“Всілякі “меншини” голосували за Януковича” або угорці, Рата і базари...
Надзвичайно неприємними для тих же борців з “режимом” стали результати виборів і на Закарпатті, де ставленик позбавлених влади вчорашніх можновладців Ющенко виграв у Януковича всього близько 4,5%. І це в той час, коли закарпатські опозиціонери запевняли київських олігархів-фінансувальників, що за виділені мільйони забезпечать результат на рівні націоналістично налаштованих Львів-щини, Тернопільщини та Івано-Франківщини. Однак запевненнґя ці понесло вітром, як павутиння у бабине літо. За гроші треба 1 - відповідати або ж 2 - віддавати. Другий варіант для грошелюбних лідерів опозиції на Закарпатті міг приснитися хіба що у найгіршому сні. Отож - треба відповідати, що рівнозначне банальному - шукати відьом і зрадників. Знайшли оперативно. Треба віддати належне. Запитаєте кого? А прочитайте у вівторковій “Трибуні” матеріал “Всі-лякі “меншини” голосували за Януковича“, автором якої, безсумнівно, є, виходячи зі стилю та змісту, ситуативний борець з усім - Рата. Чого вартий пасаж “за Януковича радо проголосували також і закарпатські нацменшини із числа угорців, румун, ромів. Можливо, це через пропаганду телеканалів і газет, котрі належать землякам - євреям”. Наш далеко не завжди адекватний нардеп швиденько відшукав винуватців провалу виборів націоналістів-“нашистів” в багатонаціональному Закартатті - угор-ців і румун, ромів і словаків, якими, звіс-но, маніпулюють євреї. Звідки ж стіль-ки ненависті, запитає наш читач? Так стають примарними такі приємні сподівання про повернення такого неймовірного відчуття безмежного контролю над ужгородськими базарами. До яких, до речі, зов-сім небайдужі і депутати “нашоукраїнці”. Ми добре пам’ятаємо, яку колотнечу вони влаш-тували менше року тому на базарі по вул. Краснодонців. А володарювання над базарами можливе тільки при повному потуранні всіх існуючих норм законодавства. На що і розраховує Рата при президентстві Ющенка. А що ж робитимуть тоді такі ненависні угорці з ромами? А нехай ідуть на Ратині базари і нехай несуть йому свої грошенята, як це вже було впродовж довгих минулих років. От такі примітивні речі ховаються в привабливій шкатулочці передвиборних обіцянок “нашоукраїнців”. Загортають вони їх у “демократію”, “повагу до кожного маленького українця, незалежно від національності та віросповідання”, “недоторканність приватної власності “а всередині - нетерпимість до іншої думки і безмежна жадоба до влади, грошей і базарів, базарів, базарів...
Згаданий матеріал в “Трибуні” закінчується словами: “Помаранчеві прапори “Нашої України” дратують і інші меншини нашого краю. Кажуть, і сексменшини також. Але краще бути помаранчевим, аніж “голубим”. Чи не нагадують ці пасажі вам, шановні багатонаціональні закарпатці, маячню німецьких націонал-фашистів про арійську расу, винятковість німецької нації, замішаних на тваринній ненависті до “всі-ляких меншин”. І попливла тоді Європа в крові євреїв, румун, ромів і слов’ян...