На Закарпатті є загадковий Білківський могильник

Ще в середині 30-х років минулого століття любителі археології з Мукачевого брати Затлукали почали розкопувати загадкові кургани в урочищі Задоновиця, що поблизу села Білки на Закарпатті. Тоді дослідники віднесли Білківський могильник до ранньозалізного віку й зарахували його до так званої куштановицької культури VІ-ІV ст. до н. е.

В одному з курганів археологи знайшли дві миски, одна з яких мала незвичайний вигляд: її чорнолискована поверхня була орнаментована. Тільки нещодавно загадкове зображення дешифрував відомий краєзнавець, учений-археолог та історик Степан Пеняк.

- Чим вразив вас давній малюнок, невже нічого подібного археологи не знаходили?

- Це справді річ унікальна. Хоч на перший погляд зображений на мисці орнамент не є чимось незвичайним: в колі просте повторення трикутників, заповнених лініями. Водночас підрахувавши їх, виявили, що з одного й другого боку кола рівно по 28 трикутників, а в кожному трикутнику по сім косих ліній. На денці читаються чотири парні трикутники, сім з яких заповнені косими лініями, в центрі - два сонячні (вогняні) знаки, що розташовані поруч із правильними й неправильними чотирикутниками.

- Тобто, є привід замислитися: для чого митцеві потрібна така точність, якщо орнамент не мав символічного значення?

- Саме так. Аналіз відомих нині в археологічній і етнографічній науці давніх літочислень підштовхнув нас до висновку, що це графічне зображення давнього календаря місцевих племен куштановицької культури VІ-ІV ст. до н. е.

Ще наприкінці ХІХ ст. на окремих речах пізнього палеоліту археологи знайшли геометричні орнаменти, що складалися, в основному, з двох ритмів: чисел п'ять і сім. Причому сімка зустрічається частіше, ніж п'ятірка. Вчені дізналися, що в основі магії числа сім лежить марновірство не лише в народів асіро-вавилонського регіону, але й у малих народів Сибіру, Далекого Сходу, Океанії, Африки.

Так, наприклад, ойроти й кети нараховували сім небес, чукчі - сім світів, деякі народи шанували сім матерів-прародичок, інші вірили в сім душ людини й воскресіння її на сьомий день тощо. Доведено: магія числа сім лежить в основі появи й зникнення небесного світила Місяця, що триває, як вірили, впродовж чотирьох циклів по сім днів, тобто 28 днів. Ритмічне чергування дня й ночі створило найперші уявлення про час як регулярну зміну світла й темряви, тепла й холоду. Майже всі народи на певному етапі культурного розвитку дотримувалися місячного календаря.

- Словом, ви прочитали це послання з глибини віків по-своєму і з'ясували, що це далеко не простий орнамент?..

- Так, за нашою версією, 28 трикутників з одного й другого боку кола символізують тижні року, а сім ліній - кількість днів тижня. Загалом білківський календар нараховував 56 тижнів, тобто 392 дні. Як бачимо, він аж ніяк не відповідав сонячному року - оберту Землі навколо Сонця (365 днів, 5 годин, 48 хвилин, 46 секунд). У ньому на 28 днів більше (на цілий місячний цикл), ніж у сонячного року. Нас зацікавило, чим можна пояснити таку розбіжність у рахунку часу в носіїв куштановицької культури. Це помилка митця, який наносив орнамент, чи справжній календар, який був в ужитку? А, можливо, він створювався в період пошуків погодженості місячного й сонячного календарів?

- То яку версію ви пропонуєте?

- Наука знає народи, які довгий час користувалися місячним календарем, що складався з 10 місяців по 28 днів. Виник він ще в пізньому палеоліті - 20 тисяч років тому - і дожив майже до наших днів у індіанців Північної Америки. Календар цей, як видно, відставав від сонячного року на 85 днів, тобто на цілих три місячних місяці. Отже, білківський календар набагато точніший.

- А про що свідчать два інші яруси?

- Їх тлумачення теж далося непросто. Після довгих роздумів ми врешті-решт дійшли висновку, що оскільки у другому ярусі представлені чотири парні трикутники, заштриховані косими лініями, то вони відповідають порам року. Цікаво, що й тут митець дотримувався магії числа сім: з восьми трикутників заштриховано лише сім. А в самому центрі орнаменту добре читаються два сонячні знаки-хрести: символи Сонця і вогню. Тут, мабуть, ідеться про весняне й осіннє рівнодення.

Та чи не найскладніше пояснити власне центр орнаменту миски. Він, як на мене, символізує конкретну подію, пов'язану з курганом, яка була здійснена між весняним і осіннім рівноденням. Миска, звісно, була виготовлена для ритуалу поховання, тож на ній цілком могла бути відбита подія трупоспалення. Виходячи з цього, в двох чотирикутниках угадується вогнище, складене з деревини, на якому здійснено кремацію.

Отже, головним підсумком нашого пошуку є визнання за орнаментом білківської миски смислового й символічного характеру. У цьому й полягає її цінність. Із глибин віків вона донесла до наших днів гідні подиву вісті.

- Чи не виключаєте ви, що інші дослідники прочитають білківське послання по-своєму?

- Усе можливо. Однак їм доведеться грунтовно обстоювати свої аргументи...

Розмову вів Василь НИТКА