Додати новий коментар

За 18 років грабіжницької приватизації так і не досягнуто основної мети роздержавлення майна – підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України. Натомість, вона призвела до перекосу у розподілі суспільних благ, прибутку підприємств на користь крупного олігархічного капіталу, відсторонення трудового народу від засобів виробництва.

У 1992 році парламентарі зафіксували Законом про приватизацію держмайна надання пріоритетних прав та пільг для громадян України, трудових колективів на придбання майна своїх підприємств. Але коли сьогодні запитати робітника, фахівця будь-якого підприємства, виставленого на продаж, чи претендує його колектив на участь в конкурсі, певно почуємо негативну відповідь. Засоби виробництва, стратегічні підприємства кожним ліберальним урядом, як правило, розпродаються своїм крупним фінансово-промисловим групам. Що взагалі говорити, якщо соціальну інфраструктуру підприємств, житло, гуртожитки часто продають разом з людьми.

Бездумний продаж підприємств, що приносять прибуток, заради порятунку чергового Уряду, це недоотримані кошти бюджету і «золота жилка» для олігархів. Взяти хоча б добуток марганцю чи титану, 20% світових запасів якого володіє Україна. У прибутках природних монополій, приватизованих галузей криється як мінімум ще один держбюджет, який служить менше 1% населення країни.

Вихід є – повернення природних монополій, стратегічних підприємств у державну власність. Потрібно зробити інвестиційний стабфонд, за рахунок чого викупати об’єкти, які цікавлять державу. Там де була незаконна приватизація – реприватизація. Але не перепродаж іншому приватному власнику, особливо західному! Якщо підприємство успішне, можливо використання формули, де держава володіє 51% акцій, інші 49% - у працівників.

Треба констатувати, що законодавства щодо реприватизації, націоналізації в Україні за роки незалежності так і не прийнято. Окремі спроби робили і комуністи і соціалісти, але результату не досягли, бо це не вигідно олігархічному капіталу.

Без націоналізації окремих галузей (спирт, горілка, тютюн, газ, електроенергія, нафта, метали, руда і т.і.) нам не обійтись. Це доводить світова практика ефективної діяльності лівих політичних сил. До таких заходів вдавалися, до-речі і лейбористи у Великій Британії на прикінці XX ст. Для створення чітких правил гри потрібно розробити критерії, визначити галузі, які повинні бути власністю держави.

Для початку дискусії партія «Справедливість» пропонує ще раз віднести до таких - спирт, горілку, тютюн. У сфері енергетики - це обленерго, облгази, видобуток української нафти і газу. Мова мусить йти про природні і мінеральні ресурси – марганець, сірка, ртуть, залізна руда, які повинні бути виключно власністю держави. Підтримуючи стратегічні підприємства, які мають високу прибутковість і виняткову цінність для держави, потрібно забезпечити інноваційний розвиток вітчизняної економіки, економіки знань, що дозволить вивести її на світовий рівень.
-----
Прес-служба партії «Справедливість»