Додати новий коментар

До редакції газети «Місцевий час» звернулися мешканці будинку №30 по вул. 8 Березня в Ужгороді з проханням допомогти їм у нерівній боротьбі зі свавіллям міських чиновників. Предмет дискусії традиційний – земля. Прибудинкову територію мешканці по праву вважали своєю, допоки одного дня під їхніми вікнами не розгорнулося масштабне будівництво.

­ Олена Іванівна, яка і зателефонувала до нас, виклала нам суть проблеми: «Раніше на тому місці, де тепер вирили котлован, була одноповерхова будівля, що за радянських часів використовувалася як дитячий клуб «Малятко»; трохи згодом там було приміщення, де під час літніх канікул дітям показували кіно. Її рекордними темпами знесли, загородили парканом і почали закладати фундамент». За словами сусідів, вони досі не змогли отримати відповідь на запитання, що саме там планують звести. Зверталися вони і до ЖРЕРу №5, який опікується даним районом, проте, замість компетентних пояснень, почули лише зневажливе: «Що треба, те і будують!».

Зверталася до начальника ЖРЕРу №5 і Валентина Іванівна, що теж проживає у будинку №30: «Я неодноразово наголошувала на тому, що у нас проблеми з каналізацією. Нас часто заливає, у дворі погано пахне, трапляється, що нечистоти виливаються через край і заливають півдвору. Ми самі собі зробили ремонти у під’їздах, самі зібрали кошти та замінили вхідні двері на під’їздах; дах протікав – теж самотужки смолили. Так за що ж ми тоді щомісяця справно платимо? І чому не маємо права дізнатися, що будують в нашому дворі?».

Найбільше мешканців непокоїть надто маленька відстань між їхнім будинком і новим об’єктом. Котлован, який уже викопали, є досить великим, тому в людей закралися побоювання, що на його місці незабаром може з’явитися багатоповерхівка і люди заглядатимуть у вікна одне одному. Валентину Іванівну, як і більшість громадян міста, які зверталися за поясненнями чи зі скаргами на неякісне виконання умов договору до ЖРЕРів, обурює хамське ставлення міських чиновників до людей: «У нас сильно протікав дах, ми звернулися з проханням провести ремонт, а нам начальник ЖРЕРу, натомість, запропонував розкривати парасольку. Я не розумію, чому міські чиновники настільки впевнені у своїй безкарності! І чому ті, хто роздає дозволи на забудову прибудинкової території та спортивних майданчиків, зовсім не думають, де будуть гуляти наші діти? Для цього, вочевидь, нам хочуть залишити тільки проїжджу частину».

Ці запитання ми і вирішили переадресувати директору вищезгаданого ЖРЕРу №5 пану Анатолію Ковальському. Він констатував, що нас дезорієнтували. «На зазначеній території ведеться будівництво житлового будинку. Раніше там розташовувалися виробничі павільйони ЖРЕРу, які були продані з аукціону міською владою приватному підприємцю; територія до двору не належала, тому будівництво ніяким чином на стан двору не вплине, – переконує чиновник. – За рахунок забудовника облаштовується футбольне поле та дитячий майданчик». Зі слів директора ЖРЕРу, мешканцям будинку №30 по вул. 8 Березня зведення під вікнами чотириповерхової будівлі надасть одні переваги. За його словами, порушень немає ніяких, всі будівельні норми дотримані. Також пан Ковальський додав, що з усіма питаннями та скаргами радить мешканцям звертатися у письмовій формі, всі звернення громадян неодмінно будуть розглянуті. Та поки листи громадян із запитаннями «Навіщо зводити новобудову на мінімальній відстані?» і «Де тепер мешканці залишатимуть свої автівки?» долають бюрократичні бар’єри – будівельники продовжують працювати у дві зміни.