Дерев’яний місток став окрасою шляху до найстарішого храму на Міжгірщині

Щороку на празник святого пророка Іллі малиновий дзвін Миколаївської православної церкви в селі Рекіти Міжгірського району Закарпаття скликає на святкове богослужіння вірників з навколишніх сіл, які кільцем оточили найстаріше село цього району. Про нас так і говорять, що Рекіти — це село серед світу.

Рекітська Миколаївська дерев’яна церква, зведена в 1751 році, побудована без єдиного цвяха, однією з перших на Міжгірщині занесена до реєстру ЮНЕСКО, як безцінна пам’ятка історії, культури і дерев’яного зодчества колишньої Мараморошчини. За цього православні віруючі навколишніх окрестів всіляко дбають про примноження доброї слави храму Божого.

Достоїнства чудової історичної пам’ятки велелюдно оцінили учасники і глядачі Міжнародного фестивалю МАЛІЖ “Рекітське сузір’я”. Церковка, що всім єством тулиться до підніжжя Кичери, оспівана в багатьох творах письменників з Рекіт Андрія Дурунди та Василя Тарчинця, сусіднього Лісківця — Михайла Беленя та художника-аматора з Новоселиці Любомира Запотічного.

А нещодавно до цієї доброї справи долучився і керівник Лісковецької сільської ради Володимир Маскаль. За сприяння дирекції філії “Міжгір’ядержспецлісгосп” (кер. Марія Плиска) він власним транспортом доставив до церкви кілька куб. м деревини для спорудження містка через бурхливий потічок. За лічені дні під керівництвом голови церковної двадцятки Володимира Марковича міст, протяжністю 6 погонних метрів і шириною 3,2 метри, було здано в експлуатацію.

Святкова подія відбулась 28 липня 2012 року в день всенародного відзначення 1024 річниці хрещення Русі. За святкового престольного богослужіння о. Василь Панько віддав належне всім, хто брав участь у спорудженні моста, який прикрасив територію навколо Миколаївської православної церкви у Рекітах. Він же висловив сподівання, що до храму Божого завжди людною буде життєва стезя.

Юрій КОВАЧ, член церковної двадцятки