Відповідь шанованому рухівцю про русинську «проблему»

Прочитав публкацію в газеті «Трибуна», підписану керівником виноградівського Руху Михайлом Лісіцкі. В ній він дає оцінку «русинській проблемі» в краї. Я вважаю, що для того, аби щось говорити, тим більше за русинів, треба знати дану тему достеменно. З висновками пана М.Ю.Лісіцкі, поданими в газеті «Трибуна» (за 29 серпня 2009 р., № 58), категорично не згоден. Пан Лісіцкі в публікації «Міркування про святкування» пише зовсім несусвітні речі. Наприклад: «Здоровий глузд підказує, що русини є українцями і навпаки. … Ми якщо говоримо про русинську проблему, то повинні говорити про здатність грошей паралізувати мозок. … Людина без совісті є небезпекою для громади». У зв’язку з цими останніми словами хотів би спитати шанованого виноградівського рухівця: яку «людину» він має на увазі. Не себе, випадково? Чи знає він, що за одну ніч усі русини краю (а це майже півмільйона людей) стали українцями? Чи знає він також, що лише легітимацій (так званих карток обліку русина) жителям Закарпаття видано на сьогодні понад 200 тисяч? Чи знає він також, що почалися судові процеси, в ході яких закарпатці вимагають змінити запис про їхню національність у паспорті з «українець» на «русин». Такої зміни в паспорті вже добився Федір Фалес, мешканець Сваляви. Цікаво, про які саме гроші говорить Лісіцкі, що вони «паралізують мозок». Шановний Михайле Юрійовичу Лісіцкі. Як на мене, русинство – це не служіння різним політичним партіям, які довели країну до зубожіння, а поклик душі наших вітців, дідів і прадідів. З цього й треба виходити.Іван БРОВДІ, голова Іршавського районного осередку «Русинська Родина» Опубліковано в газеті «Русинська Родина», №1, вересень 2009 р.