Чи справді Ісус Христос воскрес із мертвих?
Ми всі думаємо про те, що буде після смерті. Коли помирає кохана людина, ми тужимо за нею і сподіваємося на зустріч, коли прийде і наша черга. Чи буде славне возз'єднання з тими, кого ми любимо, або ж смерть несе кінець нашій самосвідомості?
Ісус вчив, що життя не закінчується після фізичної смерті. Він зробив дивовижну заяву: "Я є воскресіння і життя. Ті, хто вірять в мене, навіть після смерті будуть знову жити ".
Згідно з найближчими очевидцями Ісус Христос показав свою владу над смертю, воскреснувши через 3 дні після розп'яття і поховання. Саме ця віра у воскресіння дає надію християнам протягом майже 2000 років.
Але деякі не сподіваються на життя після смерті. Філософ-атеїст Бертран Рассел писав - "Я вважаю, що після смерті моє тіло буде гнити, а від мого "я" нічого не залишиться". [1] Очевидно, що Рассел не вірив в слова Ісуса Христа.
Учні Христа писали, що він з'явився їм живим після розп'яття і поховання. Вони стверджують, що не тільки бачили його, але і ділили з ним трапезу, торкалися до нього і провели разом з ним 40 днів.
Чи могла це бути просто історія, яка з часом обросла вигадкою, або ж вона заснована на доказах що заслуговують довіри? Від відповіді на це питання залежить міцність основ християнства. Якщо Ісус Христос дійсно воскрес, це підверджує все те, що він сказав про себе, про сенс життя і про те, що нам визначено після смерті.
Якщо Ісус Христос дійсно воскрес, то тільки він один може знати відповідь на питання про призначення життя і про те, що нас чекає після смерті. З іншого боку, якщо історія про воскресіння Ісуса Христа придумана, то християнство побудовано на брехні. Теолог Р. С. Спраул зауважує:
"Твердження про воскресіння Христа життєво важливо для християнства. Якщо Ісус Христос був восккрешений Богом, то тоді у Нього є такі повноваження і така "вірча грамота", яких немає в жодного релігійного лідера. Будда мертвий. Мухаммед мертвий. Мойсей мертвий. Конфуцій мертвий. Але, згідно з християнством, Христос живий ".
Багато скептиків намагалися спростувати воскресіння. Джош Макдауел був одним з таких скептиків. Він витратив більше 700 годин на дослідження доказів воскресіння. Про важливість воскресіння Макдауел заявив наступне:
"Я дійшов висновку, що воскресіння Ісуса Христа є один з найзловмисніших, шкідливих і безсердечних обманів, нав'язаних людству, АБО ж самий фантастичний факт за всю його історію".
Отже, чим же є воскресіння Ісуса Христа - фантастичним фактом чи шкідливим міфом? Щоб дізнатися, нам потрібно розглянути історичні докази і зробити власні висновки. Давайте подивимося, що виявили і до яких висновків прийшли скептики, які досліджували питання воскресіння.
Циніки і скептики
Але не всі готові неупереджено розглядати докази. Бертран Рассел визнає, що в своїй думці про Ісуса Христа він "не враховує" історичні факти.[4] Історик Джозеф Кемпбелл, не наводячи жодних аргументів, спокійно заявляє аудиторії телеканалу PBS, що воскресіння Христа не є реальною подією. [5] Інші вчені , на зразок Джона Домініка Кроссана з групи "Jesus Seminar", погоджуються з ним. [6] І ніхто з цих скептиків не приводить жодних доказів на підкріплення своєї точки зору.
Справжні скептики, на відміну від циніків, зацікавлені в наданні доказів. У редакційній статті журналу Skeptic, під заголовком "Хто такий скептик?", дано таке визначення: "Скептицизм є ... застосування розумних аргументів до всіх без винятку питань - у тому числі і до "священних коров". Іншими словами ... скептики не починають вивчення питання, заздалегідь відкидаючи можливість того, що досліджуваний феномен може бути реальним подією або, що твердження є істинним. Коли ми говоримо, що ми "налаштовані скептично", ми маємо на увазі те, що нам потрібні переконливі докази для того, щоб повірити ".[7]
На відміну від Рассела і Кроссана, багато справжніх скептиків вивчили докази воскресіння Ісуса Христа. У цій статті ми дамо слово деяким з них і подивимося, як вони аналізували докази, мабуть, найважливішого питання в історії людства: Чи справді Христос воскрес з мертвих?
