Додати новий коментар

ДеРАТАція-8 - В Ужгороді почався новий навчальний рік. А разом із ним — нові клопоти у дітей та їхніх батьків. Перші загружені новими навчальними планами, інші – роздумами над тим, як знайти гроші, щоб дати дитині все необхідне.

Замість школи — у банкомат
Уже давно стало нормою, що левова частка батьківських витрат припадає не на одяг та книжки, а на прямі виплати школам з різних приводів. Як казав хтось з колег, способів порівняно чесного виманювання грошей від людей існує безліч. І все залежить від ступеня культури того чи іншого керівника. Як не взяти приклад з мера Ратушняка, який виселив з будинку по вул..Фединця, 9 міськвно, а близькі йому за безцінь його купили.
Багато хто з батьків на традиційні збори йдуть як на каторгу – відомо ж бо, що вони завершуються однаково – повідомленням про те, на що і скільки ще потрібно здати грошей. У нас, щоправда, цьогоріч обійшлося «малою кров’ю» — потрібно здати тільки 350 гривень на ремонт коридору в НВК «Первоцвіт», де навчається донька. З огляду на кількість учнів у класі, на кожного припадає по 11 гривень. Щоправда, на всіх не вистачило підручників, тож деяким батькам доведеться викласти за них власні кошти. Але порівняно з іншими школами це тільки квіточки. Подруга у жахові — в їхній школі демонстративно об’явили, що мер на нараді заявив – необхідно поміняти вікна на склопакети, мовляв, не шкодуйте для власних дітей. Рекомендована сума, яку мають заплатити батьки, – по двісті доларів з кожного. А в школі іншої подруги потрібно поміняти троє дверей. Навіщо міжкімнатні двері в класі мають бути броньовані, — залишилося для батьків загадкою.
Ще один показовий випадок – елітна школа в Ужгороді, в якій вчителі заявляють дітям, що в них завтра-післязавтра день народження і навіть кажуть, який саме подарунок вони б хотіли отримати. Якщо хтось думає, що мова про традиційне шампанське і букет квітів, то помиляється. Вчителька може попросити золоту каблучку, мікрохвильову піч або пилосос.
Часто школа просить придбати щось, просто-таки необхідне дітям у школі. Наприклад, телевізор, тумбочку, пальму. І наводиться вагомий аргумент – це ж для блага ваших дітей. Ну як відмовити власній дитині? Звісно, допомагаємо готівкою, витрати якої, звісно, проконтролювати не можемо – незручно якось. Так само, як і приходити на батьківські збори без грошей. Навіть брати по нещастю – батьки однокласників твоєї дитини — дивляться на тебе косо. До речі, не вдалося знайти бодай одну школу, де час від часу не збирають коштів…
Ще одна історія з життя – батьки відмовилися платити за нові меблі для класу. І хто постраждав? Звичайно, дитина, котрій вчителька раз за разом почала ставити погані оцінки. І після того, як вони, змирившись з ситуацією, таки внесли кошти, їм довелося взяти власну ж вчительку за репетитора. І знову платити. То що, скупий платить двічі? До речі, люди бувалі кажуть, що це звичайна практика, причому часто вчителі самі нав’
язують свої кандидатури. «Всього» 25 гривень за годину занять, двічі на тиждень – ось і набігає кругленька сума . А якщо таких горе-репетиторів кілька? Колега по роботі, порахувавши послуги репетиторів, сказала, що піде влаштується на роботу нічним сторожем. До речі, визначити, наскільки реально відстає ваша дитина, вам самотужки не вдасться, адже не кожен із нас спеціаліст з математики або знавець англійської. Найчастіше цим методом користуються як раз вчителі іноземних мов та викладачі рідкісних предметів. Часто до репетиторства вдаються, коли дитина переходить з іншої школи, мовляв, там не та програма, тож доньку/сина необхідно підтягнути. І батьки знову дістають гаманці…
Звичайно, є й вчителі, котрі нізащо не погодяться взяти хабар, особливо якщо йдеться про хороші оцінки для дитини. Але їх із кожним роком стає дедалі менше. Звідси напрошується невтішний висновок – збирати гроші на школу варто починати ще до народження дитини.
До слова
За результатами опитування, проведеного Інститутом проб¬лем управління ім.Горшеніна, українці визнають існування корупції у школах, однак ставляться до такої проблеми спокійно. Тільки 10 відсотків із них вважають, що подарунок вчителю – це хабар. 69% опитаних не визнають практичного боку своїх дій. Зокрема вони дають хабарі та подарунки, тому що так «заведено», тобто для більшості опитаних подарунки вчителям стали так званими подарунками для освіти. Окрім того, 64,2% респондентів переконані, що подарунки педагогам не впливають на оцінки школярів.
За результатами опитування також з’ясувалося, які саме подарунки дарують вчителям: гроші — 12,6%, кондитерські вироби — 41,4%, парфумерію – 7,1%, ювелірні вироби — 5,8%, книжки — 4,8%, надання різного виду послуг — 2%.
92,4% батьків, котрі дарують вчителям подарунки, інформують про це дітей. І тільки 4,6% дітей не знають про хабар.
Загалом на освіту дітей йде третина доходів українських родин. Майже всі батьки хочуть, щоб їхні діти продовжили навчання. Однак не всім це по кишені: якщо з витратами на школу можуть впоратися 40% сімей, то на навчання у виші своєї дитини можуть виділити гроші тільки 18% опитуваних.
Загалом, сьогодні найвищий рівень корупції зафіксовано під час здачі вступних іспитів. Найбільше це виявляється у використанні протекціонізму, кумівства та особистих зв’язків. На другому місці по корупції виявилися випускні екзамени в школах.

