Бійці з Ужгорода стійко і мужньо утримують свої бойові позиції (ФОТО)

Ужгородський 15-й окремий гірсько-піхотний батальйон зараз на передовій.

Незважаючи на постійні обстріли бійці стійко і мужньо утримують визначені позиції. За словами командира батальйону Олександра Паламарчука, ворог став розумніший, а його зброя чисельнішою.

Довідка: Підполковник Олександр Паламарчук – командир 15 ОГПБ. Уродженець Одеси. У 1997 році після закінчення Одеського інституту сухопутних військ приїжджає за направленням на Закарпаття. Служив в Мукачеві, а тепер в Ужгороді. З березня 2014 року разом з підрозділами 128-ї бригади направлений у Донецьку та Луганську області. З серпня 2014 року Олександр Паламарчук командує Мукачівським батальйоном у зоні АТО. За плечима комбата – Станиця Луганська, Дебальцево, Чорнухіно, Нікішино.. З 2015 року – Паламарчук очолює 15 окремий гірсько-піхотний батальйон.

Перемир’я

«Противник регулярно використовує заборонені види зброї: 82-й, 100-й, 120-й, 152-й калібр. Вони чітко знають, по яким напрямках цей калібр застосовувати. Бойовики дуже добре поінформовані, де перебуває і за чим спостерігає ОБСЄ. Деякі позиції перебування підрозділів ЗСУ ОБСЄ не відвідує. І ось ці участки вони стараються періодично бомбити і обстрілювати. У нас є доказова база – воронки, «хвостовики» від мін, але самі представники ОБСЄ цей факт не фіксують, бо не перебувають там. Ще півроку назад Президент України наголошував і клопотав перед Євросоюзом і НАТО, щоб ввести озброєну місію. Вона має бути нейтральною смугою між територією України і тимчасово окупованими землями. Місія передбачає перебування там певних збройних формувань, тих же представників НАТО. Представники ДНР і ЛНР категорично проти. Їм це не вигідно».

Ворог

«На початку інтенсивних бойових дій було чітко видно, що там неконтрольовані збройні формування. За останній рік вони змінили свою тактику дій. Можна сказати, порозумнішали і стали більш дисципліновані. На мою думку, це пов’язано з тим, що ними чітко управляють освічені керівники. Це або колишні, або діючі військовослужбовці. У ворога є стрілецька зброя, бойові машини піхоти, включаючи «ГРАДи» («БМ-21»), самоходні установки. Все практично те саме, що і в України. Тільки постає питання, звідки воно у них з’явилося? Наша пошкоджена техніка, яка могла дістатися ворогу – маленький відсоток, з усього озброєння бойовиків.

Судячи з новин проросійських телеканалів, які показують військові частини та формування та невизнаних республік, кількість зброї велика. На озброєнні у ЗСУ до минулого року перебували такі танки, як Т-64. Т-72 не були на озброєнні, невелика їх частина зберігалися на базах. Їх почали знімати зі зберігання, реставрувати, ремонтувати і тільки у минулому році ними потрохи почали комплектувати збройні сили. До того Т-72 у нас не було. Частина танків перебували у Криму і під час окупації дісталися Росії. Половину з них Росія передала Україні зламаними. Чому я на цьому акцентую увагу? Тому що, кількість танків у ворога дійсно велика і, можливо, прирівнюється до кількості танків, які знаходяться в Україні».

Дебальцево

«Втрати були по всіх підрозділах. Великі втрати. Там був блок-пост Балу – вузлова траса між Фащівкою та Дебальцевим, на якому перебували підрозділи 15 батальйону. Під час інтенсивних штурмів бойовиками Дебальцівського напрямку у січні-лютому 2015 року у них було не тільки у 2-3 рази більше людей, а й техніки. На блок-пост Балу через маленький клаптик території, який обороняли бойовики, йшла одна техніка. Масово! У них було завдання – «будь-якою ціною» взяти плацдарм. Танки відправляли, як «витратний матеріал» на «убой», аби тільки взяти цей напрямок. Хлопці захопили тоді один танк з екіпажом. Здивував той факт, що танк був пустий, без боєприпасів. Він просто їхав, створюючи шумовий ефект. Техніка уже тоді не цікавила бойовиків. Бої у Дебальцеві, як і в Луганському аеропорту, в яких влітку 2014 року брав участь 15 батальйон, були періодом, коли ми чітко знали завдання і могли їх виконувати. Що не зрівняти з нинішньою ситуацією. Тепер тільки оборона, мінські домовленості, заборона на ряд елементів ведення бойових дій. Відповідно ми зобов’язуємося виконувати всі ці вимоги».

Інформація

«На просту антену українські канали не «ловлять», тому ми встановили супутник. У розпорядженні бойовиків – 4 канали телебачення у Донецьку. Ми їх періодично переглядаємо, щоб з’ясувати, що вони про нас говорять. Багато з того, що вони висвітлюють, дивує. Шляхом обману вони розповідають, що «цієї ночі, українські карателі обстріляли населений пункт Спартак» чи «Кіровський район міста Донецька. Під час обстрілу було знищено 2 будинки (школа чи дитсадок), загинула одна людина». Вони це розповідають і показують відео зруйнованих будинків у зовсім іншому місці. Разом з цим у ворога використовують метод зомбування – одну передачу про те, як «харашо на Донбасі під час ДНР» транслюють у різний час цілий тиждень»

Кінець війни

«Якщо ми у 2014-2015 роках не зачистили територію від бойовиків, яких підтримала Росія, то тепер залишається тільки дипломатичний шлях. Якщо ми йдемо військовим шляхом і відбираємо цю територію, то виникає питання, чи не стане на їхній захист озброєна Росія – офіційно. На думку багатьох, і на мою думку, однозначно стане. Якщо це станеться, буде війна не тільки міждержавного масштабу, а й, можливо, європейського».

За словами комбата 15 ОГПБ Олександра Паламарчука, слід відзначити воїнів батальйону, які залишивши сімейний затишок, героїчно захищають Україну на передовій. Це старший прапорщик Олег Базай, старший прапорщик Анатолій Рушківський, старший сержант Василь Герич та старший солдат Владислав Сентипал.