Третейський суд — це суд повної довіри

Розвиток альтернативних способів вирішення спорів – це необхідна умова створення ефективної системи захисту порушених, невизнаних або оспорюваних суб'єктивних прав, свобод чи інтересів громадян та юридичних осіб.

Однією з таких демократичних альтернативних форм вирішення цивільно-правових спорів є інститут третейського судочинства, що дозволяє цивілізованим шляхом врегульовувати конфлікти, що виникають між конкретними суб'єктами.
Слід зазначити, що ця проблема не нова в суспільстві. Третейські суди існували споконвіку: і в Стародавній Греції, і в Стародавньому Римі. У Давній Русі вони існували як альтернатива князівським судам. Свій розвиток третейські суди отримали і в царській Росії, і після соціалістичної революції. У сучасній розвинутій в економічному плані державі, такій як США, на частку третейського розгляду економічних спорів припадає близько 80% усіх спорів, які розглядаються в економіці. Це відбувається з багатьох причин. Як історія економічних відносин, так і реалії сьогодення диктують необхідність не тільки підтримки третейських судів, а і їхнього розвитку.
Саме тому й було прийнято у травні 2004 року Верховною Радою України Закон України "Про третейські суди", згідно з яким Міністерство юстиції України та його територіальні органи покладено державну реєстрацію постійно діючих третейських судів. А вже 14 вересня 2004 року Міністерство юстиції зареєструвало перший в Україні Постійно діючий Незалежний третейський суд, який було створено при Всеукраїнській громадській організації «Ліга юридичного захисту інтересів споживачів». Після перевірки Міністерством юстиції України установчих документів, що були подані на реєстрацію, Постійно діючий Незалежний третейський суд отримав свідоцтво №1...
Отже, третейський суд – це недержавний судовий орган (він не може утворюватися та діяти при органах державної влади та органах місцевого самоврядування), який може розглядати будь-які справи, що виникають у цивільних і господарських правовідносинах. І тут простіше сказати, які спори непідвідомчі третейському суду. Перелік таких справ у повному обсязі подано в ст.6 закону «Про третейські суди». Загалом можна сказати, що третейському суду непідвідомчі спори, які зачіпають державні чи публічні інтереси. Це категорії справ, які мають вирішуватися виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України; справи про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом; справи у спорах при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов’язаних із задоволенням державних потреб і т.д.
Третейський суд — це суд повної довіри, і він може слухати справу лише тоді, коли йому довіряють. Якщо сьогодні в загальному суді одна зі сторін не довіряє судді, то, відповідно до закону, сам суддя вирішує, задовольнити клопотання про свій відвід чи ні. Що ж до третейського суду, закон чітко сказав: якщо одна зі сторін не довіряє суду, він не має права слухати справу. Позивач і відповідач мають погодитися на розгляд справи в такому суді. Перевага третейського суду над загальним і господарським — не треба сплачувати державне мито, а також те, що сторони мають право обирати час і місце розгляду спору.
Ще один важливий аспект. Рішення третейських судів є остаточним і оскарженню не підлягає. В такому судочинстві немає ні апеляційної, ні касаційної інстанцій.

В.о. начальника відділу документування,
контролю виконання та звернень громадян
Оксана Клецко