Вперед, у минуле
Але звичайними батьківськими виплатами справа все одно не обмежується: в місті поволі йде руйнування освіти як галузі взагалі. Якщо повернутися до каденції Віктора Погорєлова – мова про 2002-2005 роки, можна спостерігати бурхливий розвиток цієї галузі в Ужгороді. Саме тоді відкрилися нові заклади, а саме НВК “Престиж”, НВК “Гранд”, ЗОШ №21 зі словацькою мовою навчання, ЗОШ №20 було перепрофільовано у ліцей “Лідер” спортивного спрямування, ЗОШ №11 — у багато профільний ліцей. Творчо працюючі педагоги здобували перемоги у найпрестижніших освітніх програмах країни. Про це свідчать перекон
ливі перемоги у Всеукраїнських конкурсах “Учитель року” П.Кіндюха (ЗОШ №5, номінація “Математика”), Н.Гордус (ЗОШ №9, номінація “Початкова школа”), С.Дудко (гімназія, номінація “Заступник директора з виховної роботи”) та багатьох інших. Здійснювалося тризмінне оздоровлення всіх школярів молодшого віку на базі літніх оздоровчих таборів в 10 школах. Це було дійсно повноцінне оздоровлення, оскільки у місті працювало 5 басейнів в школах, а також “Спартак”, а на базі всіх таборів безперебійно постачалася гаряча вода. Усі діти початкових шкіл мали можливість відвідувати групи продовженого дня, причому частина коштів на їхнє перебування компенсувалася коштами міського бюджету.
Сьогодні, наприкінці 2009 року, перед очима постає зовсім інша картина: ми всі є свідками руйнації освітніх традицій Ужгорода: басейни не працюють, в тому числі через відсутність води. Літнє оздоровлення зведено до фарсу — працювала всього одна зміна у шести навчальних закладах. Педагоги місяцями чекають на свою чесно зароблену і в той же час мізерну зарплату, призначають на роботу некваліфіковані кадри.
З цього приводу хочеться задати
10 питань ужгородському меру Сергію Ратушняку:
1. Чому задля подальшого кар’єрного зростання дружини колишнього заступника В.Симулика і обхід більш професійних її колег — Л.Симулик призначено директором НВК “Гранд”?
2. Керуючи цим закладом менше року, ця горе-професіонал успішно його розвалила. То для чого після цього її було переведено в керівні органи відділу освіти міста?
3. Чому керівники навчальних закладів міста позбавлені права самостійно розпоряджатися коштами, виділеними міською радою на виконання ремонтних робіт, реконструкцій, заміни вікон та дверей, придбання меблів та інвентарю? Чому їх примушують користуватися послугами фірм, кажуть підконтрольних меру, які постачають неякісні товари за високими цінами?
4. Чому у спішному порядку закриваються навчальні заклади: за останні кілька років фактично перестали існувати вечірня школа, ЗОШ№4, НВК “Ерудит”? А хто ще на черзі? Кількість дітей шкільного віку, попри демографічну кризу зростає, в місті не вистачає місць у дитсадках а з переходом на 12-річну середню освіту виникне потреба у навчанні за вечірньою формою...
5. Чому закриваються групи продовженого дня і як буде працевлаштовано 112 педагогів, які нині там працюють?
6. Як забезпечити охорону здоров’я та життя 6-8-річних маленьких ужгородців, у яких уроки завершуються в обід, а працюючі батьки не зможуть їм приділити достатньої уваги?
7. Яка необхідність була у відкритті так званого економічного ліцею, якщо в ньому відсутні кваліфіковані кадри, матеріальна база, що призвели до низького рівня навчальних досягнень учнів? Чому директором цього закладу запрошується з Іршави спеціаліст з французької мови і досвіду роботи в школі, а заступниками — вчителі музики?
8. Чому ніхто не веде облік за ремонтні роботи у школах, які виконані на кошти батьків, адже це десятки тисяч гривень, вкладених у комунальну
інфраструктуру міста?
9. Коли буде будуватись нова загальноосвітня школа та дитячий садок в мікрорайоні Перемога – Боздош?
10. Коли новий власник колишнього басейну «Спартак», пан Дроботенко О. – Ваш близький родич, введе в експлуатацію викуплений басейн, де б маленькі ужгородці навчались плавати?