Представництво інтересів держави в господарському процесі

Відповідно до Конституції України, прокуратура є організаційно самостійним державно-правовим інститутом влади, який не належить до жодної з її гілок. Представляючи в господарському суді інтереси держави, прокурор реалізує виключно конституційні положення, закріплені в статті 3, 13 Основного Закону, відповідно до яких держава зобов'язана забезпечувати захист прав і свобод громадян, а також усіх суб'єктів права власності та господарювання.

Звертаючись до відповідного суду господарської юрисдикції із заявою про захист державних інтересів, прокуратура реалізовує конституційну функцію представництва. Прокурор – особливий суб'єкт господарського процесу і його участь у господарському судочинстві зумовлена необхідністю виконання функції представництва інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Тобто функція представництва інтересів у господарському суді є для органів прокуратури конституційною.

Виходячи з цього конституційного положення та вимог ч. 1 ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів держави в господарському суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у будь-якій стадії господарського процесу інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Крім цього, прокурор має право самостійно визначати підстави для представництва відповідних інтересів у господарських судах та його процесуальну форму.

Приводами для представництва в господарському суді є звернення до прокуратури юридичних осіб та посадових осіб, повідомлення в засобах масової інформації або власна ініціатива прокурора. За відповідними зверненнями прокурор зобов'язаний вжити заходів щодо поновлення порушених прав та законних інтересів громадянина та держави, усунення причин і умов, що сприяли їх порушенню, а також притягнути до встановленої законом відповідальності осіб, які винні в порушенні прав і законних інтересів громадянина або держави.

Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Однак держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, а й у діяльності приватних підприємств, товариств. Отже, поняття «інтереси держави» - це категорія також оціночна і суб'єктом її оцінки є виключно прокурор.

У резолютивній частині рішення Конституційного Суду України №3–рп/99 від 08.04.1999 р. у справі №1-1/99 за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України зазначено, що прокурор (або його заступник) самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за ст. 2 ГПК України, є підставою для порушення справи в господарському суді.

Частина друга ст. 2 ГПК України містить поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах». Особливий інтерес при здійсненні господарського судочинства становить визначення правової сутності цього поняття. У вищезгаданому рішенні Конституційного Суду України вказано, що зазначене поняття означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення у відповідних правовідносинах конкретної діяльності, спрямованої на захист інтересів держави. Зазначеним органом, відповідно до статей 6,7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Згідно з ч. 2 ст. 29 ГПК України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу. уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Прокурор, який бере участь у розгляді господарської справи, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди. Відмова прокурора від поданого ним позову не є обов'язковою для позивача, і так само відмова позивача від позову не є обов'язковою для прокурора. У відповідних випадках спір підлягає вирішенню по суті. Лише у разі, коли обидва згадані учасники судового процесу – прокурор і позивач – заявили про відмову від позову, суд може припинити провадження у справі.

Помічник військового прокурора

Ужгородського гарнізону

старший лейтенант юстиції Хитрик Б.В.