Пророцтво про себе
Перед смертю Ісус сказав своїм учням, що буде відданий, заарештований і розп'ятий, і що воскресне через три дні після смерті. Дивний план! Що стояло за цим планом? Христос не збирався розважати за вимогою; навпаки, він обіцяв, що своєю смертю і воскресінням доведе людям (якщо їх уми і серця відкриті), що він дійсно був Месією.
Дослідник Біблії Уилбур Сміт робить таке зауваження про Ісуса Христа:
"Коли він сказав, що Він сам воскресне з мертвих, на третій день після Його розп'яття, Він сказав таке, що міг наважитися сказати тільки дурень, що сподівається що хтось з учнів ще продовжить слідувати за Ним, або ж - Той, хто був упевнений, що Він воскресне. Жоден із засновників жодної релігії в світі, відомої людству, не наважився сказати щось подібне "
Іншими словами, оскільки Христос однозначно заявив своїм учням, що він воскресне, невиконання цієї обіцянки відразу розкрило б його обман. Але ми тут забігаємо наперед. Яким чином Ісус помер раніше, ніж він воскрес (якщо він воскрес)?
Жахлива смерть, а потім. . . ?
Ви знаєте, якими були останні години земного життя Ісуса Христа, якщо дивилися фільм, поставлений Мелом Гібсоном. Якщо ви пропустили якісь кадри фільму "Страсті Христові" (The Passion of the Christ) тому, що закривали очі (було б легше зняти цей фільм, використовуючи на камері червоний світлофільтр), можете поглянути на останні сторінки будь-якого Євангелія, щоб дізнатися, що сталося.
Як і передрікав Христос, він був зраджений одним зі своїх учнів - Іудою Іскаріотом - і заарештований. Інсценований суд римського прокуратора Понтія Пілата засудив його за зраду і засудив до розп'яття на дерев'яному хресті. До розп'яття на хресті Ісус був жорстоко побитий батогом-девятихвосткою, в який були вплетені шматочки кістки і металу, які розривали плоть при ударах. Його били кулаками, ногами і обпльовували.
Потім римські кати прибили важкими залізними цвяхами руки і ноги Ісуса до хреста. І, нарешті, поставили хрест між двох інших хрестів, на яких були розіп'яті злочинці.
Ісус провисів так близько шести годин. Потім в 3 годині пополудні, тобто точно в той же час, коли приносили у жертву ягня за гріхи в іудейське свято Песах (трохи символічно, чи не так?) Ісус вимовив "Здійснилося" (арамейською) і помер. Раптово небо потемніло, і стався землетрус.[9]
Пілат зажадав підтвердження того, що Ісус був дійсно мертвий, перш ніж дозволити поховати його розіп'яте тіло. Тому римський воїн проколов ребра Ісуса списом. Кров і вода витекли з рани, що підтвердило, що Ісус був мертвий. Тіло Ісуса було знято з хреста і поховано у гробниці Йосипа Аримафейського. Потім римські воїни закрили гробницю і охороняли її цілодобово.
Між тим, учні Христа були в шоці. Професор Дж. П. Морланд пояснює, наскільки вони були злякані і збиті з пантелику смертю Христа на хресті. "Вони більше не були впевнені, що Ісус був посланий Богом. Їх також вчили, що Бог не допустить мученицької смерті свого Месії. І вони розійшлися в різні боки. Рух вчення Христа майже припинився ".[10]
Всі надії були втрачені. Рим і іудейські первосвященики, здавалося, взяли верх.
Щось сталося
Але це не був кінець. Рух вчення Христа не припинився (тепер це очевидно), і фактично сьогодні християнство є найпопулярнішою релігією у світі. Тому ми повинні дізнатися, що трапилося після зняття тіла Ісуса з хреста і поховання в гробниці.
У своїй статті в газеті New York Times Пітер Стайнфельс приводить дивовижні події, що відбулися через три дні після смерті Христа: "Незабаром після страти Ісуса Христа його здивовані і налякані учні несподівано згуртувалися в групу вірних послідовників, які проповідують з ризиком для свого життя його слово і життя і майбутнє царство, що врешті-решт змінило й саму Римську імперію. Щось трапилося. ... Але що саме? " [11] На це питання ми повинні дати відповідь, вивчивши наявні факти.
Як описано в Новому Завіті, є тільки п'ять правдоподібних пояснень того, що Ісус Христос нібито воскрес:
1. Ісус Христос насправді не помер на хресті.
