Додати новий коментар

Нарешті можна сказати, що в Ужгород прийшла весна. А відтак – усе більше ужгородців почали відвідувати у вільний час найбільшу зелену зону міста – Боздоський парк.
Тепер і у вихідні і у будні дні алеями парку гуляє усе більше містян. Працюють деякі (поки що не усі)  дитячі атракціони, заклади харчування. Проте багатьом вони не надто й потрібні – достатньо просто повільно пройтися, подихати повітрям, яке чистіше, аніж в інших частинах міста, помилуватися природою, просинається після зими.

Щодо умов для таких прогулянок – вони, скажімо так, різні. Є впорядковані алеї, вимощені плиткою, є й ґрунтовка. Сподіваємося, з часом руки комунальників дійдуть і до таких доріжок. До речі, саме в Боздоському парку можна помітити ФЕМ-плитку, зняту, вочевидь, з набережної Незалежності. Схоже, саме нею будуть вимощувати шлях від підвісного мосту до центру парку.
Проте саме на цьому шляху усі можуть побачити об’єкт, який зараз можна охарактеризувати, як найбільшу ганьбу парку, або ж – прокляте місце відпочинкової зони. Мова – про колишній автодром.
Колись це було дуже цікаве місце. Огороджена територія з гарними асфальтованими доріжками, містками, крутими поворотами, на яких задля безпеки викладені старі автомобільні колеса. Адже саме тут тренувалися юні картингісти. На території автодрому були й будівлі та навіси для зберігання та ремонту техніки, місця для глядачів тощо. Я ще добре пам’ятаю часи, коли тут «нарізали кола» маленькі і гучні машинки.
А зараз тут панує суцільна руїна… Територія занедбана, крізь потрісканий асфальт  прибилася трава, іржаве залізяччя, яке не встигли вкрасти збирачі металобрухту, нагадує пост апокаліптичні фільми, залишки будівель руйнуються на очах. Ось декілька жахливих фото з прогулянки колишнім цікавим спортивним об’єктом.

В чому ж причина такого занепаду?

Доводилося неодноразово чути, що територія автодрому – одна з небагатьох частин парку, яку наприкінці минулого сторіччя вдалося приватизувати якимось спритним ділкам. Певний час після цього тут ще вирувало по інерції якесь життя, каталися карти, навчалися діти, а потім усе зупинилося. Декілька років за об’єктом приглядав якийсь «Міша», тут працював сторож, але згодом і його не стало. Тобто виходило, що це приклад невдалої приватизації, або ж схема навмисного зруйнування об’єкту задля подальшого будівництва чогось елітно-комерційного посеред заповідної зони.
Але заходимо на сайт публічної кадастрової карти України, знаходимо цю ділянку і бачимо – вона все ще перебуває в комунальній власності. І судячи з усього, її не приватизували, а лише здали в оренду. Зрозуміло, що з перспективою подальшої приватизації, та все ж на даний момент цей акт не стався і автодром належить місту. І площа, як бачимо, трохи більша за гектар. До речі, дещо насторожує, що площа ділянки, згідно з картою, дещо більша за фактичний автодром і охоплює чималенький шмат галявини з північного боку… Тобто є небезпека, що потенційні прихвати затори спробують забудувати і цю галявину.

То що ж робити?

Як на мене, ужгородцям варто негайно звернути увагу на цей об’єкт. І надалі слідкувати за його долею дуже пильно. Якщо юридично ще існує така можливість, домогтися розірвати договір оренди. Прецеденти вже є, причини розірвання також очевидні, вони – на фото вище.
Відтак автодром можна передати на баланс комунального підприємства, яке опікується Боздоським парком. Здається, зараз це КП «Парк культури та відпочинку “Під замком”. Ну а в перспективі – зробити справді цікавий рекреаційний об’єкт. Можна відродити картинг, можна їздити на невеличких квадроциклах, роликах, скейтах, електросамокатах  тощо. Та хоч би й на дитячих велосипедах – чому ні? Це буде значно зручніше для маленьких велосипедистів, аніж слалом поміж перехожими на загальних алеях, чи не так?
Здається, справа лише за одним – рішучістю та доброю волею міських чиновників та депутатського корпусу.
Агов, можновладці, ви чуєте?
Костянтин Черкай, Uzhgorod.In 

Фото з Ужгорода, яке ви, скоріш за все, не бачили