Право на державну службу мають громадяни України незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної приналежності, статі, політичних поглядів, релігійних переконань, місця проживання, які одержали відповідну освіту і професійну підготовку та пройшли у встановленому порядку конкурсний відбір, або за іншою процедурою, передбаченою Кабінетом Міністрів України.

Прийняття на державну службу на посади третьої-сьомої категорій здійснюється на конкурсній основі, крім випадків, коли інше встановлено законами України.
Порядок проведення конкурсу для вступу на державну службу регулюється Положенням, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Дані про вакансії посад державних службовців підлягають публікації та поширенню через засоби масової інформації, не пізніш як за один місяць до проведення конкурсу.
Особи, які бажають взяти участь у конкурсі, подають до конкурсної комісії державного органу, в якому проводиться конкурс, такі документи:

- заповнену особову картку (форма П-2 ДС) з відповідними додатками;
- дві фотокартки розміром 4х6 см;
- копії документів про освіту, засвідчені нотаріально чи в іншому встановленому законодавством порядку;
- відомості про доходи та зобов’язання фінансового характеру щодо себе та членів своєї сім’ї;
- копію першої та другої сторінок паспорта громадянина України, засвідчену кадровою службою.
Особи можуть подавати додаткову інформацію стосовно своєї освіти, досвіду роботи, професійного рівня і репутації (копії документів про підвищення кваліфікації, прсвоєння наукового ступені або вченого звання, характеристики, рекомендації, наукові публікації, тощо).

В.о. начальника відділу кадрової роботи
та державної служби Головного управління юстиції
у Закарпатській області
Г.Е. Барановська

СЛУЖБОВІ ВІДРЯДЖЕННЯ

Відповідно до Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордоном затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59 з наступними змінами та доповненнями, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 31 березня 1998р. № 218/2658, службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, об’єднання, установи, організації (далі підприємство) на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.
Днем вибуття у відрядження вважається день відправлення поїзда, літака, автобуса або іншого транспортного засобу з місця постійної роботи відрядженого працівника, а днем прибуття із відрядження - день прибуття транспортного засобу до місця постійної роботи відрядженого працівника.
Якщо працівник спеціально відряджений для роботи у вихідні або святкові й неробочі дні, то компенсація за роботу в ці дні виплачується відповідно до чинного законодавства.
Якщо працівник відбуває у відрядження у вихідний день, то йому після повернення з відрядження в установленому порядку надається інший день відпочинку.
Якщо наказом про відрядження передбачено повернення працівника з відрядження у вихідний день, то працівникові може надаватися інший день відпочинку відповідно до законодавства у сфері регулювання трудових відносин.
За відрядженим працівником зберігається місце роботи (посада) та середній заробіток за час відрядження, в тому числі й час перебування в дорозі.

В.о. начальника відділу кадрової роботи
та державної служби Головного управління юстиції
у Закарпатській області
Г.Е. Барановська