2. "Воскресіння" було змовою.
3. В учнів Христа були галюцинації.
4. Історія воскресіння - це легенда.
5. Воскресіння дійсно відбулося.
Давайте розглянемо детально кожен з цих варіантів, щоб з'ясувати, який з них найкраще відповідає фактам.
Чи був Ісус Христос мертвий?
"Марлі був мертвіше мертвого, в цьому не було жодного сумніву". Так починається новела Чарльза Діккенса "Різдвяна пісня" (A Christmas Carol), автор якої не хотів залишити ні найменших сумнівів щодо надприродного характеру того, що повинно було невдовзі статися. Таким же чином, перш ніж узяти на себе роль кримінального слідчого і зібрати свідчення воскресіння, ми повинні спочатку підтвердити наявність трупа. Адже, зрештою бувають випадки, коли газети повідомляють, що якийсь "труп" в морзі заворушився і виявився живою людиною. Чи могло таке статися з Ісусом Христом?
Деякі висловлюють припущення, що Христос вижив під час розп'яття, і прохолодне, вологе повітря гробниці сприяло його оживанню . Але ця теорія суперечить медичними показаннями. Стаття в журналі Journal of the American Medical Association пояснює, чому так звана "теорія втрати свідомості" є недолугою: "Історичні та медичні дані явно підтверджують смерть Христа. ... Спис, що пронизав його ребра, ймовірно, пробив не тільки праву легеню, але також і перикардій, і серце і, таким чином, гарантував Його смерть ".[12] Але скептицизм щодо такого висновку може бути виправданий, оскільки за цю справу ніхто не брався протягом 2000 років. Нам, як мінімум, буде потрібна думка ще одного експерта.
Такі підтвердження його смерті можна знайти в істориків-нехристиян, що жили в один час з Ісусом Христом. Три історика згадували смерть Христа.
• Лукіан (бл. 120 - після 180 р.р. згадував Ісуса Христа як розп'ятого софіста (філософа).[13]
• Йосип Флавій (бл. 37- бл. 100 р.р.) писав: "В цей час з'явився Ісус, він був мудрим і здійснював дивовижні справи. Коли Пілат засудив його до розп'яття після звинувачення нашими первосвящениками, ті, хто любили його, продовжували любити. " [14]
• Тацит (бл. 56-бл.120 р.р.) писав: "Христа, від імені якого походить ця назва, піддав жорстокій страті ... наш прокуратор Понтій Пілат". [15]
Це трохи схоже на те, як якщо б ви вирушили в історичний архів і виявили, що весняним днем в першому столітті газета The Jerusalem Post опублікувала на першій сторінці статтю, що Ісус був розп'ятий і помер. Зовсім непогане і досить переконливе розслідування.
Насправді ні у християн, ні у римлян, ні в іудеїв немає ніяких історичних згадок, які оскаржували б смерть Христа або його поховання. Навіть Кроссан, скептично налаштований щодо воскресіння, погоджується, що Христос дійсно жив і помер. "Те, що він був розіп'ятий, - такий же історичний факт, як і інші факти". [16] У світлі таких доказів у нас є вагомі причини відмовитися від першого з наших п'яти варіантів. Ісус був явно мертвий, "в цьому не було жодного сумніву".
Питання порожньої гробниці
Жоден з серйозних істориків не сумнівається, що Ісус Христос був мертвий, коли його зняли з хреста. Однак багато хто сумнівається в зникненні тіла Христа з гробниці. Англійський журналіст Френк Морісон спочатку думав, що воскресіння було міфом або обманом, і почав дослідження, щоб написати книгу-спростування. [17] Його книга стала широко відома, але з причин, відмінних від початкового наміру автора, і ми побачимо, з яких.
Морісон почав зі спроби вирішити питання порожньої гробниці. Гробниця належала члену Синедріону (вище релігійне зібрання) Йосипу Аримафейському. У той час в Стародавній Юдеї члени цього зібрання користувалися великою популярністю. Всі знали членів Синедріону. Йосип, напевно, дійсно був реальною особою. В іншому випадку іудейські лідери викрили б цю історію як обман, щоб спростувати воскресіння. Крім того, гробниця Йосипа мала бути відомим місцем, яке було неважко відшукати, тому будь-які припущення, що Ісуса "втратили на кладовищі" потрібно виключити.
Морісон продовжував розмірковувати, чому б противники Ісуса Христа могли підтримувати "міф про порожню гробницю", якщо б це було неправдою. Адже виявлення тіла Христа негайно ж зруйнувало б весю змову.
