Додати новий коментар

76 вихованців школи-інтернату уже понад 50 років живуть у чернечих келіях. У кімнаті для трьох ченців – по 16-ро дітей. Понад 10 років тому влада зобов’язалася повернути нерухомість ченцям. Утім гроші на будівництво нового інтернату і досі чекають.

Монастир Святого Михаїла, що височіє на околиці гірського Імстичева, видно здалеку. По звивистій дорозі 20 хвилин вгору - нарешті опиняюся перед воротами монастиря. З двору лунає дитячий сміх, на монастирському подвір’ї вишикувалися вихованці школи-інтернату, вчитель розпочинає урок фізкультури. А у храмі моляться вірники.

Хоча монастир з товстими стінами та крихітними віконцями, непристосований для школи, ще у 50-х роках минулого сторіччя радянська влада у монастирській будівлі відкрила інтернат для дітей з розумовими вадами.

“Навчальний корпус довелося будувати, та класи малі, не має й спортзалу. А у їдальні дітей харчуємо в три зміни,-- директор Імстичівської допоміжної школи-інтернату Петро Клепар вузьким коридором веде до дитячих кімнат. – Спальні розмістили у трапезній та келіях монахів. Кімнатки тісні, у приміщенні розрахованому на 3 ченців, юрбляться по16 дітей”.

Попри старання вихователів монастирський корпус все ж не дуже схожий на школу. А дитяча спальня нагадує казарму: вісім двоярусних ліжок стоять у два ряди, між ними тумбочки та вузенький прохід.

“У моїй кімнаті 18 ліжок, вночі інколи важко заснути, мрію про невеличку кімнатку хоча б на чотирьох”, – розповідає 8-класниця Мирослава Роман.

У коридорі на побіленій вапном стіні бачу яскраву шкільну газету та розклад чергування. Поруч ще чотири кімнати, далі – цегляна перегородка, за якою живуть монахи. Закон на боці ченців. Ще наприкінці 90-х років минулого століття їм повернули майно, та як з’ясувалося, лише на папері. На звільнення келій та трапезної монахи чекають й досі.

“Монастир – місце спокою і молитви, а сусідство з дитячім закладом вносить у життя ченців, яке проходить в молитві та сповіді, певну дисгармонію. Роками сподіваємося на відновлення історичної справедливості. Влада обіцяла переселити школу 2009-го, та її навіть не почали зводити”, -- зітхає Отець Клементій Рішко, настоятель монастиря Святого Михаїла.

“Ми прагнемо повернути будівлю монастирю, але ж не виганяти дітей на вулицю. Та влада повинна забезпечити їм нормальні умови для навчання та життя”, -- додає священик отець Матей.

Ченці-василіани уклали угоду із владою про перенесення інтернату. 15 років тому на околиці Імстичева почали зводити новий комплекс, розрахований на 140 вихованців.

“Проект був розрахований на сім корпусів, встигнули збудувати лише один, через нестачу фінансування об'єкт “заморозили”, -- сільський голова Імстичева Петро Енеїді показує місце, відведене для нової школи. -- Відтоді гроші на будівництво виділили лише раз – у минулому році надали 200 тисяч гривень на перепроектування об’єкту”.

Згідно з договором між монастирем та обласним управлінням освіти, “не зручне сусідство” має завершитися в 2009 році. Та на місці нового інтернату наразі три старі фундаменти та недобудований корпус, цегла на якому вже почала кришитися. .

А будівництво нового інтернату коштуватиме, щонайменше десять мільйонів гривень. Влада каже: гроші будуть. Тільки не уточнює коли.

“Кошти на нову школу повинні надійти наприкінці квітня, -- запевняє Максим Хохлов, голова Іршавської РДА. -- Якщо будуть гроші, влітку почнемо зводити в Імстичеві нову школу”.