Додати новий коментар

Протягом останніх чотирьох років заслужений економіст України Віктор Погорєлов довів, що сьогодні є одним із кращих експертів у місцевому господарюванні. Саме за його керівництва головним управлінням економіки Закарпатської облдержадміністрації (2007 – 2010 р.р.) наша область, незважаючи на кризу, посіла цього року 9 місце серед 27 областей і міст держави.

За показником соціально-економіч-ного розвитку (січня – червня цього року) Закарпаття покращило 62% показників загальнодержавної комплексної оцінки соціально-економічного розвитку регіонів. Сьогодні у нашому краї – найвищі в Україні темпи зростання промислового виробництва та найменша питома вага збиткових підприємств. Крім того, область – п’ята за обсягом введеного в експлуатацію житла в розрахунку на 10 тис. населення і займає 9 місце за часткою інноваційно активних промислових підприємств.

– Вікторе Володимировичу, пригадується, 5 років тому в рейтингу соціально-економічного розвитку серед 175 міст України Ужгород, який тоді Ви очолювали, займав 3 місце, поступаючись тільки Києву та Славутичу. Сьогодні ж у загальній «комфортності» наше місто поступається навіть Мукачеву. Чому так сталося?
– Якщо говорити про Ужгород, то сьогодні я, як його корінний мешканець, вражений захаращеністю і занедбаністю міста. Ті всі намагання місцевої влади прикрасити його тільки «косметично» не дають загального позитиву.
Місто Ужгород – це 40 квадратних кілометрів землі, а, скажімо, відремонтований Проспект – це тільки 1000 метрів завдовжки і 8 метрів завширшки. Тобто насолодитися прогулянкою цією вулицею, пройшовшись по новій плитці, яка просто накладена на стару і яка в деяких місцях є вже зруйнованою, одночасно може тільки невелика кількість городян та гостей міста. Мова вже не йде про те, що під час викладання плитки було знехтувано заміною мережі водогону, каналізаційними стоками.
А подивіться на центр міста! Що за останні роки було зроблено для покращення його зовнішнього вигляду? Весь цей «трилисник», на площі Театральній, набережній Незалежності, Корзо, вул. Волошина, було викладено у 1988 –1989 р.р. підприємством, яке я тоді очолював. А тепер що там твориться! Майже всі каналізаційні канали забиті сміттям і ніхто їх не чистить. Каналізаційні решітки, що йдуть вздовж вул. Корзо, частково зникли. Нещодавно, їдучи мостом від Підзамку, я був вражений: з нього ростуть дерева, розтягуючи бетонні опори мосту! Сьогодні до цього нікому немає діла. Проживаю в Ужгороді більше 50 років і такого занедбаного міста, як зараз, я просто не пам’ятаю.

– Не радує око городянам і водна артерія міста – річка Уж, береги якої «щедро» заросли деревами-самосівами…
– Про це дійсно багато говорять, але віз і далі там. Колись ми виділили з бюджету 400 тисяч гривень водгоспу і вичистили всі береги річки від цих самосівів. До речі, це не в останню чергу вберегло Ужгород під час весняних паводків. А якщо зараз, не дай то Боже, виникне паводкова ситуація? З якою швидкістю вода пересуватиметься цим захаращеним руслом? Я здивований, чому нинішня влада досі не знайшла коштів для вирішення цієї проблеми. Адже від цього в деякій мірі залежить існування частини міста, безпека його жителів.

– Мабуть, нинішня влада зайнята іншими проблемами…
– Звичайно. Це і продаж землі без аукціонів, і об’єктів комунального майна, які згодом перетворюються на об’єкти з іншими напрямками роботи. Яскравий приклад – аптека №1. Я пам’ятаю, ще в дитинстві, коли мама хворіла, вона мене, 5-річного, відсилала до неї за ліками. Сьогодні ж замість аптеки, яка була найдешевшою в місті, – установа банку. Що, мало нам в Ужгороді банків? З цього приводу я знову не розумію дії теперішнього мера та його найближчого оточення.

– Нинішнє міське керівництво запам’ятається ужгородцям «дерибаном землі» та відключенням централізованого теплопостачанням. А якими знаковими подіями запам’ятається нам робота міської влади на чолі з Віктором Погорєловим?
– Я думаю, що будівництвом Боздоського мосту, залізничного вокзалу, безперебійним теплопостачанням та системною подачею гарячої води у ці роки.

– Ви завжди стверджували, що вирішення інфраструктурних проблем – головне завдання кожної влади. Чому?
– Інфраструктура – це дороги, електропостачання, водопостачання та водовідведення, газифікація і багато чого іншого. Це все, від чого залежить комфортність життя місцевих жителів. Однак за 4 минулі роки у цьому напрямку мало що змінилося. Візьміть ті ж ліфти, більшість яких не просто зношена, а й перебуває в аварійному стані. До речі, нинішній мер у своїй передвиборній програмі 2006 р. зобов’язувався їх усіх замінити, та насправді ця обіцянка залишилася тільки на папері.

Турбує стан доріг, відкриті люки тощо. Дороги сьогодні капітально не ремонтуються. І знову нинішній мер критикує «ямковий» ремонт своїх попередників, і знову у такий спосіб у нас зараз ремонтуються дороги. І це позиція сьогоднішнього міського голови Ужгорода, який каже, що є самодостатнім і т.д.? Я вважаю, що це звичайне «базікання» державного мужа, який своїми повітряними мріями заполонив думки деяких ужгородців і який не бачить, окрім своєї зацікавленості, нічого іншого. А тому ще раз стверджую: я за інфраструктурну революцію в місті Ужгороді! За вкладання в неї серйозних коштів, у тому числі бюджетних, грантів та зовнішніх інвестицій.

– Чи можливе в Ужгороді цілодобове водопостачання?
– У своїх інтерв’ю заступник ужгородського міського голови Микола Адамовський дивується, як можна зробити подачу води цілодобовою – адже для цього потрібно багато коштів. Так, можна це зробити, пане Миколо. Просто треба бути фахівцем і любити людей і своє рідне місто.

– Що думаєте з приводу відміни груп продовженого дня?
– Я не розумію, як можна було це зробити. Якщо пан Ратушняк зі своїм оточенням має достатньо коштів, щоб найняти няньку або низку викладачів для своїх кількох дітей, то більшості ужгородців це не по кишені. Групи продовженого дня дітям обов’язково потрібно повернути, так само, як і достойне харчування в школах, дитсадках та лікарнях.

– Що ви б хотіли побажати нинішньому керівництву міста напередодні виборів міського голови?
– Я наполегливо прошу сьогоднішній міський депутатський корпус утриматися від вирішення питань приватизації комунального майна міста, розподілу залишків землі та набору безнадійних кредитів під застави міського майна. Адже, мабуть, усім зрозуміло, наскільки відкинуть у боргову яму майбутній бюджет міста невиважені рішення депутатського корпусу наприкінці їхньої каденції.

РОЗМОВЛЯВ
БОГДАН ШЕЛЕСТ