З історичних даних про супротивників Христа відомо, що вони звинуватили учнів Христа в тому, що ті викрали тіло Христа - звинувачення, явно основане на загальноприйнятому переконанні, що гробниця була порожня.
Пол Л. Майер, професор стародавньої історії Західно-Мічиганського університету, також заявляє: "Якщо ретельно і неупереджено розглянути всі докази, то буде дійсно виправданим ... висновок, що гробниця, в якій був похований Ісус, виявилася дійсно порожньою на ранок першої Пасхи. І до цього часу немає ні найменшого свідоцтва, ... яке спростувало б цю заяву ".[18]
Іудейські лідери були вражені і звинуватили учнів Христа у викраденні його тіла. Але ж гробницю цілодобово охороняли римські воїни з числа досвідчених стражників (від 4 до 12 воїнів). Морісон запитує: "Як могли такі професіонали допустити акт вандалізму щодо Христа?" Прослизнути через варту і відсунути двохтонний камінь було б практично неможливо. Проте, камінь був відсунутий, і тіла Христа не було.
Якби тіло Ісуса Христа виявили в якомусь іншому місці, його противники швидко б викрили воскресіння як обман. Том Андерсон, колишній президент Каліфорнійської асоціації адвокатів, так резюмує силу цього аргументу:
"Враховуючи, що дана подія отримала такий розголос, було б розумно припустити, що знайдеться хоч один історик, один очевидець або один противник, який би засвідчив на всі часи, що він бачив тіло Христа. ... Історія оглушливо мовчить щодо свідоцтв проти воскресіння ".
Тому, не маючи ніяких свідчень викрадення тіла, при явно порожній гробниці, Морісон прийняв доказ зникнення тіла Христа з гробниці як переконливе.
Пограбування могили?
Продовжуючи своє розслідування, Морісон почав вивчати мотиви вчинків учнів Христа. Може бути, так зване воскресіння було результатом викрадення тіла. Але якщо це так, то як пояснити все описані появи Ісуса після воскресіння? Історик Пол Джонсон у своїй праці History of the Jews писав: "Важливі не обставини його смерті, а той факт, що багато людей вперто вірили в його воскресіння, і коло таких віруючих ставало все більше." [20]
Гробниця була дійсно порожня. Але учнів Христа, напевно, згуртувало не просто відсутність тіла (як вони могли повірити, якби самі викрали його). Щоб учні Христа перестали сумувати, перестали ховатися і почали безстрашно проповідувати, що вони бачили живого Христа, мало статися щось незвичайне.
Всі очевидці описують являння Ісуса Христа своїм учням у плоті, в першу чергу жінкам. Морісон розмірковував, чому б змовникам треба було зробити жінок центральними фігурами свого змови. У першому столітті жінки не мали практично ніяких прав і ніякого соціального статусу. Якщо змовники розраховували на успіх свогєї змови, аргументував Морісон, то повинні були б зробити чоловіків ключовими особами, що першими побачили живого Христа. Проте, в писаннях говориться, що саме жінки першими, доторкнулися до нього, говорили з ним і першими виявили, що гробниця спорожніла.
Пізніше, за свідченнями очевидців, всі учні Христа бачили його за різних обставин більше десяти разів. Вони писали, що він показав їм свої руки і ноги і просив доторкнутися до них. Крім того, Він мабуть трапезував з ними і потім одного разу постав живим перед групою більш ніж 500 послідовників.
Дослідник, професор юриспруденції Джон Уорвік Монтгомері говорив: "В 56 р апостол Павло писав, що більше ніж 500 людей бачили воскреслого Христа, і що багато з них були ще живі (1-е послання до Коринтян 15: 6). Було б абсолютно неймовірно, якби ранні християни вигадали таку легенду і потім проповідували її серед тих, хто легко міг її спростувати, представивши тіло Ісуса Христа ". [21]
З ним погоджуються дослідники Біблії Гейслер і Турек. "Якщо Воскресіння не було, навіщо апостолу Павлу знадобилося представляти такий список людей, які нібито були очевидцями? Він відразу ж втратив би будь-яку повагу у коринтян після такої відвертої брехні ". [22]
Апостол Петро пояснив присутнім в Кесарії, чому він та інші учні були так упевнені в тому, що Христос живий.
