ох і біди вони наробили- ці вовчиська ,загризли 98 овець і 13 кіз"...-"Вовки у пошуках їжі частенько спускаються з гір на пасовиська"-продовжує свою розповідь Василь, підкидаючи дрова у ватру,що весело палахкотіла, потріскуючи з шипінням від крапель дощу,що почав сипати з враз потемнілого неба. Аж раптом собаки загарчали в бік лісу. У кущах щось зашаруділо. Василь не встиг ступити і кілька кроків,як з-за куща на вівцю виплигнув величезний вовчисько. Здоровенні жовті ікла вп"ялися у шию тварини.Перелякана вівця щосили мотала головою.На моїх очах хижак перекусив їй горло.На вовка накинулися сторожові собаки. Вгодований білий , волохатий кавказець впявся хижакові у горло,інший-щосили тягнув за задню ногу. Однак значно більший лісовий здоровань загарчав,вирвався і накинувся на собак.Руслан ззаду так щосили вдарив сіроманця кілком,що той аж завив.Звір,оскаженівши від болю, оскалившись накинувся на чоловіка. Ми ж з Василем, отямившись від шоку, накинулися на вовка-він вилами,а я здоровенною палицею почали гамселити вовка. Після декількох ударів-сіроманець дременув в ліс. -"Якби не військові берци,вовк відкусив би ногу-Руслан показує дірки від зубів,з ран заюшила кров-А собаки молодці не злякалися,не даром по 100 доларів за них дав...Присиплю рани попелом і загояться, як на моїх собаках"-сміється. Повертався додому я тягачем,що возить метеорологів і телевізійників на станції.Тіло напру- жено,нервово тремтіло.Тільки зараз в тракторі до мене дійшло,яка небезпека чатувала на нас. Дивився на ліс,а в очах стояла недавня сцена.