Русинські учителі ,про не правду Д.Сидора.

http://nashastoronka.livejournal.com/2038.html 15 січня цього року колектив Свалявських учителів русинських шкіл звернувся з протестом до лідерів політичних сил різних напрямків щодо маніпулювання шкільною темою. Результатом цієї заяви була відмова Дмитра Сидора надалі фінансувати школи, які він до того «оплачував». Дмитро Дмитрович образився на різкий тон заяви свалявців, хоча не зміг знайти в тексті ні одного речення неправди. Отже, посилаючись на відсутність коштів, погану роботу шкіл, Сидор заявив, що він зможе допомагати то всього чотирьом, то двом школам, то взагалі – ні одній. У той же час у одному з лютневих номерів газети «Подкарпатський русин» з’явилася інформація, що «тирьх фінансування» шкіл несуть на собі дві організації «Сойм Подкарпатських русинов» і «Народна Рада русинов Закарпаття». У цій ситуації особливо скромними виявилися останні, тому що, якщо виходити з їх внеску, то похвалитись участю у фінансуванні шкіл скоро зможуть навіть ті, хто десь чи колись пригостив десь вчителя кавою. Не дивлячись на все це, школи досить ефективно пропрацювали навчальний рік, проведено відкриті уроки з християнської етики, порівняльного літературознавства та етнографії. Все це, дякуючи, в основному, безкорисній праці Михайла Алмашія, котрий безоплатно виконував всю методичну роботу, ентузіазму вчителів та справжній допомозі одного з підприємців Свалявщини, котрий ще жодного разу не дозволив собі похизуватись заслугами, хоча його вклад у розвиток русинської освіти у кілька разів більший від усіх інших русинських «вождів-крикунів». 25 квітня у готельному комплексі «Візит» русинські школи, вже за традицією, проводили конкурс декламації русинської поезії і прози. Ось тут знову з’явився Дмитро Дмитрович. Але не сам, а у супроводі російських журналістів телеканалу «Russian today». Відзнявши сам конкурс, росіяни захотіли взяти інтерв’ю від деяких вчителів, а Сидор мало того, що не поганьбив ся прийти до вчителів, яких з нового року перестав підтримувати фінансово, але почав їх консультувати щодо того як давати інтерв’ю: «Кажіть, шо вас притиснявуть в українських школах». Почувши відмову і претензії щодо припинення фінансування, прорекламувавши сам себе перед «Тисою», заявляючи, що десять років тому брав участь у створенні шкіл, а з вересня 2008 до початку 2009 року профінансував дванадцять класів (русинська народна гуманітарна школа нараховує 24 школи і 14 з них підтримує саме свалявський меценат, тому щось не сходиться у підрахунках Сидора), Дмитро Дмитрович заявив, що Сойм зібрав кошти для погашення заборгованості по оплаті праці вчителів русинських шкіл за цей рік?!?!?!?!, після чого відразу покинув конкурс, не дочекавшись наради вчителів і, звичайно, не погасивши згадану заборгованість. Нагородження переможців обійшлося також без його участі... Отже бачимо – Сидору байдуже, що буде з русинськими школами після від’їзду російських журналістів: викинуть їх з державних шкіл чи зобов’яжуть платити оренду, будуть діти вивчати русинську історію, літературу, етнографію, чи не будуть. Складається враження, що поступки Дмитра Дмитровича – ситуативні заробітки на шкільній темі, банальний етнобізнес. До того часу, поки проблема русинських шкіл не буде розглядатись на належному рівні, поки у державних школах не буде уведено вивчення місцевої, русинської, закарпатської (як кому подобається) етнографії – спекуляції на цій проблемі не припиняться. Русинські школи будуть належати «соймам», «світовим радам», чи комусь іншому, хто захоче проPRитись чи «провернути» чергову акцію. І наплювати, що спекулюють «великі патріоти» на любові до батьківського порога та дітях!!!