І ми свідки всього, що зробив Він в країні Іудейській та в Єрусалимі. Вони зрадили його смерті через розп'яття, але Бог воскресив Його через три дні .... Ми з ним їли й пили по воскресінні його з мертвих. (Діяння 10: 39-41)
Британський дослідник Біблії Майкл Грін зауважує: "Являння Ісуса Христа підтверджені так само добре, як і інші події давнини. ... Ніякого здорового сумніву в тому, що їх не було, не може бути ".
Послідовні до кінця
Якщо повідомлень очевидців було недостатньо, щоб розвіяти скептицизм Морісона, то поведінка учнів Христа абсолютно збила його з пантелику. Той історичний факт, що 11 колишніх боягузів тепер раптом готові були терпіти приниження, тортури і смерть, однаково поставив у глухий кут і істориків, і психологів, і скептиків. Всі учні Ісуса Христа, окрім одного, прийняли мученицьку смерть. Як вони могли піти на муки за брехню, якщо знали, що самі ж і вкрали його тіло?
Ісламські терористи 11 вересня довели, що є люди, готові померти за брехню, в яку вірили. І все ж, бути готовим на муки за відому брехню - це божевілля. Як писав Пол Літл, "люди підуть на смерть за те, що вважають істиною, хоча це може виявитися брехнею. Але вони не підуть на смерть за відому їм брехню ". [24] Поведінка учнів Христа відповідало істинній вірі в те, що їх учитель був живий.
Ніхто не зміг дати належного пояснення, чому учні були б готові померти за відому брехню. Але навіть якщо всі вони змовилися брехати про воскресіння Христа, то як вони змогли протягом десятиліть зберігати цей секрет, причому жоден з них не продав його за гроші або за вигідну посаду? Морланд писав : "Ті, хто брешуть заради особистої вигоди, довго не протримаються разом, особливо, якщо нужда зменшує користь від такої брехні".
Чак Колсон, колишній "підручний" в адміністрації президента Ніксона, викритий в скандалі Уотергейт, звертав увагу на те, наскільки важко декільком людям підтримувати одну і ту ж брехня протягом тривалого часу.
"Я знаю, що воскресіння Христа - це факт, який мені довів Уотергейт. Довів чим? Тим, що 12 осіб свідчили, що бачили Христа воскреслим і потім протягом 40 років, жодного разу не зрікаючись, проповідували, що це правда. Всіх їх били, мучили, закидали камінням і кидали в тюрми. Вони не витримали б цього, якби це не було правдою. В Уотергейті було замішано 12 найбільш впливових осіб у світі, які у своїй брехні не протримався і трьох тижнів. І ви говорите мені, що 12 апостолів продовжували брехати протягом 40 років? Це абсолютно неможливо ". [25]
Сталося щось таке, що кардинально змінило все в житті цих чоловіків і жінок. Морісон підтверджує: "Будь-яка людина, що займається цим питанням, рано чи пізно стикається з фактом, який неможливо пояснити інакше. ... Цей факт полягає в тому, що ... невелика група осіб перейнялася глибоким переконанням - саме ця зміна у свідомості людей і підтверджує той факт, що Ісус Христос воскрес ".
Чи були в учнів галюцинації?
Одним досі здається, що вони бачили, як розтовстілий сивий Елвіс Преслі заскочив в кафе Dunkin Donuts. Інші вірять, що провели минулу ніч на космічному кораблі інопланетян, де їх піддали невимовним дослідам. Іноді деякі здатні "бачити" те, що їм хочеться, те, чого насправді немає. І тому деякі стверджують, що учні збожеволіли після розп'яття, і їх бажання бачити Христа живим викликало масову галюцинацію. Схоже на правду?
Психолога Гері Коллінза, колишнього президента Американської асоціації психологів-християн, запитали, чи можливо, що причиною різкої зміни поведінки учнів були галюцинації. Коллінз відповів, що галюцинації - індивідуальне явище. За своєю природою, кожна галюцинація властива тільки одній конкретній людині. Групової галюцинації просто не може бути ". [27]
Як говорить психолог Томас Дж. Торберн, галюцинацією тут і не пахне. "Абсолютно незбагненно, щоб ... п'ятсот чоловік, при здоровому розумі ... відчували всякого роду впливи на органи чуття - органи зору, слуху і дотику - і щоб всі ці ... впливи були б повністю результатом ... галюцинації". [28]
Більш того, психологія галюцинацій підрозуміває, що галюционуючий повинен знаходитися в особливому психологічному настрої, коли мозок створює образи, які хоче бачити галюционуючий. Два основних лідера ранньої церкви, апостоли Яків та Павло, зустріли воскреслого Ісуса, причому кожен з них не очікував від такої зустрічі нічого доброго. Апостол Павло фактично очолював ранні переслідування християн, і його навернення в християнство залишається нез'ясовним, за винятком його власного свідчення, що Ісус з'явився йому воскреслим.
Від брехні до легенди
Деякі непереконані скептики приписують історію про воскресіння легенді, яку почали один або кілька людей, які брехали або думали, що вони бачили воскреслого Христа. З часом легенда розрослася і була прикрашена. З цієї теорії воскресіння Ісуса Христа постає на тому ж рівні, що і лицарі Круглого столу при дворі Короля Артура, або нездатність Джорджа Вашингтона брехати в дитячому віці, або обіцянку того, що програма соціального забезпечення буде платоспроможною, коли вона нам знадобиться.
Але у цієї теорії є три великих проблеми.
1. Легенди рідко отримують розвиток, коли є багато живих очевидців, готових їх спростувати. Н. Шервин-Уайт, історик Стародавнього Риму і Древньої Греції, зауважив, що новини про воскресіння поширилися занадто швидко, чого не буває з легендами. [29]
2. Легенди отримують розвиток в результаті усних традицій, а не передаються через сучасні історичні документи, які можна перевірити. До того ж Євангелія були написані протягом трьох десятиліть після воскресіння. [30]
3. Теорія легенди не може адекватно пояснити ні факт порожньої гробниці, ні історично підтверджене переконання апостолів, що Ісус Христос був живий. [31]
Чому християнство перемогло?
Морісона спантеличив той факт, що "такий крихітний, незначний рух зміг взяти верх над хваткою підступністю іудейських первосвящеників і над могутністю Римa." Чому він переміг подолавши стільки непереборних перешкод?
Він писав: "Протягом двадцяти років твердження цих селян із Галілеї підірвали підвалини Іудейській Церкви. ... Менш ніж через п'ятдесят років, ці твердження почали ставати загрозою існуванню Римської імперії. Після того як все, що можна було сказати, сказано ... ми стикаємося з найбільшою з таємниць. Чому вони перемогли? " [32]
За всіма правилами, християнство мало б померти біля хреста в той момент, коли учні Христа кинулися рятувати себе. Але апостоли все ж виявилися вірними вченню і заснували зростаючий рух християнства.
Дж. Н. Д. Андерсон писав: "Уявіть психологічну абсурдність такої картини, коли групка побитих боягузів забилася від страху в найдальшу кімнату, а всього лише через кілька днів перетворюється на згуртований рух, якому не страшні ніякі переслідування, але потім таку драматичну зміну намагаються пояснити лише жалюгідною підробкою. ... Це просто втрачає всякий сенс. " [33]
Багато дослідників вважають (зі слів стародавнього коментатора), що "кров мучеників була зерном церкви." Історик Вілл Дюрант зауважив, що "Цезар і Христос зійшлися на арені, і Христос переміг."
Несподіваний висновок
Виключивши міф, галюцинації , маючи неспростовні докази порожньої гробниці, враховуючи значну кількість очевидців Його появи після смерті і незрозумілу трансформацію тих, хто бачив Його і їх вплив на світ, Морісон прийшов до переконання, що він був неправий у своєму упередженні щодо воскресіння Ісуса Христа. Він почав писати іншу книгу під назвою "Хто відсунув камінь?" (Who Moved the Stone?), щоб описати свої нові висновки. Морісон просто слідував ходу доказів, нитка за ниткою, до тих пір, поки перед ним не постала вся правда. Несподіванкою для нього було те, що докази привели до віри у воскресіння.
В першій главі, названій "Книга, яка не хотіла бути написаною", цей колишній скептик пояснив, як докази переконали його в тому, що воскресіння Ісуса Христа було реальною історичною подією. "Це було схоже на людину, що відправилася через ліс знайомим і второваним шляхом, який несподівано вивів його туди, куди она не припускала". [35]
Морісон не самотній у своїх висновках. Багато інших скептиків після вивчення свідчень воскресіння Христа прийняли воскресіння як найдивовижніший факт за всю історію людства. Але воскресіння Ісуса Христа піднімає таке питання: Яке відношення до життя має той факт, що Ісус переміг смерть? Відповідь на це питання в християнстві Нового Завіту.
Ларри Чапмэн
UA-Reporter.com